справа № 208/11799/24
№ провадження 1-кс/208/2229/24
Іменем України
30 жовтня 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відео конференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 42024052210002628 від 30.07.2024 за ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із погодженим з прокурором клопотанням, просив накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності, шляхом позбавлення права на відчуження транспортного засобу:
- MAZDA CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_4 , власник: ОСОБА_4 , адреса власника: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , паспорт, дата видачі: ВА439933, 29.07.1996, паспорт виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області.
На обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що у провадженні СУ ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2024 за № 42024052210002628, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу державних службовців) № 47 від 29.04.2024 ОСОБА_4 прийнято на роботу та призначено з 30.04.2024 на посаду головного спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_2 із залишенням присвоєного раніше 5-го рангу державного службовця в межах посад державної служби категорії «В».
Приблизно в червні 2024 року, більш точні дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від військовозобов'язаних громадян, які відповідно до чинного законодавства здійснюють заходи щодо постановки на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), використовуючи своє службове становище головного спеціаліста зазначеного РТЦК та СП.
Так, на початку липня 2024 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_8 , який прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних та отримання бронювання за місцем роботи, висловив останньому вимогу надання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за оформлення документів щодо надання відстрочки від мобілізації, погрожуючи негайним направленням до зони бойових дій у разі відмови надати неправомірну вигоду та посилаючись на своє службове становище у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, протягом липня-жовтня 2024 року ОСОБА_4 неодноразово під час зустрічей з ОСОБА_8 висловлював вимоги щодо надання неправомірної вигоди останнім, погрожуючи негайним направленням до зони бойових дій у разі відмови.
Надалі, 17 жовтня 2024 року приблизно об 11 год. під час розмови з ОСОБА_8 ОСОБА_4 , висловив вимогу про надання останнім неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за видачу повістки з відміткою про проходження військово-лікарської комісії, яка надає право безперешкодного пересування територією України протягом одного місяця.
18 жовтня 2024 року приблизно об 11 год. 10 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись поблизу будівлі, в якій тимчасово розміщено ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_8 повістку № 1/813 від 16.10.2024 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про направлення на проходження військово-лікарської комісії з 17.10.2024 за власним підписом та отримав від ОСОБА_8 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США за видачу зазначеної повістки.
Вказаний факт злочинної діяльності задокументовано працівниками правоохоронних органів в ході розслідування кримінального провадження № 42024052210002628 від 30.07.2024 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
18.10.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
19.10.2024 за наявності достатніх підстав ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей, отриманих 22.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта РНОКПП НОМЕР_5 ( ОСОБА_4 ), за ОСОБА_4 нерухоме майно не зареєстроване.
Відповідно до відомостей, отриманих із ІС ДП «НАІС», за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на наступний транспортний засіб:
1) MAZDA CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_4 , власник: ОСОБА_4 , адреса власника: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , паспорт, дата видачі: ВА439933, 29.07.1996, паспорт виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області.
ОСОБА_4 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
На теперішній час слідчим вжито необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. В результаті вжитих заходів встановлено нерухоме майно та транспорті засоби, власником якого є ОСОБА_4 та на яке відповідно до положень КПК України може бути накладений арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 21.10.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під варто з можливістю внесення застави, останній в разі внесення застави та подальшого звільнення з-під варти, усвідомлюючи негативні наслідки у вигляді можливої конфіскації майна, перебуваючи на волі, може здійснити заходи щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі майна, яке підлягає конфіскації як виду покарання.
Слідчий зазначив, що з урахуванням викладеного, з метою збереження вищевказаного майна з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на нього арешт.
В судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у клопотанні, просила клопотання задовольнити.
Власник майна, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на автомобіль.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на автомобіль ОСОБА_4 , посилаючись на те, що останній має на утриманні хвору матір, має забезпечувати родину, а через те, що його відсторонено від посади, не має заробітку, тому автомобіль це єдине, що він може продати, щоб отримати кошти на життя.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, передбачено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 132 КПК України визначено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).
При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Слідчий суддя, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, враховуючи наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вважає, що слідчим доведено, що з метою збереження вищевказаного майна з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на нього арешт.
Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності, шляхом позбавлення права на відчуження транспортного засобу:
- MAZDA CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_4 , власник: ОСОБА_4 , адреса власника: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , паспорт, дата видачі: ВА439933, 29.07.1996, паспорт виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 31.10.2024 року
Слідчий суддя ОСОБА_1