Справа № 639/5942/24
Провадження № 1-в/639/540/24
30 жовтня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання начальника Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024,-
Начальник Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова із поданням про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом - Закон №3886-ІХ).
В обґрунтування подання зазначено, що Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 ОСОБА_5 засуджений за вчинення крадіжки та замаху на крадіжку майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення подання щодо звільнення засудженого від призначеного судом покарання за діяння, які наразі не є кримінально караними.
Засуджений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань на адресу суду не надав.
Представник Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, на адресу суду надала заяву про розгляд справи за відсутності представника, що відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора, перевіривши доводи подання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921 грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 ОСОБА_5 засуджений:
- за ч.1 ст. 185 КК України - у вигляді 1 року позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України - у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_5 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України, за вчинення кримінального правопорушення 09.03.2019, чим завдано матеріальної шкоди на суму 623,50 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 1 921 грн.).
Крім того, цим вироком ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 09.03.2019, яким завдано матеріальної шкоди на суму 593,50 грн., що станом на день вчинення замаху на крадіжку складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 1 921 грн.).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_5 вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2019, наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_5 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діянь, кримінальна караність яких усунута, останнього необхідно звільнити від призначеного судом покарання.
За таких обставин, подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно засудженого ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Суддя ОСОБА_1