м. Вінниця
01 листопада 2024 р. Справа № 120/3966/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Підставою для звернення до суду слугувала відмова відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі з січня 2024 року.
Ухвалою суду від 02.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що оскільки позивач повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, за допомогою звертається не вперше, та включення відповідної території відбулося до 1 грудня 2023 року, Управлінням від 29.01.2024 №Т/08/3123 прийнято обґрунтоване рішення про відмову в наданні допомоги ОСОБА_2 з місяця звернення - з 01.01.2024 року.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав обґрунтування заявлених вимог, вказавши, що після переїзду позивача до м. Вінниці та отримання нової довідки внутрішньо переміщеної особи № № 509-5003089819 від 12.01.2024 року, відповідач зобов'язаний був призначити позивачу виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2022 року № 332, оскільки вказана постанова і Постанова КМУ № 709 від 11.07.2023 року не містять жодних застережень щодо заборони здійснення виплат позивачу як внутрішньо переміщеній особі, яка перемістилась повторно, оскільки м. Херсон є територією активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
21.06.2024 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в який він уточнює відомості щодо населеного пункту, з якого було здійснено повторне переміщення позивача.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою на підставі довідки № 509-5003089819 від 12.01.2024 року, виданою Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, після початку повномасштабної війни ОСОБА_1 перебувала на обліку з квітня по липень 2022 року як внутрішньо переміщена особа у с. Беліно Балтського району Одеської області.
В липні 2022 року позивач перемістилась до м. Вінниці та перебувала на обліку як ВПО, де отримувала щомісячну допомогу на проживання.
В травні 2023 року переїхала до м. Херсону та, відповідно, знялась з обліку як ВПО у м. Вінниці.
У січні 2024 року через постійні обстріли з боку військ російської федерації вона змушена була виїхати на безпечну територію України і перемістилась до м. Вінниці.
12.01.2024 року ОСОБА_1 стала на облік як внутрішньо переміщена особа в м. Вінниці та отримала довідку ВПО № 509-5003089819 від 12.01.2024 року.
Рішенням Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 29.01.2024 року № Т/08/3123 їй було відмовлено в надані допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.01.2024 року.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Статтею 2 Закону № 1706-VII передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
На момент виникнення спірних правовідносин (звернення позивача до відповідача із заявою про призначення допомоги січень 2024) чинними були положення Порядку №332 в редакції постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" від 11.07.2023 за №709 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб" від 21.11.2023 за №1226.
За приписами пункту 2 Порядку №332 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
Згідно пункту 4 Порядку №332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1. Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (надалі по тексту також - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
За наявності технічної можливості заява може подаватися в електронній формі за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (надалі по тексту також - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до пункту 20 цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку №332 встановлено, що допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:
- які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
- у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації.
Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення.
Із аналізу наведеного вище правового регулювання слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам мали:
- особи які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
- особи у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку з квітня по липень 2022 року як внутрішньо переміщена особа у с. Беліно Балтського району Одеської області.
В липні 2022 року позивач перемістилась до м. Вінниці та перебувала на обліку як ВПО, де отримувала щомісячну допомогу на проживання.
В подальшому, за заявою позивача з травня 2023 року її було знято з обліку як ВПО в м. Вінниці, у зв'язку з переїздом до м. Херсона.
У січні 2024 року позивач повторно перемістилась до м. Вінниці та 12.01.2024 року стала на облік як внутрішньо переміщена особа в м. Вінниці на що отримала довідку ВПО № 509-5003089819 від 12.01.2024 року.
В контексті зазначеного, суд зазначає, що згідно п. 2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася.
В той же час, особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що вона в період з липня 2022 по травень 2023 вже отримувала допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332, відповідно не вважається особою, що звертається вперше.
Так, у випадку позивача не йдеться про автоматичне продовження їй виплати допомоги у зв'язку зі зміною місця проживання та органу перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа, а має місце наявність попередньо прийнятого рішення про припинення їй виплати допомоги та, відповідно, неотримання такої допомоги на момент звернення до відповідача. Тобто за наявних обставин автоматичне продовження позивачеві виплати допомоги за новим місцем перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа неможливе.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не може вважатися такою, що звернулась вперше за призначенням вказаної допомоги до відповідача, оскільки судом встановлено факт призначення та отримання позивачем такої допомоги з липня 2022 по травень 2023.
Водночас п. 5 Порядку №332 визначено, що допомога може призначатися й особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:
- у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації;
- яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 1 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територіальних громад, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Вказаний Наказ містить відомості щодо Херсонської територіальної громади (Код UA65100150000057191), з яких вбачається, що датою припинення можливості бойових дій на вказаній громаді є 11.11.2022, тобто до 1 грудня 2023 року.
Отже, Враховуючи вимоги п.5 Порядку №332, та те що позивач повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, за допомогою звертається не вперше, та включення території Херсонської міської територіальної громади відбулося до 1 грудня 2023 року, Управлінням від 29.01.2024 №Т/08/3123 прийнято законне рішення про відмову в наданні допомоги ОСОБА_2 з місяця звернення - з 01.01.2024 року.
В той же час, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача, що відповідач зобов'язаний був призначити позивачу виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2022 року № 332, оскільки вказана постанова і Постанова КМУ № 709 від 11.07.2023 року не містять жодних застережень щодо заборони здійснення спірних виплат, оскільки, на момент постановки ОСОБА_1 на облік (12.01.2024) діяли положення Порядку №332 в редакції постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" від 11.07.2023 за №709 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб" від 21.11.2023 за №1226, якими і зобов'язаний керуватися відповідач.
Позивачем до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, що підтверджували б її відповідність критеріям, визначеним Порядком №332, для призначення допомоги як особі, що звертається за нею не вперше.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження їй судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ: 38782790)
Суддя Чернюк Алла Юріївна