Справа №758/12466/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5755/2024 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
29 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року, -
Даною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 грудня 2024 року включно із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок (двісті сорок дві тисячі двісті сорок грн.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави наобвинуваченого ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками;здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 суд зазначив, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій, тому суд визнав доведеним існування ризиків переховування від суду, а також впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що оскільки досудове розслідування завершено, ОСОБА_7 не може знищити, спотворити або сховати речові докази, впливати на свідків шляхом примушування осіб до зміни показань, перешкоджати іншим чином шляхом неявки для проведення необхідних слідчих дій з метою затягування процесуальних строків, тобто зазначені ризики перестали існувати.
Разом з тим, суд може при зміні запобіжного заходу покласти на ОСОБА_7 обов'язок не спілкуватись зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Щодо відсутності джерела доходу вказує, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, а саме матір та сестру, які на час проведення судового провадження можуть утримувати ОСОБА_7 .
Окрім цього, захисник переконаний, що існують наявні обставини, які свідчать про можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема: наявні міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, який постійно проживає з матір'ю ОСОБА_8 , яка є власником квартири, тобто має постійне місце проживання; раніше не судимий; є інвалідом 3 групи безстроково та потребує постійного прийому гормональних ліків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, тяжкість інкримінованих злочинів, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, а також вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об'єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов'язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.
При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать не тільки про те, що заявлені ризики не зменшилися, а й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання встановлених ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, у тому числі з урахування даних про особу обвинуваченого, на які посилається захисник, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, а також наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та вмотивовано зробив висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 до 15 грудня 2024 року включно, із визначенням розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя