Провадження № 1-кс/714/597/24
ЄУН: 714/1488/24
"01" листопада 2024 р. м. Герца
Слідчий суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,-
за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Як зазначено у клопотанні, в провадженні слідчого відділення №2 (м. Герца) знаходяться матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року за № 12024262020003924 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що ОСОБА_4 , будучі обізнаним з тимчасовими обмеженнями щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, внаслідок воєнного стану встановленого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затвердженим Законом України № 2102-IX, переслідуючи корисливу мету направлену на отримання грошової винагороди з приводу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою із іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, організували незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску, громадянина України призовного віку, а саме, ОСОБА_5 , якого було затримано працівниками прикордонної служби 30 жовтня 2024 року під час руху в напрямку державного кордону України в адмінмежах с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області.
Під час огляду місця події, органом досудового розслідування у ОСОБА_4 було вилучено автомобіль марки «Ford, моделі «Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який останній використовував для здійснення незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України, мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_2 , який належить останньому.
З посиланням на те, що за постановою слідчого від 31 жовтня 2024 року вказане майно визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню та які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, з метою уникнення їх знищення, втрати або пошкодження, прокурор просив накласти арешт на них.
Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, втім від останнього до суду на дійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності. Клопотання підтримує повністю та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 , як особа щодо майна якого вирішується питання про арешт майна, будучі належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак від його захисника ОСОБА_6 до суду надійшла заява про розгляд клопотання у їх відсутності. Водночас просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ОСОБА_4 являється інвалідом 2 групи та даний транспортний засіб являється єдиним джерелом пересування для останнього.
Дослідивши додані до клопотання письмові докази, слід зазначити про наступне.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, метою якого є досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та можу бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів зазначених у статті 98 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, прокурор як на правову підставу свого клопотання послалася саме на необхідність накладення арешту на майно за для забезпечення збереження речових доказів.
Нормою ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, 30 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення про кримінальне правопорушення за № 12024262020003924 й розпочате досудове розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом організації ОСОБА_4 незаконного переправлення особи через державний кордон України, вчинене з корисливих мотивів.
За змістом протоколу огляду місця події від 30 жовтня 2024 року у ОСОБА_4 було вилучено автомобіль марки «Ford, моделі «Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_2 .
Вказане майно, а саме мобільний телефон та автомобіль за постановою слідчого від 31 жовтня 2024 року визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «Ford, моделі «Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 , являється ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 .
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що вилучене майно, а саме, мобільний телефон та автомобіль марки «Ford, моделі «Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідають ознакам речових доказів, визначеним у ст. 98 КПК України, а накладення на них арешту, з урахуванням обсягу обставин, які підлягають з'ясуванню під час проведення досудового розслідування яке здійснюється за ч. 3 ст. 332 КК України відповідатиме цілям такого арешту, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України.
Водночас, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Частиною 11 ст. 170 КПК України передбачено що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно з ст. 1 «Додаткового протоколу» до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20.11.1952 року (Париж), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За наведених вище обставин, зважаючи на те, що власник автомобіля ОСОБА_4 є інвалідом 2-ої групи та використовує автомобіль для власних потреб, прихожу до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора, у зв'язку із чим слід застосовувати найменш обтяжливий спосіб арешту автомобіля, залишивши його у користуванні та володінні ОСОБА_4 заборонивши його відчуження.
В частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_2 , знаходжу клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що часткове задоволення вказаного клопотання, виправдовують потреби досудового розслідування з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити частково.
Накласти арешт на :
мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 ;
автомобіль марки «Ford», моделі «Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , заборонивши його відчуження.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів.
Слідчий суддя: