вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" липня 2024 р. Справа № 911/697/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до Фізичної особи-підприємця Свистун Світлани Василівної
про стягнення 64 000,38 гривень
за участю представника позивача: Виноградов Ю.Е. (довіреність №9 від 26.12.2023)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - ТОВ "Бізнес Позика"/позивач) до Фізичної особи-підприємця Свистун Світлани Василівної (далі - ФОП Свистун С.В./відповідачка) про стягнення заборгованості за договором №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021 у розмірі 64000,38 грн, яка складається з:
- 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 32 915,26 грн прострочених платежів по процентах.
Господарський суд Київської області ухвалою від 08.04.2024 у справі №911/697/24 залишив позовну заяву ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
19.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення щодо виявлених судом недоліків.
Вказану заяву створено представником позивача в підсистемі "Електронний суд" з додаванням до такої заяви зображень у форматі pdf, зокрема, позовної заяви (уточненої), зі змісту прохальної частини якої позивач просив витребувати у АТ КБ "Приватбанк":
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи АТ КБ "Приватбанк", чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я Свистун Світлани Василівної (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за 03.07.2021.
Господарський суд Київської області ухвалою від 29.04.2024 у справі №911/697/24 постановив:
- прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до розгляду, відкрити провадження у справі №911/697/24 та призначити її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 27.05.2024;
- викликати у судове засідання представників сторін;
- клопотання ТОВ "Бізнес Позика" про витребування доказів задовольнити та витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д): письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи АТ КБ "Приватбанк", чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я Свистун Світлани Василівної (РНОКПП - НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за 03.07.2021;
- витребувати у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 03.07.2021 ТОВ "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Свистун Світланою Василівною договору про надання кредиту №347283-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта. Вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
- зобов'язати позивача у строк до 27.05.2024 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2024 у справі №911/697/24 в частині подання письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем на рахунок позивача 31085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 32915,26 грн платежів по процентах, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
30.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Бізнес Позика» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
21.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" надійшов лист з доданою до нього випискою по рахунку відповідачки за 03.07.2021.
24.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.05.2024 у справі №911/697/24 відклав розгляд справи на 17.06.2024, а також постановив:
- повторно витребувати у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 03.07.2021 ТОВ "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Свистун Світланою Василівною договору про надання кредиту №347283-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта. Вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера;
- повторно зобов'язати позивача у строк до 17.06.2024 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2024 у справі №911/697/24 в частині подання письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем на рахунок позивача 31085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 32915,26 грн платежів по процентах, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
10.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес Позика" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач зокрема повідомив про технічну неможливість подання суду оригіналів доказів на підтвердження обставин укладення електронного договору.
На підтвердження вказаного та виконання вимог суду стосовно надання доказів несплати відповідачем сум боргу до вказаної вище заяви додано, зокрема, копії: довідки про стан заборгованості ФОП Свистун С.В. станом на 04.06.2024 та письмових пояснень начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ "Бізнес Позика".
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.06.2024 у справі №911/697/24 відклав розгляд справи на 08.07.2024.
У судове засідання 08.07.2024, як і у попередні засідання відповідачка та/або її представник не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили.
Водночас під час розгляду вказаної справи, у тому числі у встановлений судом строк, відповідачка не скористалася наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не подала, як і не надала жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
В розрізі зазначеного та можливості відповідачки реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що на вказану позивачем у позовній заяві адресу ФОП Свистун С.В., що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням вказаної особи згідно даних ЄДР, направлено усі постановлені у вказаній справі ухвали і відповідну поштову кореспонденцію згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення адресатом отримано.
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші, постановлені під час розгляду справи ухвали судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачці надано право бути обізнаною про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
У судовому засіданні 08.07.2024 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої
Згідно викладених ТОВ "Бізнес Позика" у позові доводів 03.07.2021 між ним та ФОП Свистун С.В., у відповідності до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" та затверджених позивачем Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Правила про надання грошових коштів у кредит), укладено електронний договір про надання кредиту №347283-КС-001 шляхом вчинення обома сторонами послідовних дій та обміну електронними повідомленнями, а саме:
- ФОП Свистун С.В. через вебсайт ТОВ "Бізнес Позика" - https://bizpozyka.com/, шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету, ввійшла до нього та за допомогою відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) подала заявку на отримання кредиту, у якій вказала, зокрема, номер свого поточного (карткового) рахунку - НОМЕР_4;
- ТОВ "Бізнес Позика" направило відповідачці пропозицію (оферту) щодо укладення договору №347283-КС-001 та одноразовий ідентифікатор G-8872;
- ФОП Свистун С.В. прийняла пропозицію укласти договір №347283-КС-001, шляхом введення/відправлення одноразового ідентифікатора G-8872, надісланого позивачем на вказаний відповідачкою в анкетних даних номер телефону НОМЕР_3 .
В підтвердження вказаних обставин до позовної заяви ТОВ "Бізнес Позика" долучено зображення у форматі pdf паперових копій: анкети клієнта (витяг з інфомраційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 13.10.2023 за підписом директора товариства М.М. Гайворонської, візуальної форми послідовності дій клієнта за підписом директора товариства М.М. Гайворонської.
Також до поданої засобами ЄСІТС «Електронний суд» позовної заяви додано зображення у форматі pdf, найменовані як: пропозиція укласти договір (оферта) №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021; договорі №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021 з відміткою у полі підпису від імені позичальника, що такий договір підписано 03.07.2021 о 19:14:59 одноразовим ідентифікатором G-8872; Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", затверджені наказом директора товариства №07-ОД від 12.03.2021 (далі - Правила про надання грошових коштів).
Поряд з тим у змісті додатків до позову ТОВ "Бізнес Позика" зауважено, що у нього наявні оригінали наданих ним доказів.
Усуваючи ж недоліки позовної заяви, позивач зазначив, що згідно статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей, тоді як передбачена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину передбачає, що він породжує для сторін права та обов'язки доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
До того ж, за доводами позивача, договір про надання кредиту №347283-КС-001 укладено у відповідності до вимог законодавства і сама лише його електронна форма не може спростовувати його юридичну силу з огляду на приписи, зокрема, статей 207, 639 ЦК України та статей 5, 6, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також приписів Закону України "Про електронну комерцію", зокрема згідно ч. 13 ст. 11 якого докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказуючи на подання до суду візуальної форми послідовності дій клієнта, позивач зазнчив, що згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.02.2019 для вказаної комісії належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ІТС, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
В розрізі вказаного позивач зауважив, що до матеріалів позову ним додано всі оригінали та/або копії доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та які при поданні через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» засвідчено електронним цифровим підписом представника позивача, зокрема такими доказами є візуальні форми кредитного договору, які повністю відтворюють оригінали електронної форми договору.
З огляду на вказане позивач зауважив, що будь-які інші варіанти кредитного договору у нього відсутні та не можуть бути подані до суду, як і не можуть бути подані позивачем інші докази на підтвердження викладених у наведеній вище візуальній формі послідовності дій ФОП Свистун С.В. під час укладення договору.
Надалі, під час розгляду цієї справи позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема, засвідчені представником товариства паперові копії доданих раніше до позову зображень у форматі pdf оферти, акцепту на укладення договору №347283-КС-001 та, власне, договору №347283-КС-001.
Стосовно ж накладення цифрового підпису представником ТОВ "Бізнес Позика" під час укладення договору про надання кредиту №347283-КС-001, позивач зауважив, що застосований сторонами порядок укладення такого договору не передбачає необхідності накладення підпису стороною, яка надсилає пропозицію.
Покликаючись на все наведене, позивач вважає укладеним та дійсним електронний договір про надання кредиту №347283-КС-001 від 03.07.2021, зокрема з урахуванням того, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Вказане, за доводами позивача, підтверджується позицією Верховного Суду у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
До заяви про усунення недоліків додано роздруківку з поштового ресурсу в мережі Інтернет.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у зазначеній справі, позивач зауважив, що згідно умов вказаного договору кредиту відповідачці надано грошові кошти у розмірі 36000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яку остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ "Бізнес Позика" надано суду довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» про успішно проведені у системі операції з переказу коштів у сумах 16 000,00 грн та 20 000,00 грн, зарахування яких на рахунок ФОП Свистун С.В., за доводами позивача, також підтверджується наданими АТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду листом та випискою по рахунку.
Натомість, за доводами позивача, позичальниця належним чином не виконала власні зобов'язання за договором про надання кредиту №347283-КС-001 від 03.07.2021, частково сплативши кошти загалом у сумі 37 578,78 грн, в підтвердження чого до заяви про усунення недоліків додано копії інформаційних довідок за підписом директора ТОВ «Платежі онлайн»:
- вих. №464/04 від 12.04.2024 на суму 7 500,00 грн;
- вих. №465/04 від 12.04.2024 на суму 7 500,00 грн;
- вих. №466/04 від 12.04.2024 на суму 7 500,00 грн;
- вих. №467/04 від 12.04.2024 на суму 7 500,00 грн;
- вих. №468/04 від 12.04.2024 на суму 7 578,78 грн.
До того ж на підтвердження доводів про часткове погашення коштів за кредитним договором позивач надав розрахунок заборгованості, який, за його доводами, складений з урахуванням проведених відповідачкою платежів.
Так, за доводами позивача, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання відповідного договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача.
На підтвердження ж обставин несплати відповідачем на рахунок позивача 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 32 915,26 грн платежів по процентах, окрім наведеного вище розрахунку заборгованості, позивач надав довідки про стан заборгованості ФОП Свистун С.В. станом на 04.06.2024 та письмових пояснень начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ "Бізнес Позика".
Стосовно ж вимог суду про подання для огляду оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 03.07.2021 договору про надання кредиту №347283-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта, позивач надав письмові пояснення начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ "Бізнес Позика" про технічну неможливість демонстрації кожної із дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.
Усе вказане вище, у тому числі і стосовно правомірності порядку укладення електронного договору та його дійсності, а також правомірності розрахунку боргу, зокрема і у разі неподання іншою стороною доказів на спростування таких обставин і розрахунку, за доводами позивача, підтверджується позиціями судів апеляційної та касаційної інстанції, викладеними: у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №916/3190/23, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 у справі №922/3271/23, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №904/2865/23, у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №753/7883/15.
Отже, позивач зазначив про невиконання відповідачкою своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та щодо сплати позичальником відсотків за користування кредитом, внаслідок чого у ФОП Свистун С.В. перед ТОВ "Бізнес Позика" виникло 64000,38 грн заборгованості за договором №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021, з яких:
- 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 32 915,26 грн прострочених платежів по процентах, з вимогами про стягнення яких позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачка не надала суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1054, ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, обґрунтовуючи право вимоги про сплату відповідачкою сум позики та процентів за користування такою позикою, позивач посилається на виникнення між сторонами кредитних правовідносин, врегульованих умовами Правил про надання грошових коштів та електронного договору про надання кредиту №347283-КС-001 від 03.07.2021, укладеного, за доводами позивача, шляхом вчинення сторонами згідно вказаних Правил та Закону України «Про електронну комерцію» послідовних дій у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Водночас умовами вказаного електронного договору, за доводами позивача, зокрема визначено строк кредитування, процентну ставку та графік платежів по тілу кредиту, процентам і комісії.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України (в редакції від 01.07.2021) унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 та ч. 1 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і надалі - в редакції від 19.04.2020) надано, зокрема, такі визначення:
- електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
- електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
- електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір/
Згідно ч.ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною 1 статті 12 та частиною 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили.
Приписами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Частиною 7 статті 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.
Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачкою кредитного договору позивач додав до позову договір №347283-КС-001 від 03.01.2021, як зображення змісту договору у форматі pdf та, зокрема, умов про накладення на такий договір підпису у формі електронного ідентифікатора лише зі сторони позичальника, а також зображення у форматі pdf анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта.
Розглядаючи спір у цій справі та керуючись наведеними нормами процесуального права, суд, з урахування повідомлення позивачем про наявність у нього оригіналів електронних доказів, копії яких було додано до позову, неодноразово витребовував у позивача для огляду оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 03.07.2021 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Свистун С.В. договору про надання кредиту №347283-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта.
Формою ж представлення таких доказів для огляду судом було визначено демонстрацію інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства за допомогою персонального комп'ютера.
Однак, позивачем не продемонстровано суду оригінали відповідних електронних доказів на підтвердження вчинених сторонами в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дій з укладення 03.07.2021 договору про надання кредиту №347283-КС-001, тобто не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про який стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідачки до системи, яка згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого ідентифікатора.
Додані ж до позову пропозиція, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, як і візуальна форма послідовності дій клієнта, в розірізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, визнаються судом неспроможними, позаяк вказані документи:
1) не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення надіслання відповідачці ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір;
2) не свідчать про безпосередній зв'язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, позаяк сама по собі форма представлення позивачем кредитного договору - документ у форматі pdf, як і відскановане зображення у форматі pdf візуальної форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини вчинення сторонами тих чи інших дій.
В розрізі вказаного судом враховано, що належність доказів - спроможність фактичних даних документа містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування та свідчити про наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказів (відомостей, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання, тоді як за відсутності демонстрації позивачем місця збереження електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії не можливо встановити будь-який зв'язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній позивачем односторонньо візуальній формі послідовності дій.
Зокрема позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.
З огляду всього вище зазначеного не є таким безсумнівним доказом вчинення сторонами дій з укладення електронного договору і подана позивачем та створена ним одноособово анкета клієнта.
Надані ж позивачем письмові пояснення начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ «Бізнес Позика» судом відхиляються як неспроможні, позаяк зміст цих пояснень, окрім як посилання на відсутність технічної можливості демонстрації інформаційно-телекомунікаційної системи, не місить жодних обставин щодо неможливості демонстрації суду такої системи та наявних у ній відомостей про фіксацію/запис тієї чи іншої дії, який, зокрема за доводами вказаного спеціаліста, система здійснює.
Зокрема у відповідних поясненнях спеціалістом зазначено, що система не передбачає можливості демонстрації кожної із дій позичальника, а лише фіксує відповідні дії та створює відповідний запис про вчинення відповідної дії.
Попри наведене позивачем жодним чином не мотивував неможливість демонстрації суд наявності у системі, володільцем якої він є, відповідних записів та/або запису чи інформації про їх існування та зберігання в системі.
З огляду на вказане суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 15 Закону України «Про електронну комерцію» якщо законом або договором між сторонами визначено строк зберігання окремих видів документів, пов'язаних з вчиненням електронного правочину, сторони зобов'язані забезпечити архівне зберігання таких електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання, в яких вони зберігаються і за допомогою яких можна відобразити інформацію, що в них міститься.
Згідно ч. 2 ст. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Приписами ст. 5, ч. 4 ст. 7 статей 9, 10, 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.
При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.
Так, в розрізі вказаного та здійсненого у поданих позивачем анкеті клієнта та візуальній формі послідовності дій клієнта посилання на сайт позивача, у тому числі із зазначенням про те, що анкета є витягом із сайту, суд зазначає, що за умови формування таких документів на підставі відповідно внесених до них даних та інформації, виключається як неможливість існування цих електронних даних та місця їх збереження, так і неможливість їх демонстрації у будь-якому візуально доступному вигляді, що надав би розуміння про фіксацію та запис електронних даних і час виконання системою таких дій.
Зокрема позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним анкета клієнта та візуальна форма послідовності дій клієнта створюються автоматично системою в день укладення договору, а тому при можливості формування таких документів позивачем, зокрема його посадовою особою односторонньо та у будь-який час, судом визнаються неспроможними доводи позивача про неможливість демонстрації суду його інформаційно-телекомунікаційної системи та збережених у ній даних про укладення електронного кредитного договору №347283-КС-001 від 03.07.2021.
За таких обставин, ураховуючи неподання позивачем оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 03.07.2021 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Свистун С.В. договору про надання кредиту №347283-КС-001 та наявність у суду сумнів відповідності оригіналам електронних доказів поданих позивачем копії (паперових копій) пропозиції, акцепту та кредитного договору, як документів у форматі pdf, суд не бере до уваги у порядку ч. 5 ст. 96 ГПК України подані позивачем пропозицію, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, а також візуальну форму послідовності дій клієнта.
Доводи позивача про те, що подані ним до позовної заяви документи у форматі pdf і є оригіналами електронних доказів судом визнаються неспроможними з огляду наведених вище норм матеріального та процесуального права, а також специфіки спірних правовідносин, за яких електронний договір може бути укладений лише за наслідками послідовного вчинення певних дій, докази вчинення яких та їх достовірність суд не мав змоги перевірити з огляду на невиконання позивачем покладених на нього обов'язків з демонстрації відомостей інформаційно-телекомункаційної системи.
Посилання ж позивача на приписи ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» судом відхиляються як неспроможні, оскільки вказана норма місить припис про те, що електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи, а також віднесення поданих стороною в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень доказів до письмовими.
Водночас суд зауважує, що вказана норма жодним чином не нівелює наведені вище приписи щодо огляду оригіналів електронних доказів та наслідків їх неподання, як і не звільняє особу від передбаченого процесуальним законом порядку доказування та виконання вимог суду щодо подання оригіналів доказів.
Отже, суд висновує, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставин укладення з відповідачем кредитного договору саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданому до неї кредитному договорі №347283-КС-001.
Додана ж позивачем роздруківка з поштового ресурсу в мережі Інтернет не приймається судом як належний та достовірний доказ укладення між сторонами цього спору кредитного договору саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданому до неї кредитному договорі №347283-КС-001, оскільки саме лише направлення електронного листа за адресою поштвої скриньки, яка не є офіційним засобом поштового зв'язку з ФОП Свистун С.В. згідно даних ЄДР, з урахуванням неподання позивачем оригіналів електронних доказів щодо вчинення тіє послідовності дій, про яку стверджує позивач, не свідчить про акцептування особою конкретних умов договору кредитування.
Крім того судом враховано, що позивачем не надано доказів приєднання відповідачки до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", затверджених наказом директора товариства №07-ОД від 12.03.2021, зокрема і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі правила не можуть оцінюватись судом як договір приднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов'язки для ФОП Свистун С.В.
Посилання ж позивача на те, що згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.02.2019 візуальна форма послідовності дій клієнта є належним доказом укладення договору судом відхилються з огляду наведеного вище та того, що вказане повідомлення не є нормативно-правовим актом, який би встановлював допустимість доказів за спірними правовідносинами, а таке повідомлення носить внутрішньо-розпорядчий характер саме для вказаного органу.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:
- принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Посилання позивача на позиції судів касаційної та апеляційної інстанцій у інших справах (номери яких наведено у позові), у тому числі і щодо того, якими документами можуть підтверджуватись обставини укладення електронного договору, судом відхиляються, позаяк обставини за відповідними справами не є релевантними до спору у цій справі, зокрема щодо процедури витребування та дослідження оригіналів електронних доказів, якої суди у вказаних справах не здійснювали та не оцінювали.
До того ж, з огляду вказаного суд звертає увагу, що:
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв'язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом касаційної інстанції в інших справах;
- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;
- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.
Суд відхиляє твердження позивача також і про те, що відповідач не надав зі своєї сторони доказів на спростування доводів про укладення електронного договору за тими умовами та змістом, про які стверджує позивач, оскільки вказане ґрунтується на передбаченому процесуальними нормами принципі «вірогідність доказів», який можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Зі змісту наявних в матеріалах справи копій довідок ТОВ «ФК «Елаєнс» про проведені у системі операції з переказу коштів та наданої АТ «КБ Приватбанк» на вимогу суду виписки по рахунку слідує, що на рахунок ФОП Свистун С.В. було здійснено переказ належних позивачу грошових коштів у сумах 16 000,00 грн та 20 000,00 грн, що свідчить як про отримання відповідачкою від позивача позики загалом у сумі 36 000,00 грн, так і про виникнення між сторонами спору відповідних правовідносин за договором позики.
В розрізі навденого судом враховано, що саме лише зазначення у довідках ТОВ «ФК «Елаєнс» призначення платежу «зг. кредитного дог. №347283-КС-001 від 03.07.2021» жодним чином не спростовує зроблених вище судом висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі №347283-КС-001.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як слідує зі змісту наявних в матеріалах справи довідок за підписом директора ТОВ «Платежі онлайн», що також і не заперечується позивачем, на його рахунок від ФОП Свистун С.В. було повернуто кошти загалом у сумі 37 578,78 грн з призначенням рогожного з платежів «оплата кредита согласно договора №2500417683».
Так, обставини повернення відповідачкою на рахунок позивача отриманих у позику коштів свідчать про виконання нею відповідного грошового обов'язку, врегульованого ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України, у повному обсязі.
Водночас, висновуючи вказане, суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження домовленості між сторонами про сплату відсотків за користування відповідно наданими у позику 36 000,00 грн, тоді як вказані під час проведення платежів з повернення позики призначення не свідчать про таку домовленість, а також про волю платника на сплату цих коштів за іншою правовою природою та призначенням, аніж повернення позики.
Також відповідно вказані призначення платежів жодним чином не спростовують зроблених вище судом висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі №347283-КС-001.
З огляду вказаних вище обставин, оскільки фактично отримані відповідачкою кошти у позику повністю повернуто позивачу, суд дійшов висновку про недовідність ТОВ "Бізнес Позика" порушення його прав як кредитодавця/позикодавця в частині повернення відповідачкою кредиту та процентів за його користування.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідачки сума заборгованості за договором №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021 у розмірі 64000,38 грн, яка складається з:
- 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 32 915,26 грн прострочених платежів по процентах, є необґрунтованою та недоведеною належними і достовірними доказами, а отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) до Фізичної особи-підприємця Свистун Світлани Василівної ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення 64 000,38 гривень відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 31.10.2024.
Суддя В.А. Ярема