Справа № 638/3055/23
Провадження № 2/638/1025/24
22 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Кассіч Н.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання розписки недійсною,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсною розписки, укладеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1945440,00 грн, що у еквіваленті доларів США складає 90000 доларів США. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 зазначила у розписці, що нібито грошові кошти нею взяті для покупки в особистих цілях в якості особистого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Кошти у повному обсязі зобов'язалася повернути до 28.09.2020 включно. Відповідно до ст.324 ЦК України зазначена розписка є фіктивною, бо складена з метою створення ілюзії використання особистих коштів ОСОБА_9 , при придбанні майна та визнання нею особистої власності при поділі спільного майна, набутого під час шлюбу. Згідно рішення Харківського апеляційного суду по справі №638/16038/19 оспорювана розписка покладає на позивача обов'язок повернути 45 000 доларів США відповідачу - ОСОБА_6 , оскільки кошти за цією розпискою нібито було використано ОСОБА_5 на придбання квартири. В мажах справи №638/16038/19 доводи щодо фіктивності розписки не були предметом розгляду. Про наявність розписки від 21.09.2015 позивачу стало відомо лише у січні 2020, під час розгляду справи №638/16038/19. Разом із оскаржуваною розпискою були долучені розписки, які нібито підтверджували, що батько ОСОБА_10 - ОСОБА_6 отримав у борг 90 000 дол. США для особистих цілей у чотирьох осіб з наміром довести джерело походження коштів у ОСОБА_6 . На думку позивача, ОСОБА_6 не мав достатніх коштів для повернення 90 000 доларів США та відповідно не мав достатніх доходів для надання зазначеної суми у позику ОСОБА_5 , що свідчить про фіктивність розписки від 28.09.2015. За період шлюбу позивачем було отримано заробітну плату у розмірі 63720,21 доларів США, відповідно необхідності у подружжя брати позику для купівлі квартири за 45 000 доларів США не було.
15.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву представника ОСОБА_5 - адвоката Вільчинського А.В. з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було відомо про те, що ОСОБА_5 має намір укласти з її батьком договір позики, умови та мету такої позики, позивач сам неодноразово радив ОСОБА_5 зайняти гроші на покупку квартири у батька. Спірна розписка є не тільки достовірним документом, але і видана у відповідності до вимог чинного законодавства. Даний правочин ОСОБА_5 уклала з метою реального настання правових наслідків. Свідком написання ОСОБА_5 розписки ОСОБА_6 , отримання від нього зазначених коштів та купівлі за вказані кошти квартири була, в тому числі ОСОБА_11 , крім того видачу розписки ОСОБА_12 і передачу їй коштів ОСОБА_13 можуть підтвердити ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Розмір доходу позивача за період з 2009 року по 31.12.2014 на загальну суму нібито в 63720,21 доларів США не має ніякого відношення до предмету позовної заяви, навіть якщо у позивача і був такий дохід, то він увесь був витрачений ним на задоволення його особистих потреб протягом вищевказаного періоду. На момент купівлі квартири позивач грошових коштів на її купівлю не надавав. Грошові кошти ОСОБА_5 позичала як на покупку квартири, так і на оплату ремонту в ній.
20.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кабанець В.О. з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорювана розписка є документом, що посвідчує укладення договору та виникнення правовідносин між відповідачами у цій справі. Вказаний правочин ОСОБА_6 укладав з метою реального настання правових наслідків, що обумовлені ним і інших цілей, ніж передбачені правочином, у ОСОБА_6 не було. Він нікого не вводив в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів його учасників. У ОСОБА_6 не було свідомого наміру невиконання зобов'язань договору або приховування справжніх намірів правочину. 28.09.2015 передана вся обумовлена договором сума позики, грошові кошти ОСОБА_6 за вказаним договором досі не повернуті. У ОСОБА_6 на момент розмови з ОСОБА_12 було достатньо грошей для запозичення, ці кошти складались відповідачем та його дружиною ОСОБА_16 багато років із заробітної плати, пенсії, заробітку із виконання роботи за цивільно-правовими договорами, продажу нерухомого майна, випадкових заробітків та інших джерел. За роки перед 28.09.2015 ОСОБА_6 офіційно заробив кошти на суму еквівалентну 78121 дол.США, за роботу на умовах цивільно-правових договорів ОСОБА_6 заробив кошти на суму еквівалентну 36633 доларів США, але ці кошти на середину 2015 року знаходились у більшій мірі у його доньки ОСОБА_17 , і вона не змогла їх повернути одразу, тому ОСОБА_6 і вирішив позичити кошти у своїх товаришів. Крім того, ОСОБА_6 09.09.2019 продав двоповерховий цегляний гараж за суму еквівалентну 13000 доларів США та повернув їх на рахунок погашення боргу своїй доньці ОСОБА_17 . В жовтні 2018 ОСОБА_6 прийшлося ще й узяти у ОСОБА_17 у борг 20000 доларів США, щоб повернути останній борг перед ОСОБА_14 . ОСОБА_18 в свою чергу для позичення ОСОБА_6 вказаних 20000 доларів США продала 18.08.2018 квартиру у м.Полтава. Свідками надання ОСОБА_6 розписки ОСОБА_5 та передачі ним вищевказаних коштів останній були ОСОБА_14 і ОСОБА_19
29.06.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив із зазначенням того, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 90000 доларів США не надано, що підтверджує фіктивність розписки. З наданих документів, доходи ОСОБА_4 у п'ять разів перевищували доходи ОСОБА_6 ОСОБА_20 , перебуваючи у шлюбі, мав власні заощадження, які було отримано до укладення шлюбу. Це зокрема, наявність транспортного засобу.
15.08.2023 судом отримано заперечення представника відповідача - адвоката Кабанець В.О. із зазначенням того, що позивач применшує платоспроможність відповідача. ОСОБА_6 надано до суду копію довідки, що підтверджує продаж ним гаражу, копію довідки про заробітну плату, копію форми ОК-5 Пенсійного фонду україни щодо ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_16 , таблицю розрахунку їх заробітної плати. Тобто, на момент розмови з ОСОБА_12 про запозичення їй коштів у відповідача було достатньо коштів для запозичення.
15.08.2023 надійшли заперечення представника відповідача - адвоката Вільчинського А.В. із зазначенням, що загальна сума доходу позивача не має відношення до предмету позовної заяви, весь дохід позивач витрачав на задоволення своїх особистих потреб і на момент купівлі квартири позивач грошових коштів на її покупку не надавав.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, представники відповідачів заперечували у задоволенні позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Згідно копії розписки, датованої 28.09.2015, ОСОБА_10 взяла в борг у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 945 440 грн, що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на 28.09.2015 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_10 взяті для покупки в особистих цілях в якості особистого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_10 зобов'язалася повернути кошти у повному обсязі до 28.09.2020 включно. При отриманні вищевказаних коштів у борг від ОСОБА_6 присутні свідки: ОСОБА_21 , ОСОБА_14 .
Згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2015 ОСОБА_10 придбала квартиру АДРЕСА_1 за суму 972900,00 грн, що по курсу НБУ становить 45000,00 доларів США.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов'язується повернути позику.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 24 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
Верховний Суд неодноразово виснував, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Також, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В обґрунтування фіктивності розписки від 28.09.2015 представник позивача зазначає, що фактично розписка складена у січні 2020 року під час розгляду справи про поділ майна подружжя між сторонами.
З метою доведення зазначеної обставини представником позивача 04.05.2023 року подано клопотання про призначення технічної експертизи розписки від 28.09.2015 року, яке уточнене 08.08.2023 року, оскільки результати експертизи можуть підтвердити невідповідність дати складання розписки та спростувати факт передання коштів.
Також, 04.05.2023 року представником позивача подано клопотання про витребування у ОСОБА_6 оригіналу розписки від 24.09.2015 року, оскільки розписку вчинено з метою уникнути поділу спільного майна подружжя.
В ухвалі суду від 15.08.2023 зазначено, що клопотання представника позивача про витребування у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розписки, укладеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1 945 440,00 грн, що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США, підлягає задоволенню, оскільки її дійсність ставиться під сумнів позивачем.
Зазначеною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_6 оригінал розписки ОСОБА_10 від 28.09.2015 року, згідно якої ОСОБА_10 взяла у ОСОБА_6 в борг грошові кошти у розмірі 1945440 грн, що у еквіваленті доларів США складає 90000 доларів США відповідно до курсу НБУ станом на 28.09.2015 року для покупки в особистих цілях в якості особистого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 ; витребувано у ОСОБА_5 оригінал розписки ОСОБА_10 від 28.09.2015 року, згідно якої ОСОБА_10 взяла у ОСОБА_6 в борг грошові кошти у розмірі 1945440 грн, що у еквіваленті доларів США складає 90000 доларів США відповідно до курсу НБУ станом на 28.09.2015 року для покупки в особистих цілях в якості особистого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 ; клопотання представника позивача про призначення технічної експертизи зазначеної розписки залишено відкритим до отримання витребуваних доказів.
Ухвала суду від 15.08.2023 доставлена до електронного кабінету представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кабанець В.О. 17.08.2023, представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Вільчинського А.В. 07.03.2024.
Частинами 5-7 статті 14 ЦПК України (в ред. чинній на день постановлення ухвали) визначено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Заявою від 12.11.2023 (вх.№52967 від 13.11.2023) представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат кабанець В.О. повідомив про неможливість надання оригіналу розписки, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою суду витребувано оригінал розписки, проте її для огляду було направлено ОСОБА_6 до суду у справі №638/7753/23.
Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кабанець С.О. про те, що він дізнався про ухвалу суду про витребування оригіналу розписки з Єдиного державного реєстру судових рішень, спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою про доставлення до його електронного кабінету 17.08.2023 о 16:00 год. ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 у справі № 638/3055/24, якою, в тому числі витребовано у ОСОБА_6 оригіналу вищевказаної розписки від 28.09.2015.
Згідно відповідь №78970 від 18.05.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_6 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
19.10.2023 та повторно направлена 02.01.2024 на адресу суду повернулася не вручена копія ухвали суду від 15.08.2023 із зазначення «за закінченням терміну зберігання», яка направлялась ОСОБА_6 за вищевказаною адресою.
В ухвалі суду від 15.08.2023 про витребування оригіналу розписки зазначено, що витребувані докази необхідно направити на адресу Дзержинського районного суду м.Харкова в п'ятиденний термін з дня отримання копії ухвали суду; роз'яснено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 753/12496/18 (провадження № 61-4961св19), від 01 липня 2020 року у справі № 216/5341/14-ц (провадження № 61-25996св18), від 13 січня 2021 року у справі № 199/7620/19 (провадження № 61-12590св20), на які суд апеляційної інстанції послався в оскаржуваному судовому рішенні, Верховний Суд дійшов таких висновків:
За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
В той же час, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважаються доставленими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Таким чином, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її в апеляційній скарзі.
Згідно пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
За наявною у матеріалах справи адресою відповідач ОСОБА_6 поштову кореспонденцію суду не отримав, інших адрес для листування не зазначив.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany).
Європейський суд з прав людини у справі «Каракуця проти України» зазначив, що неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Також, частиною 7 статі 272 ЦПК України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_6 та його представник - адвокат Кабанець В.А. належним чином були проінформовані про ухвалу суду від 15.08.2023 про витребування оригіналу розписки від 28.09.2015.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що оригінал розписки від 28.09.2015 знаходився у ОСОБА_6 .
На виконання ухвали суду від 10.01.2024 про витребування інформації 13.02.2024 (вх. №8950) повідомлено, що в провадженні судді Дзержинського районного суду м.Харкова Штих Т.В. знаходиться цивільна справа №638/7753/23 та 03.10.2023 ОСОБА_6 долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 28.09.2015, виданої ОСОБА_5 ОСОБА_6 .
Частинами 6,7 статті 84 ЦПК України визначено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Тобто, оригінал розписки, витребуваний судом, долучено до іншої справи після отримання відповідної ухвали суду через півтора місяці, що свідчить про свідоме не виконання ухвали суду про витребування доказу.
Ухвалою суду від 22.04.2024 клопотання представника позивача про призначення технічної експертизи розписки від 28.09.2015 - задоволено та призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання розписки недійсною технічну експертизу розписки ОСОБА_10 від 28.09.2015 року, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На вирішення технічної експертизи поставлено наступні питання: Чи відповідає час виготовлення розписки ОСОБА_10 від 28.09.2015 року, згідно якої вона отримала у ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 90 000 дол. США даті, яка вказані в ній? Якщо ні, то в якій період часу вона була виготовлена?
25.06.2024 до суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення експертизи №4714.
Зазначена ухвала суду та прикріплене до неї клопотання експерта доставлені в електронний кабінет представників відповідачів 27.06.2024.
15.08.2024 надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кабанець В.О. про зупинення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що по справі №638/3055/23 суддею винесено ухвалу від 22 квітня 2024 року про призначення технічної експертизи по справі та зобов'язано ОСОБА_6 надати суду оригінал розписки, яку ОСОБА_5 28.09.2015 надала ОСОБА_6 на підтвердження укладення договору позики від 28.09.2015 з ОСОБА_6 , за яким ОСОБА_5 були позичені у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 945 440 (один мільйон дев'ятсот сорок п'ять тисяч чотириста сорок) гривень (еквівалент 90 000 доларів США відповідно до курсу НБУ станом на 28.09.2015). 25.06.2024 року до суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення експертизи №4714. Згідно даного Клопотання експерта, для проведення експертизи оригінал Розписки ОСОБА_5 від 28.09.2015 необхідно фактично знищити. При цьому, Дзержинським районним судом м.Харкова (головуюча суддя Штих Т.В.) розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення суми боргу (справа №638/7753/23). До справи ОСОБА_6 в якості доказу долучено оригінал вищевказаної розписки. Якщо оригінал розписки буде знищений під час розгляду справи №638/305523, то неможливо буде встановити істину у справі №638775323 (головуюча суддя Штих Т.В.) і ОСОБА_6 не зможе реалізувати через суд своє законне право на отримання грошового боргу від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 20.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
У статті 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
Так, для визначення дійсної дати складання оспорюваної розписки та проведення необхідної експертизи потрібен оригінал розписки та дозвіл суду на вирізання штрихів рукописних записів. За відсутності оригіналу оспорюваної розписки провести дослідження неможливо.
Обґрунтовуючи неможливість надання експерту оригіналу розписки, представник відповідача зазначає про необхідність її дослідження в інший справи, предметом якої є стягнення боргу за договором позики.
Частинами 1,2,6 статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно ч.1 ст.96 ЦПК України оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
15.05.2024 представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Кабанець В.О. звернувся до суду із заявою про надання часу для долучення оригіналу розписки, оскільки ним у справі №638/7753/23 подано клопотання про дослідження в першу чергу оспорюваної розписки.
Стороною відповідачів суду не надано доказів необхідності залучення до матеріалів справи №638/7753/23 оригіналу оспорюваною розписки, а також відомостей, що судом у справі №638/7753/23 витребувався оригінал розписки або було наявне клопотання учасника справи про витребування розписки, або учасником справи поставлено під сумнів відповідність поданої копії розписки оригіналу, а також звернення до суду у справі № 638/7753/23 з клопотанням про повернення оригіналу розписки ОСОБА_6 або його представнику в порядку ч. 1 ст. 96 ЦПК України.
При цьому, судом встановлено, що оригінал розписки, витребуваний судом, долучено до іншої справи після отримання відповідної ухвали суду через півтора місяці.
Частиною четвертою статті 81 ЦПК України закріплено положення, згідно якої у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно принципу змагальності сторін у цивільному процесі, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Враховуючи процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_6 , суд вважає, що наявні підстави стверджувати про його ухилення від проведення судової експертизи, оскільки позивач вважає, що розписка створена в 2020 році, а відповідач на вимогу суду та судового експерта не надав оригіналу розписки, суд визнає факт того що, оспорювана розписка, що датована 28.09.2015, складена в інший день.
Також, надаючи оцінку доводами позивача щодо безгрошовості розписки, суд враховує надану відповідачами інформацію про стан їх доходів, які свідчать про низьку вірогідність можливості ОСОБА_6 надати ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США.
04.05.2023 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків - ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , оскільки свідки можуть підтвердити обстави, які мають значення для розгляду справи.
15.06.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , оскільки зазначені свідки можуть підтвердити факт отримання грошових коштів, факт купівлі квартири за позичені кошти.
Ухвалою суду від 15.08.2023 клопотання про виклик свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_14 - задоволено.
Згідно ч.1, п.3 ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу (стаття 90 ЦПК України).
Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду (частини перша, друга, четверта статті 91 ЦПК України).
Правовий аналіз наведених положень ЦПК України свідчить про те, що передумовою для виклику свідка є суперечливість досліджених доказів або наявність у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
30.11.2023 представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Кабанець В.О. (вх.№57063) повідомив, що за наявною інформацією свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_21 на даний час мають захворювання, яке ускладнює їх пересування тривалий час, у зв'язку з чим їх допит у судовому засіданні у найближчі місяці неможливий, у зв'язку з чим просив відкласти судове засідання із допитом свідків наприкінець січня 2024 року.
У судові засідання за викликом суду свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_21 не з'явились, судові повістки повернулись до суду з повідомленням пошти «повернення, адресат відсутній за вказаною адресою».
Також, судові повістки направлялися свідкам у судові засідання після січня 2024 року, а саме у судові засідання призначені на 20.03.2024, 22.04.2024, проте судові повістки також повернулись до суду з повідомленням пошти «повернення, адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з неодноразовою неявкою вказаних свідків в судове засідання на протязі тривалого часу та незабезпечення їх участі сторонами у справі, ухвалою суду від 22.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, що гарантовано ст. 6 ЄКПЛ, прийнято рішення щодо розгляду справи без участі свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_21 .
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_6 зазначає, що останній мав достатньо коштів для запозичення доньці грошей, зокрема, заощадження з заробітної плати його та дружини, пенсії, заробітків та за роки перед 28.09.2015 він офіційно заробив 78121 доларів США, заробітки більше 50000 доларів США, дружина до 28.09.2015 офіційно заробила 36633 доларів США.
Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_6 з січня 1995 року по грудень 2000 року останній отримав заробітну плату на загальну суму 24627,19 грн.
Згідно відомостей з Пенсійного фонду України сума заробітку для нарахування пенсії за період з 1998 року по 2018 рік у загальній сумі становить 342 768, 27 грн.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України ОСОБА_16 з 2000 року по 2014 рік отримала дохід у розмірі 247 426,79 грн.
Згідно довідки вих.№13/01 від 13.01.2020, виданої головою ОК ГК «Чураївна» ОСОБА_6 , останній був членом зазначеного кооперативу і йому належав двоповерховний гараж. Відомостей про вартість гаражу або його продаж за певну суму суду не надано.
Згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2018 ОСОБА_17 продала квартиру в м.Полтава за 631000 грн, тобто квартиру продала ОСОБА_17 та вони не є доходом ОСОБА_6 .
Жодного іншого доказу про отримання ОСОБА_6 та його дружиною доходу у заявленому у відзиві розмірі суду не надано.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача стосовно наявності обгрунтованого сумніву щодо наявності у відповідача ОСОБА_6 оподаткованого офіційного доходу у заявленому ним розмірі, а відтак можливість повернути останнім запозичених коштів.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України з 2006 року по 2022 рік ОСОБА_4 отримав дохід у розмірі 2 018 959, 12 грн.
Стороною відповідачів не спростовано отримання доходу позивачем у заявленому розмірі.
Разом з тим, згідно інформації Головного сервісного центру МВС в період з 01.01.2011 по 31.12.2015 за ОСОБА_4 був зареєстрований транспортний засіб Тойта Авенсіс. Згідно довідки АТ «Креді Агріколь Банк» заставна вартість зазначеного автомобіля складала 239000,00 грн.
Проте зазначені факти не підтверджують розмір грошових коштів, за які був проданий автомобіль, а відтак в цій частині доводи позивача про розмір доходу від продажу автомобіля не підтверджуються жодним доказом і судом не приймаються.
11.07.2023 представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Вільчинським А.В. подано клопотання про відмову у позові у зв'язку із пропуском позовної давності. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом в травні 2023 року, а відтак пропущено звернення до суду з позовом.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Так, розписка, укладена між ОСОБА_22 та ОСОБА_6 , про отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1 945 440 грн 00 коп., що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США, датована 28.09.2015.
Позивач не був стороною правочину та зазначає, що дізнався про існування розписки 16.01.2020, коли ОСОБА_5 було подано до Дзержинського районного суду м.Харкова у справі №638/16038/19 разом із відзивом на позовну заяву і фактично розписка складена у 2020 році, а не у 2015 році.
Суд погоджується з твердження позивача про те, що останній дізнався про існування розписки 16.01.2020, оскільки це підтверджується копією відзиву у справі №638/16038/19, який зареєстрований судом 16.01.2020 за вх.№2260.
Стороною відповідача не надано доказів, що вони повідомляли позивача про існування розписки раніше зазначеної дати.
Також, відповідно до статті 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ І Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено статтею 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон України набрав чинності 02.04.2020. При цьому Верховний Суд неодноразова виснував, зокрема по справам №679/1136/21, №903/323/20, що всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, а відтак відсутні підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.
Як встановлено судом 13.07.2023 в провадження Дзержинського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів на його користь суму основного боргу за договором позики від 28.09.2015 - 1 945 440 грн, відсотки від простроченої суми боргу за договором позики від 28.09.2015 станом на 30.06.2023 - 1911,40 грн, інфляційні нарахування на суму боргу з 28.09.2015 по 30.06.2023 - 956 762,48 грн, а всього 2 904 113,88 грн.
Таким чином, наявність оспорюваної розписки порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом про визнання розписки від 28.09.2015 недійсною.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено належними та допустимим доказами укладення розписки 28.09.2015 між ОСОБА_22 та ОСОБА_6 про отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1 945 440 грн 00 коп., що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали цю розписку фіктивно, знаючи зазделегідь, що вона не буде виконана, оскільки сторони мали інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, на підтвердження якого складалася розписка, тобто внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому прояву, оскільки у сторін був відсутній намір для створення юридичного наслідку.
Про факт фіктивності розписки щодо правочину у своїй сукупності свідчать такі обставини, як:
-достеменно знаючи про необхідність виконання ухвали суду про надання оригіналу розписки, через півтора місяці відповідач ОСОБА_6 долучив її до іншої справи, де вона не витребувалась;
-відповідачем ОСОБА_6 не надано оригінал розписки на виконання клопотання експерта, як і не виконано інших вимог експерта;
-посилання ОСОБА_23 у зустрічній позовній заяві про поділ майна подружжя по справі №638/16038/19 на отримання грошових коштів за розпискою від 28.09.2015 у розмірі 90 000 доларів США, як на особисті кошті;
-документально підтверджена фінансова можливість подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_10 за рахунок доходів, отриманих, зокрема ОСОБА_4 , придбати квартиру АДРЕСА_1 та відсутність у зв'язку з цим необхідності запозичення грошових коштів у інших осіб;
-непідтвердження стороною відповідачів фінансової спроможності повернення запозичених ОСОБА_6 грошових коштів для їх подальшого надання у позику ОСОБА_5 відповідно до розписки від 28.09.2015.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача обґрунтовані з підстав зазначених вище та підлягають захисту шляхом визнання розписки, укладеної між ОСОБА_22 та ОСОБА_6 , датовану 28.09.2015, про отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1 945 440 грн 00 коп., що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США, недійсною.
Щодо клопотання представника позивача про повернення відзиву представника ОСОБА_5 адвоката Вільчинського Андрія Володимировича, у зв'язку із не підтвердженням повноважень у даній справі, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За положенням пунктів 1-3 частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно ч.1,2,3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Статтею 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За положенням статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
15.06.2023 представником відповідача ОСОБА_24 - адвокатом Вільчинським А.В. подано відзив на позовну заяву до якого долучено, зокрема, копія договору про надання правової допомоги, копія ордеру та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність.
Згідно договору про надання правової допомоги від 08.06.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надати юридичні послуги та правову допомогу замовникові в обсязі та на умовах передбачених цим договором. Виконавець приймає на себе обов'язок виконання наступної правової роботи: надання правової допомоги та представництво інтересів замовника, в тому числі, підготовка необхідної правової документації у Дзержинському районному суді м.Харкова за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_10 щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.
На підставі зазначеного договору 09.06.2023 видано ордер на представництво ОСОБА_5 адвокатом Вільчинським А.В.
Також, 11.07.2023 (вх.№28160) представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Вільчинським А.В. повторно долучено до матеріалів справи копію ордеру №1138790 від 10.06.2023 на представництво інтересів на підставі договору від 08.06.2023 року.
Таким чином, доводи представника позивача про відсутність ордеру у додатках до відзиву безпідставні, оскільки останній наявний в матеріалах справи.
Також, безпідставні доводи представника позивача про те, що договір про надання правої допомоги, передбачає участь адвоката в іншій справі, оскільки в договорі зазначено про надання правової допомоги, в тому числі, в іншій справі, тобто не виключно.
При цьому ч.2 ст.64 ЦПК України визначено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
В поданому ордері зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Враховуючи викладене, клопотання представника позивача про повернення відзиву представника ОСОБА_5 адвоката Вільчинського А.В. задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
13 квітня 2023 між адвокатом Іванченко А.В, та ОСОБА_4 укладено договір про надання правничої допомоги за умовами якого, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу у справі, щодо визнання недійсної розписки №б/н від 28.09.2015, укладеної між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про отримання в борг коштів у розмірі 90 000 доларів США. За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт.
У позовній заяві зазначено, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести, у зв'язку з розглядом справи складає 200 000 грн 00 коп.
19.09.2024 надійшла заява представника позивача про долучення доказів згідно якої вартість правової допомоги становить 150 000 грн 00 коп.
17.10.2024 представником ОСОБА_5 - адвокатом Вільчинським А.В. подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки заявлена сума явно неспівмірна, справа не складна, адвокатом подавалася нескладні (одноманітні) клопотання та заяви по справі, представник позивача має невеликий досвід. В договорі на надання правової допомоги не зазначено і акті приймання-передаванні правових послуг не зазначено, який саме час і на яку конкретно правову послугу витрачено представником позивача на надання ОСОБА_4 правової допомоги в суді. Не зазначено детального опису робіт, не зазначено скільки часу вона витратила на виконання кожної окремої правової послуги, вартість кожної окремої правової послуги, не вказано які витрати вона здійснила для надання таких правових послуг. ОСОБА_4 не надано суду доказів оплати витрат на правові послуги надані адвокатом Іванченко А.В. Правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи судом, а адвокат надавала правову допомогу протягом усього часу слухання справи в суді, тому була обізнана у справі з усіма деталями, отже правові витрати у розмірі 150 000 грн явно завищені та достатньою буде сума у розмірі 5800 грн.
18.10.2024 надійшло клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката Кабанець В.О. про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки розмір правової допомоги штучно завищений. Заяви про призначення судового засідання в режимі відеоконференції є ідентичними і не потребують витрачання часу на аналітично-правову роботу. Представником позивача подавалися безпідставні клопотання та заяви, виниклі правовідносини не складні, а відтак реальний розмір затраченого часу справедливо оцінити у розмірі 2000 грн. Фінансовий стан позивача не дає змоги сплачувати такі значні послуги адвоката, про що свідчить відсутність жодних проплат послуг адвоката.
Також, 11.07.2023 (вх.№28159) надійшла заява представника відповідача про недійсність договору про надання правничої допомоги між адвокатом Іванченко А.В. та ОСОБА_4 , оскільки договір про надання правової допомоги не містить ціни такого договору, яка є суттєвою умовою при укладенні такого роду договорів.
Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 13.04.2023 адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у Дзержинському районному суді м.Харкова. Сторони погодили встановити оплату гонорару адвоката за надання професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі, за вартістю, що зазначена нижче. Професійна правнича допомога клієнту (консультування клієнта, визначення правової позиції у справі, підготовка, підписання та подання будь-яких заяв, заперечень, клопотань, пояснень, відзивів) участь (особиста, дистанційна, шляхом відеоконференції) адвоката у судових засіданнях становить 150 000 грн 00 коп. Гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 30 днів з дня прийняття судом рішення по справі.
Згідно акту №1 приймання-передавання юридичних послуг (правової допомоги) адвокат Іванченко А.В. в період з 13.04.2023 по 18.09.2024 надала, а ОСОБА_4 отримав наступні послуги:
-вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова позовної заяви про визнання розписки недійсною від 13.04.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова заяв про призначення справи в режимі відеоконференції у справі №638/3055/23 від 02.06.2023 року, 12.07.2023 року, 09.08.2023 року, 23.08.2023 року, 24.10.2023 року, 30.11.2023 року, 29.02.2024 року, 25.07.2024 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про витребування доказів №1 у справі №638/3055/23 від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про витребування доказів №2 у справі №638/3055/23 від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про виклик свідків №1 у справі №638/3055/23 від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про виклик свідків №2 у справі №638/3055/23 від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про призначення технічної експертизи розписки №1 (від 28.09.2015 року) від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про призначення технічної експертизи розписок №1 (від 24.09.2015, від 24.09.2015, від 25.09.2015 та від 26.09.2015 року) від 04.05.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про виклик свідків №3 у справі №638/3055/23 від 27.06.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про витребування доказів №3 у справі №638/3055/23 від 27.06.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання (уточнене) про призначення технічної експертизи розписки №2 від 08.08.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання (уточнене) про призначення технічної експертизи розписок №2 (від 24.09.2015, від 24.09.2015, від 25.09.2015 та від 26.09.2015 року) від 08.08.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про витребування доказів №4 у справі №638/3055/23 від 11.08.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова заперечення на клопотання представника ОСОБА_5 адвоката Вільчинського А.В. про відмову в позові, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із позовом у справі №638/3055/23 від 14.08.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова клопотання про витребування та огляд матеріалів справи від 29.11.2023 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова заяви про долучення доказів від 29.11.2023 року, від 07.02.2024 року, від 19.04.2024 року, від 05.09.2024 року;
-підготовка, складення та подання до Дзержинського районного суду міста Харкова заяви про неможливість виконання клопотання експерта від 25.07.2024 року;
-участь Адвоката у судовому засіданні у справі № 638/3055/23 у Дзержинському районному суді міста Харкова (особисто та дистанційно, через відеоконференцію) 16.06.2023 року, 14.07.2023 року, 08.08.2023 року, 15.08.2023 року, 02.10.2023 року, 01.11.2023 року, 30.11.2023 року, 10.01.2024 року, 08.02.2024 року, 06.03.2024 року, 20.03.2024 року, 22.04.2024 року,10.07.2024 року, 25.07.2024 року, 26.07.2024 року, 19.08.2024 року.
Адвокат і клієнт свідчать про належне надання професійних правничих послуг та їх обсягу, якості і вартості, визначеної сторонами, будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг клієнт не має, надані адвокатом та отримані клієнтом послуги відповідають потребам клієнта та їх задовольняють. Цей акт є підставою для проведення розрахунків на умовах визначених договором.
Щодо заяви про недійсність договору про надання правової допомоги, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище статтею 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За положенням статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання гл.63 ЦК (постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/17183/20, від 21.06.2022 у справі №904/2925/18, від 30.06.2022 у справі №915/517/21 тощо).
Стаття 903 ЦК передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Вимоги щодо оплати послуг за договором про надання правової допомоги передбачені, зокрема, ст.30 Закону про адвокатуру, у ч.1 якої зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч.2 ст.30 Закону про адвокатуру).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30 зазначеного Закону).
Дійсно, в договорі про надання правничої допомоги від 13.04.2023 не зазначено його ціни, проте зазначено, що сума гонорару узгоджується за згодою сторін та підтверджується актом виконаних робіт.
Також, розмір професійної правничої допомоги визначений додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги та становить 150 000,00 грн, а відтак доводи представника відповідачі ОСОБА_2 викладені в заяві від 11.07.2023 безпідставні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, представник позивача дійсно виконала надані послуги згідно акту приймання-передавання юридичних послуг.
Згідно з пунктами 2 ,4 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ,зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, доводи представника відповідача про відсутність доказів оплати безпідставні, оскільки адвокат та клієнт передбачили, що гонорар сплачується протягом 30 днів з дня прийняття судом рішення по справі.
Також, не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача про відсутність в договорі та акті-приймання правових послуг конкретної правової послуги та витраченого часу, оскільки в акті-приймання передачі зазначено відповідні надані послуги та витрачений час на їх надання.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд погоджується з доводами представників відповідачів в частині того, що підготовка, складення та подання до суду заяв про призначення справи в режимі відеоконференції; клопотання про виклик свідків; клопотання про витребування доказів не становлять значних складнощів для кваліфікованого юриста.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами представників відповідачів про те, що представник позивача має невеликий досвід адвоката, подавала безпідставні клопотання та спірні правовідносини не є складними.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 150 000 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих представником позивача послуг, враховуючи заперечення представників відповідачів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшення понесених витрат на професійну правничу допомогу до 40 000грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3 цієї статті).
Згідно акту №4714 ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» вартість вивчення матеріалів справи №638/3055/23 на підставі ухвали суду про призначення експертизи становить 757 грн 28 коп., а відтак вказана сума підлягає до стягнення з відповідачів в дольовому порядку.
Керуючись ст.ст. 234 ЦК України, ст.ст. 137,141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 (зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання розписки недійсною- задовольнити.
Визнати недійсною розписку, укладену між ОСОБА_22 та ОСОБА_6 , датовану 28.09.2015, про отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_6 суми позики у розмірі 1 945 440 грн 00 коп., що у еквіваленті доларів США складає 90 000 доларів США.
Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. по 536 грн 80 коп. з кожного.
Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. по 20 000 грн 00 коп. з кожного.
Стягнути на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн 28 коп. по 378 грн 64 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 31 жовтня 2024 року.
Головуючий Є.В. Невеніцин