Провадження № 22-ц/803/8359/24 Справа № 206/2043/24 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
31 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3633101732-56853, за умовами якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 4000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Згідно п.п.2.3. договору позики, дата видачі кредиту 19 березня 2021 року, дата повернення кредиту 08 квітня 2021 року (включно), термін користування кредитом 20 діб. Умовами договору позики на період зазначений в п.п.2.3. договору, встановлена плата за користування кредитом у розмірі 1,85% за кожен день користування кредитом.
07 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №07-07/21, за умовами якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08 квітня 2024 року складає 30518,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 26518,00 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №3633101732-56853 від 19 березня 2021 року у розмірі 30518,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн., заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги - 26518,00 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки в добровільному порядку боржник не повернув фактично отримані та використані надані грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача та наявності підстав для стягнення наявної заборгованості.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що договір позики укладений строком на 20 днів, тому у позивача відсутні правові підстави нараховувати проценти за користування грошовими коштам за період який не передбачений договором. Вказує, що положення договору, які передбачають можливі нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, не відповідають засадам добросовісності та розумності, є несправедливими. Стягнута судом сума боргу, яка нарахована позивачем за умовами договору на отриману суму позики у розмірі 4000,00 грн. не є справедливою та добросовісною, а тому не може бути прийнята як безспірна. Окрім того, вказує, що розмір судових витрат на правову допомогу є завищеним не відповідає засадам розумності, справедливості, співмірності та розумності таких витрат, оскільки не відповідає складності справи та обсягом правової допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 19 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3633101732-56853, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 4000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що акцептована відповідачем 19 березня 2021 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст.11 ЗУ«Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України, зазначені умови є публічною пропозицією у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.
ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначення інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією та довідкою долученою до матеріалів справи.
Перерахування грошових коштів на картку позичальника було здійснено за допомогою компанії ТОВ «Платежі онлайн», яка відповідно до умов договору доручення №ПБ 1354/07 від 07 липня 2020 року, що укладений між ТОВ «Платежі онлайн» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», зобов'язалась надавати технічну можливість в перерахуванні коштів на картку позичальника на підставі укладеного договору позики.
Пропозиція (Оферта) на укладення електронного договору позики №3633101732-56853 підписано позичальником ОСОБА_1 19 березня 2021 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Згідно п.п.2.3. договору позики, дата видачі кредиту 19 березня 2021 року дата повернення кредиту 08 квітня 2021 року (включно), термін користування кредитом 20 діб.
Відповідно до п.п.2.5. договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору).
Умовами договору позики на період зазначений в п.п.2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,85% за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.7. договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п.2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.
Відповідно до п.п.9.2 договору позики, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилаються товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Пунктом 9.3. договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п.9.2. цього договору, має юридичну силу власноручного підпису, підписанням договору позики відповідач, також підтвердив, що він був ознайомлений з усіма його умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
07 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №07-07/21, за умовами якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1
З приведеного розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на 08 квітня 2024 року, становить 30518,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 26518,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в добровільному порядку боржник не повернув фактично отримані та використані надані грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача та наявності підстав для стягнення наявної заборгованості.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предмет договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3633101732-56853, за умовами якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 4000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Згідно п.п.2.3. договору позики, дата видачі кредиту 19 березня 2021 року, дата повернення кредиту 08 квітня 2021 року (включно), термін користування кредитом 20 діб.
Умовами договору позики на період зазначений в п.п.2.3. договору, встановлена плата за користування кредитом у розмірі 1,85% за кожен день користування кредитом.
Відповідно до графіку розрахунку до договору позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року заборгованість за договором позики складає 5480,00 грн., з яких: сума кредиту - 4000,00 грн., заборгованість за процентами - 1480,00 грн.
Кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ “ФК “Інкасо Фінанс» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання договору позики, що укладення договору позики у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ “Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши договір позики, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ “ФК “Інкасо Фінанс», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
07 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №07-07/21, за умовами якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1
З приведеного розрахунку ТОВ «Коллект Центр» вбачається, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на 08 квітня 2024 року, становить 30518,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 26518,00 грн.
Нарахування процентів за користування грошовими коштам поза періодом договору позики, відбувалося відповідно до умов п.5.4 договорів про відступлення прав вимоги, у розумінні яких нарахування та стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснюється відповідно до ст. 625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Окрім того, ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За умовами п.5.5 договору про відступлення прав вимоги № 07-07/21 від 07 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал», кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором у порядку, передбаченого чинним законодавством або основним договором.
Окрім того, відповідно до умов п.5.5 договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ “Вердикт Капітал» та ТОВ “Коллект Центр», первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності договором про відступлення прав вимоги у порядку, передбаченого чинним законодавством або основним договором.
Між тим, матеріали справи не містять доказів направлення відповідного повідомлення боржнику про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року від первісного кредитора до ТОВ “Вердик Капітал», та в подальшому від ТОВ “Вердикт Капітал» до ТОВ “Коллект Центр», як це передбаченого вимогами закону.
Враховуючи вищевикладене, не повідомлення боржника про зміну кредитора, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12, надає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки договір позики укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, тому ТОВ «Коллект Центр» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка в подальшому перейшла до нового кредитора, саме у розмірі 5480,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 1480,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги. Пред'явлені до стягнення проценти у розмірі 25038,00 грн. стягненню не підлягають, оскільки нарахування останніх відбувалося поза межами строку договору позики та без належного повідомлення боржника про зміну кредитора.
Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду ТОВ «Коллект Центр» звернулося 22 квітня 2024 року.
Частиною 1 ст. 264 ЦК України, передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За умовами договору, зокрема п. 2.3 договору, строк користування кредитними коштами складає 20 діб, починається з 19 березня 2021 року та закінчується 08 квітня 2021 року (включно).
Між тим, з приведеного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за укладеним договором позики.
Отже, з 09 квітня 2021 року почалося прострочення виконання зобов'язання відповідача за договором позики.
Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Пунктом 9.8 договору позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року встановлено, що до правовідносин, пов'язаних з поверненням суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та будь-яких інших платежів, належних з позичальника, застосовується строк позовної давності тривалістю у 20 років.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 133 та ч. 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року з додатком (прайс-листом); копію платіжної інструкції № 0421250000 від 15 березня 2024 року; заявкою на надання юридичної допомоги № 91 від 01 березня 2024 року; витягом з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 08 березня 2024 року.
Розподіляючи витрати понесені на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що наявні матеріали справи та надані суду документи, є підставою для відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір є доведений належними та допустимим доказами, необхідним та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4000,00 грн.
Окрім того, колегія суддів вважає, що заявлені в апеляційній скарзі вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами у справі й скаржником не надано суду доказів понесення таких витрат під час апеляційного перегляду справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
У розумінні положень ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення позову, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» пропорційно розміру задоволеного позову витрати зі сплати судового збору у розмірі 543,72 грн., та з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанцій у розмірі 815,58 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3633101732-56853 від 19 березня 2021 року у розмірі 5480,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 1480,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 543,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 815,58 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна