вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3353/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дадвані М.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/3353/23
за позовом: Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради
до відповідача: Бучанської міської ради Київської області
про стягнення 25381, 21 грн.
за участю представників:
від позивача: Дяченко Л.Л., витяг з ЄДР № 239539322139 від 19.06.2023
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 3841/08 від 31.10.2023 до Бучанської міської ради Київської області про стягнення основного боргу в сумі 17249,47 грн., трьох процентів річних в сумі 1396, 76 грн. та інфляційних витрат в сумі 6734,98 грн., що разом складають 17249, 47 грн. за надані послуги постачання теплової енергії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3353/23, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 14.12.2023.
06.12.2023 на адресу суду від відповідача - Бучанської міської ради Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує із наступних підстав:
- позивач у позові зазначає, що у зв'язку з підключенням будівлі сільської ради та будівлі клубу в с. Синяк до постачання теплової енергії - надсилав Синяківській сільській раді договір на постачання теплової енергії № 23774 від 22.01.2020 року в двох примірниках для укладення такого договору та відповідно надає на підтвердження копію квитанції № 0730103670991 від 24.01.2021 року про відправку вищезазначених документів;
- згідно даної квитанції встановити отримувача даного листа не можливо (оскільки, не вказано жодних відомостей кому саме направляється лист та відсутній опис вкладення, отже встановити, що саме знаходилося у відправленні не має можливості), окрім того, вищевказаний номер тренінгу не можливо відслідкувати;
- позивачем долучається до матеріалів справи лише проект договору на постачання теплової енергії № 23774 від 22.01.2020 року, а ж ніяк не підписаний належним чином та скріплений печаткою договір;
- починаючи з моменту можливого укладення договору, а саме з січня 2020 року КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради чомусь не звернулось до Синяківської сільської ради, щоб повернути даний договір для подальшого належного підтвердження укладення такого договору між сторонами та відповідно належного виконання умов цього договору;
- КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, якщо вважало, що їх права та інтереси порушені мало змогу звернутися до суду про поновлення таких прав, наприклад з позовом про визнання договору укладеним;
- жоден з актів надання послуг, який був долучений до позовної заяви не підписаний уповноваженою особою зі сторони відповідача;
- договір № 23774 від 22.01.2020 року у справі не є належним та допустимим доказом, оскільки відсутнє підтвердження належного отриманню даного договору рекомендованим листом у справі Синяківською сільською радою аб відповідачем, не містить необхідних реквізитів, а саме найменування поштового відділення та отримувача, а номер трекеру взагалі відслідкувати не можливо, а найголовніше до матеріалів справи долучений лише проект договору, який як і акти надання послуг не містять підписів уповноваженої на те особи зі сторони відповідача. Отже такий договір можна вважати не укладеним, а відповідно будь-які зобов'язання не виникають;
- позивач перш ніж звертатися до суду про стягнення заборгованості необхідно було звернутися до суду саме з позовом, який стосується наслідків неукладеного договору;
- село Синяк Бучанського району Київської області, до складу якого входить село Вороньківка, село Раківка та село Червоне згідно рішення Бучанської міської ради від 22.10.2020 року № 5682 - 86 - VII Про надання згоди на добровільне приєднання Синяківської сільської територіальної громади до Бучанської міської об'єднаної територіальної громади» прийняте на підставі вимог чинного законодавства України та зокрема Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІХ, на підставі чого Бучанська міська рада стала правонаступником усіх прав та обов'язків Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, на що і звертає увагу сам позивач;
- згідно вищезазначеного Закону України - у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);
- після припинення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу ради, що припиняється, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету;
- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади;
- т.в.о. сільського голови В.О. Боголій не мала права підпису, оскільки сільська рада знаходилась в стані припинення, а посадова особа втратила повноваження, а відповідно підписантом даного договору повинен був бути міський голова міста Буча. Відповідно до цього можна прийти до висновку, що даний договір є нікчемним.
13.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зязвіку із неможливістю представника відповідача бути присутньою в судовому засіданні.
В судовому засідання 14.12.2023 представник позивача проти вказаного клопотання відповідача заперечив. Разом з тим, безпосередньо під час судового засідання у м. Києві розпочалась повітряна тривога, відтак суд відклав судове засідання на 01.02.2024, про що виніс відповідну ухвалу.
18.12.2023 на адресу сдуу від позивача ндійшола відповідь на відзив, в якій позивач зазначає наступне:
- відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії не звільняє останнього від обов'язку оплати отриманої ним теплової енергії (що він і намагався зробити, хоча і частково);
- згідно рішення Бучанської міської ради від 22.10.2020 року № 5682-86-VII "Про надання згоди на добровільне приєднання Синяківської сільської територіальної громади до Бучанської міської територіальної громади" і всіх подальших рішень прийнятих Бучанською міською радою Київської області - остання є правонаступником усіх прав та обов'язків Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідно і відповідачем у зазначеній справі;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" адміністративним центром Бучанської територіальної громади визначено м. Буча та, зокрема, включено Синяківську територіальну громаду до складу Бучанської територіальної громади;
- така форма реорганізації сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, як юридичних осіб - як приєднання характеризується переходом усіх прав та обов'язків сільських, селищних, міських рад що приєднуються до нових сформованих територіальних громад. Тобто обов'язковою умовою приєднання в даному випадку є універсальне правонаступництво за всіма зобов'язаннями суб'єкта, що приєднується, що повністю узгоджується з вже вищеперерахованими нормами законодавства;
- найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача, у нашому випадку в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде звернення останнього з позовом до суду в установленому законом порядку з приводу невиконання зобов'язань відповідачем щодо оплати отриманої ним теплової енергії та відповідно стягнення боргу за поставлену теплову енергію;
- перша сесія новоствореної Бучанської міської ради Київської області VIII скликання (правонаступника прав та обов'язків Синяківської сільської ради) - відбулася 17.11.2020 року;
- на цій сесії вирішувалися організаційні питання, зокрема, щодо затвердження заступника міського голови, складу виконавчого комітету ради та призначення старости (у відповідності до вимог законодавства), зокрема і у селі Синяк;
- до 17.11.2020 року, у відповідності до вище перелічених вимог чинного законодавства України, Боголій В.О. - виконувала свої обов'язки, як т.в.о. сільського голови Синяківської сільської ради і відповідно мала право підпису договору на оперативно-технічне обслуговування від 06.11.2020 року;
- у відповідності до вищевказаного договору, замовник (відповідач) зобов'язувався укласти із виконавцем (позивачем) договір на постачання теплової енергії для об'єктів замовника (відповідача) - п. 1.4 договору та гарантував оплату спожитої теплової енергії виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати оплати (п. 1.5 договору);
- відповідно до інформації з ресурсу opendatabot.ua - припинення Синяківської сільської ради (внесення відповідного запису) правонаступником якої є відповідач - відбулося 15.01.2021 року (скріншоти з відповідного ресурсу додаються).
В судове засідання 01.02.2024 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Неявка в судове засідання 01.02.2024 представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Разом з тим, відповідач як юридична особа не позбавлена права та можливості забезпечити захист своїх прав та інтересів за рахунок інших представників, в т. ч. на договірних засадах, а вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача і заперечення відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Бучанської міської ради Київської області перед Команальним підприємством «Вишгородтепломережа» Вишгородськеої міської ради за поставлену теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2020 між Синяківською сільскою радою Вишгородського району Київської області, як Замовником, та Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа», як Виконавцем, був укладений Договір на оперативно-технічне обслуговування, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого «Виконавець» зобов'язується тимчасово терміном з дати підписання цього договору по 31 березня 2021 року провадити оперативне і технічне обслуговування котельні, яка перебуває на балансі та у власності «Замовника» і знаходиться в селі Синяк Вишгородського району Київської області, для передачі виробленої теплової енергії споживачам - юридичним особам села за їх заявками.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що Замовник зобов'язується укласти із Виконавцем договір на постачання теплової енергії для об'єктів Замовника та здійснювати згідно окремих угод компенсацію витрат Виконавця у разі заміни, виходу з ладу обладнання, за яким провадиться оперативно-технічне обслуговування.
Умовами п. 1.5. Договоу визначено, що Замовник гарантує оплату спожитої теплової енергії виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати.
Відповідно до п. 4.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати підписання і дяє до 31 березня 2021 року.
Позивач у позові зазначає, що котельня була запущена у 2020 році, що підтверджується аактом від 09.11.2020, а відповідач, як бюджетна організація, щороку укладає договір на постачання теплової енергії з позивачем, як постачальником.
Разом з тим зазначає, що у січні 2020 позивачем на адресу Синяківської сільської ради листом № 64/08/01 від 22.01.2020 надсилались 2 примірники договору на постачання теплової енергії № 23774 від 22.01.2020, один примірник якого, підписаний та скріплений печаткою, рада повинна була повернути на адресу позивача.
На підтвердження факту направлення вказаного листа на адресу відповідача позивач надав копію супровідного листа та фіскального чеку від 24.01.2020.
Проте, примірник договору на адресу позивача не повертався.
Листом № 164/08 від 13.01.2021 року до Бучаснокої міської ради позивач просив терміново забезпечити укладення нових договорів на послуги теплопостачання за об'єктами громади в с. Синяк. У разі не укладення договорів, терміново повідомити про припинення відповідної послуг.
Проте, відповіді позивач не отримав.
Позивач в позові вказує, що виконував свої обов'язки та надавав відпоповідачу телову енергію по березень 2021 року. Протягом періоду, за який з відповідача стягується заборгованість, а саме: з листопада 2020 року по березень 2021 року, позивачем відповідачу була надана теплова енергія на загальну суму 44 644 грн. 50 коп., яку відповідач оплатив частково, а саме: оплатами у розмірі 564 грн. 26 коп. та 25 516 грн. 86 коп. (всього на загальну суму 26 081 грн. 12 коп.) від 18.12.2020 року. Крім того, сума основного боргу, зменшилася за рахунок коригування (перераху проведених позивачем, а саме: 28.02.2021 року на. суму 1313 грн. 91 коп.
Таким чином, позивач зазначає, що з урахуванням перерахунків проведених позивачем та частковою оплатою проведеною позивачем, основна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача станом на день звернення до суду складає 17 249 грн. 47 коп.
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2020 по березень 2021 позивач оформив акти надання послуг, в яких зазначено Договір ТП № 23774, а саме:
- акт надання послуг №1518 від 27.11.2020 на суму 2459, 28 грн.;
- акт надання послуг № 1519 від 27.11.2020 на суму 7704, 16 грн.;
- акт надання послуг № 2016 від 26.12.2020 на суму 4982, 23 грн.;
- акт надання послуг № 2017 від 26.12.2020 на суму 15605, 30 грн.;
- акт надання послуг № 248 від 31.01.2021 на суму 5352, 32 грн.;
- акт надання послуг № 821 від 28.02.2021 на суму 4831,21 грн.;
- акт надання послуг № 640 від 31.03.2021 на суму 3710, 00 грн.
Втім, вищевказані акти надання послуг не містять підписів відповідача.
На підставі вказаних актів надання послуг позивачем були виписані рахунки на оплату № 1443 від 27.11.2020, № 1444 від 27.11.2020, № 1925 від 26.12.2020, № 1926 від 26.12.2020, № 231 від 31.01.2020, № 518 від 28.02.2021, № 613 від 31.03.2021.
18 грудня 2020 Синяківська сільська рада здіснила платежі за опалення за 11.12.2020 р. на суму 564, 26 грн., та на суму 25516, 86 грн., що підтверджується банківською випискою від 18.12.2020 по рахунку Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа».
В матеріалах справи міститься претензія № 1131/08 від 16.05.2023 про погашення заборгованості в сумі 17249, 47 грн. за посталену теплову енергію.
У відповідь на претензію Бучанська міська рада надіслала лист № 12.1-08/2/3061 від 19.05.2023 в якому просила надати підтверджуючи документи, а саме договори, акти наданих порслуг на постачання теполової енергії за 2020 та 2021 року, які укладені між КП «Вишгородтепломережа» та Синяківською сільскою радою і підписані обома сторонами.
03 серпня 2023 позивач на адресу відповідача надіслав лист № 2317/08 про оплату боргу за теплову енергію разом з копією договору на оперативно-технічне обслуговування від 06.11.2020, копією акту про запуск котельні в с. Синяк від 09.11.2020 та копіями рахунків на оплату та актів надання послуг, на підтвердження чого надав фіскальний чек від 03.08.2023.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за посталвну теплову енергію за загальний період з листопада 2020 по березень 2021 позивач просить стягнути з відповідача, як правонаступника Синяківської сільської ради заборгованість в сумі 17249, 47 грн.
Позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 10.12.2020 по 10.04.2021 в сумі 1396, 76 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2021 по серпень 2023 в сумі 6734, 98 грн.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини у сфері постачання теплової енергії.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України “Про теплопостачання», надалі - Закон). Таким є позивач у справі.
Відповідно до п. 2.2. Статуту, одним із соновних напрямків діяльності Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради є виробництво теплової енергії, в т. ч., що виробляється на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, гарячої та холодної води населенню, підприємствам, установам та організаціям.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості на приєднання споживача до теплової мережі.
Відтак позивач є виконавцем комунальних послуг в розумінні ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а Синяківська сільська рада Київської області споживачем.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Бучанської міської ради від 22.10.2020 року № 5682-86-VІІ «Про надання згоди на добровільне приєднання Синяківської сільської територіальної громадті до Бучанської міської територіальної громади», яке приз урахуванням рішення Синяківської сільської ради від 09.10.2020 № 478-46-VII «Про надання згоди на добровільне приєднання Синяківської сільської територіальної громади до Бучанської міської об'єднаної територіальної громади», Бучанська міська рада стала правонаступником усіх прав та обов'язків Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Вказані обставини визнаються обома сторонами, а тому не потребують доказування відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Тобто в даному випадку саме Бучанська міська рада як правонаступник усіх прав та обов'язків Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області є споживачем послуг та відповідачем по даній справі.
Разом з тим, відповідно до рішення № 10/1 від 06.08.2021 Вишгородська міська рада Київської області безоплатно прийнялла у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» разом з об'єктами нерухомого та рухомого майна, а пунктом 1.2. статуту Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради визначено, що підприємство є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа».
Відповідно до Закону України “Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Абзацом 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу Синяківської сільської ради Київської області лист № 64/08/01 від 22.01.2020 разом з проектом договору на постачання теплової енергії № 23774 від 22.01.2020, один примірник якого, підписаний та скріплений печаткою рада повинна була повернути на адресу позивача.
Втім, докази укладення між сторонами у справі вказаного договору матеріали справи не містять.
Позивач в позовній заяві вказує, що відпустив теплову енергію за період з листопада 2020 по березень 2021, що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу як Синяківської Сільської ради, так і відповідача.
На підтвердження факту опалення позивач надає копії акту про запуск котельні в с. Синяк від 09.11.2020, розпорядження про початок опалювального сезону в населених пунктах Вишгородського району № 524 від 15.10.2020 та розпорядження про завершення опалювального сезону в населених пунктах Вишгородського району № 287 від 31.03.2021.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 21.08.2022 по справі 922/42349/16 дійшла висновку, що відсутність письмового договору при підтвердженні факту надання послуг, не звільняє осіб, які отримували таку послугу без укладення відповідного договору, від обов'язку оплати за фактично отриману послугу.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності між сторонами укладеного договору з урахуванням положень абз. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» та абз 2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та здійснених оплат Синяківською сільською радою.
Питання повноважень та обставини підпису т.в.о. сільского голови В.О. Боголій Договору на оперативно-технічне обслуговування від 06.12.2020 не досліджуються судом, оскільки не входять до предмету докаузвання по справі. При цьому, судом враховано, що зазначаючи про відсутність повноважень т.в.о. сільского голови В.О. Боголій на підписання договору вівдповідач не ставить питання про його дійсність, в т.ч. шляхом подачі зустрічного позову.
Відповідно до п. 29 Постанови КМУ України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (із подальшими змінами і доаповненями) «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Оскільки між стронами не укладено письмового договору, в якому визначено строки постачання теплової енергії, тому суд дійшов висновку про постачання теплової енергії позивачем на об'єкти як Синяківської сільської ради Київської області так, в подальшому, і відповідача безперервно, з урахуванням строків проведення опалювальних періодів.
Разом з тим, відсутність письмово оформленого договору про надання послуг при підтвердженні факту їх надання, не звільняє осіб, що отримували таку послугу без укладення відповідного договору, від обов'язку оплати за фактично отриману послугу.
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2020 по березень 2021 позивач оформив 7 актів надання послуг , в яких зазначено Договір ТП № 23774.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, докази направлення вказаних актів на адресу відповідача та виписаних на їх підставі рахунків на оплату є лише з листом № 2317/08 від 03 серпня 2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. Так, відповідно до п. 1 роз. ІІ визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, з урахуванням відсутності між стронами улкдаденого письмового договору, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати направлених актів настав 08.08.2020.
За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач довів факт постачання теплової енергії на об'єкти відповідача та відсутність оплати за неї з боку останнього.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт відсутніості оплати за поставлену теплову енергію з боку відповідача, а також доведено порушення останнім строку її оплати. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради до Бучанської міської ради Київської області про стягнення заборгованості в сумі 17249,47 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 10.12.2020 по 10.04.2021 в сумі 1396, 76 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2021 по серпень 2023 в сумі 6734, 98 грн.
Однак, дослідивши розрахунок трьох відсотків річних і інфляційних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок. Відтак, з урахуванням строків направлення на адресу відповідача актів надання послуг три проценти річних та інфляційні не підлягають стягненню з відповідача.
Також суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2024, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради до Бучанської міської ради Київської області задовольнити частково.
2. Стягнути з Бучанської міської ради Київської області (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12, код ЄДРПОУ 04360586) на користь Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 13713569) заборгованість у розмірі 17249 (сімнадцять тисяч двісті сорок девять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 09 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повне рішення складено 31.10.2024 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.