Провадження № 22-ц/803/7690/24 Справа № 190/498/24 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
31 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2024 року АТ "ПУМБ" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 червня 2019 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001343921001.
На підставі укладеного договору від 27 червня 2019 року відповідач отримав кредит у розмірі 45800,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим станом на 31 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 75116,20 грн., з яких 45798,69 грн. заборгованість за кредитом; 29317,51 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
Окрім того, 14 грудня 2020 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1010005642.
На підставі укладеного договору від 14 грудня 2020 року відповідач отримав кредит у розмірі 15300,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим станом на 31 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 17521,56 грн., з яких 10200,24 грн. заборгованість за кредитом; 1,80 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 7319,52 грн. заборгованість за комісією.
Оскільки на вимоги банку відповідач заборгованість не сплатив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами станом на 31 грудня 2023 року у загальному розмірі 92637,76 грн. та судові витрати.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року позов АТ "ПУМБ" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 75116,20 грн. заборгованість за кредитним договором №2001343921001 від 27 червня 2019 року, з яких 45798,69 грн. заборгованість за кредитом; 29317,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; та 10202,04 грн. заборгованість за кредитним договором № 1010005642 від 14 грудня 2020 року, з яких 10200,24 грн. заборгованість за кредитом; 1,80 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2231,00 грн. В іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти за кредитними договорами в добровільному порядку не повернуті. Відмовляючи у стягненні заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив із того, що комісійна винагорода вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору, є несправедливими й не доведеними належними та допустимими доказами.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001343921001 від 27 червня 2019 року, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що жодної згоди на збільшення кредитного ліміту не було надано, збільшення кредитного ліміту не відповідає умовам договору, а обставини визнані судом першої інстанції є недоведеними. Окрім того, вказує, що розрахунок заборгованості не є належним і достовірним доказом, оскільки не відображає дійсних обставин у справі. Вказує, що банком взагалі не повідомлено, яким чином та з яких підстав розраховується прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом, а отже вказані умови не були узгодженні сторонами договору.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001343921001 від 27 червня 2019 року апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 27 червня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001343921001, на підставі якого відповідач отримав кредитну карту з встановленим кредитним лімітом у розмірі 40700,00 грн.
Підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27 червня 2019 року, відповідач беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У даній заяві відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати йому кредитну карту на наступних умовах: кредитний ліміт - 40700,00 грн., реальна річна процентна ставка - 47,88 %, строк кредитування - 12 місяців, зі спливом строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту - 62 % річних.
До Заяви № 2001343921001 позивач додав також публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.
Згідно довідки збільшення кредитного ліміту по договору № 2001343921001, 14 вересня 2020 року збільшено кредитний ліміт до 45800,00 грн.
Згідно з приведеним банком розрахунком заборгованості, станом на 01 січня 2024 року заборгованість відповідача за договором становить 75116,20 грн., з яких 45798,69 грн - заборгованість за кредитом; 29317,51 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
З метою до судового врегулювання спору банком на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) № вих.КНО-44.2.2/3 від 02 січня 2024 року з вимогою погасити заборгованість за кредитними договорами № 2001343921001 від 27 червня 2019 року та №1010005642 від 14 грудня 2020 року у розмірі 92637,76 грн. не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення, що підтверджується копією даної письмової вимоги та списком № 0600241707730 згуртованих відправлень (рекомендованих листів).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що спірний кредитний договір № 2001343921001 від 27 червня 2019 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту рівними щомісячними платежами, в той же час з розрахунку заборгованості вбачається, що з серпня 2022 року позичальник припинив сплачувати грошові кошти на погашення кредиту, тому, наявні підстави стверджувати про порушення позичальником права позивача на повернення йому грошових коштів, наданих у кредит.
Встановивши, що відповідач не належним чином виконував свої кредитні зобов'язання, у результаті чого утворилася заборгованість, на підтвердження розміру якої надано відповідний розрахунок заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Приведенні судом розрахунки підтверджуються матеріалами справи й відповідачем не спростовані, а тому доводи апеляційної скарги у відповідній частині, як і посилання на те, що приведений розрахунок заборгованості не відображає дійсних обставин справи та не може бути належним доказом наявності заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги.
Окрім цього, звернувшись до суду із цим позовом у лютому 2024 року, у розумінні «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, банк не пропустив позовну давність.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позову в оскаржуваній частині, оскільки враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав банку, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення грошових коштів.
Колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що приведений розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути належним доказом наявності заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контеррозрахунок, який би спростував доводи банку. Окрім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, останній мав право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого останнім зроблено не було.
Аргументи апеляційної скарги про те, що банком не надано належних та допустимих доказів встановлення кредитного ліміту, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не було узгоджено та ознайомлення скаржника з умовами щодо процентів за користування кредитом на, що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 підписавши заяву на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27 червня 2019 року, беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»:pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку). Таким чином сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001343921001 від 27 червня 2019 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна