31 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2521/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 104450010337 від 26 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1986 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком-із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 19.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що маючи, на його думку, достатній страховий стаж та за наявності обставин, які дозволяють отримувати пенсію зі зниженням пенсійного віку, 19 березня 2024 року звернувся із відповідною заявою до пенсійного органу. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №104450010337 від 26.03.2024 року йому було відмовлено у призначені пенсії. Рішення вмотивоване тим, що для призначення пенсії позивачем не підтверджено право на зниження пенсійного віку; крім того, до страхового стажу не враховано період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1986 року. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду від 02 травня 2024 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами розгляду заяви позивачу відмовлено в призначені пенсії, оскільки відсутні правові підстави. Тому Управління діяло у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 19 березня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява та додані документи розглядались ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Кіровоградській області винесло рішення від 26 березня 2024 року № 104450010337, яким відмовило позивачеві у призначенні пенсії.
Ппідставами для відмови у призначенні позивачеві пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно вказаного рішення є те, що: “Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки не підтверджено періоди постійного проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше 4 років. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано періоди з 26.04.1986 по 26.07.1986 та з 20.12.1988 по 15.03.1994 згідно довідки від 18.08.2023 № 683, оскільки періоди проживання зазначено на підставі акта депутата Пісківської селищної ради.
До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1986 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: не внесено дату видачі диплому на підставі якого внесено запис. Довідка від 01.11.2023 № 063/33-160 не містить відомості про реорганізацію середнього професійно-технічного училища № 31 м. Києва в державний професійно-технічний навчальний заклад “Київське вище професійне училище машинобудування та комп'ютерно-інтегрованих технологій».
Права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796, з урахуванням наявних документів, заявник не має у зв'язку із не підтвердженням періодів постійного проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю».
Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Згідно з частиною першою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Відповідно до ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Воднораз, відповідно до статті 15 Закону України №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Позивач для підтвердження факту проживання на території радіоактивного забруднення упродовж надав пенсійному органу довідку
При цьому, в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Раска Бучанського (раніше Бородянського) району Київської області належать до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пп.7 п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка документа про періоди проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення та вимог до них.
Отже, таким документом може бути довідка, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), в якій зазначено період (періоди) проживання (роботи) особи на територіях радіоактивного забруднення.
На переконання суду зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки пенсійному органу надано довідку про періоди проживання ОСОБА_1 на відповідній території від 18.08.2023р. № 683, видану Виконавчим комітетом Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області.
Відповідно до вказаної довідки:
- В період з 02 грудня 1973 року по 26 липня 1986 року місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
- В період з 20 грудня 1988 року по 15 березня 1994 року проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Підстава: Акт депутата Пісківської селищної ради в/о № 5 18.08.2023 р.
- В період з 10 січня 1998 року по 27 листопада 2001 року місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава: будинкова книга.
Відповідач покликається на неприйнятність вказаної довідки, оскільки відомості про проживання позивача зазначено на підставі акта депутата Пісківської селищної ради.
Суд наголошує, що с. Раска (Бородянського району) належить наразі до Пісківської селищній територіальній громаді Бучанського району Київській області.
При цьому чинне законодавство, зокрема, Порядок №22-1, не містить вимог та застережень щодо джерел та первинних документів, на підставі яких видається довідка про періоди проживання (роботи) особи в зоні посиленого радіологічного контролю.
У зв'язку з цим, суд вважає, що у спірних правовідносинах пенсійний орган необгрунтовано, без належних на те підстав, не врахував відомості про проживання ОСОБА_1 на території посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 26.07.1986 та з 20.12.1988 по 15.03.1994 згідно довідки від 18.08.2023 № 683.
Дослідивши спірне рішення в частині незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить зарахувати до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1986 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .
У оскаржуваному рішенні зазначено натомість, що період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1986 року, згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_3 ), не зараховано, оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: не внесено дату видачі диплому, на підставі якого внесено запис. Довідка від 01 листопада 2023 року №063/33-160 не містить відомості про реорганізацію середнього професійно-технічного училища № 31 м. Києва в державний професійно-технічний навчальний заклад «Київське вище професійне училище машинобудування та комп'ютерно-інтегрованих технологій».
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, у постанові від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17 та у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив: відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
За наведених вище обставин, незарахування відповідачем періоду навчання позивачу із тих мотивів, які викладені у рішенні № 104450010337 від 26 березня 2024 року, не можна вважати обґрунтованим.
Встановлені вище обставини у їх сукупності обумовлюють висновок суду про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 104450010337 від 26 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним та підлягає скасуванню.
Воднораз, обираючи спосіб поновлення порушених прав позивача, суд наголошує, що не має правових підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком-із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 19 березня 2024 року, як на тому наполягає позивач.
Так, дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, та обставин, які судом наразі встановлені, то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію.
Воднораз, належним способом поновлення порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 березня 2024 року про призначення пенсії, з урахуванням правової позиції викладеної в цьому рішенні.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1211,20 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві солідарно з бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3= 807, 47 грн).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 104450010337 від 26 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку від 19 березня 2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, щодо проживання ОСОБА_2 в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 року по 26.07.1986 року та з 20.12.1988 року по 15.03.1994 року та зарахування до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_2 з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1986 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 807, 47 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) .
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК