Апеляційне провадження
№22-ц/824/17032/2024
31 жовтня 2024року місто Київ
справа № 199/5678/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року про повернення позову, постановлену під головуванням судді Ул'яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №59592, вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості в розмірі 15029,94 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору та не надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Вказував, що позивач на виконання ухвали сплатив судовий збір та пояснив свою позицію щодо повідомлення відповідача, який не зареєстрований в електронному суді.
Зазначав, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Посилався на те, що станом на дату подання позовної заяви, так само як і станом на сьогодні, ТОВ «ФК «АЛАНД» не зареєструвало електронний кабінет, отже позивач звільняється від обов'язку надання доказів надсилання матеріалів справи відповідачу.
Вказував, що ТОВ «ФК «АЛАНД» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, отже зобов'язано в обов'язковому порядку зареєструватися в електронному суді. Відповідно, нехтування відповідачем свого прямого обов'язку дозволяє позивачу не направляти йому цінним листом пакет документів (позов з додатками).
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України, у разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи (ч.7 ст. 43 ЦПК України).
Відповідно до норм ЦПК України зареєструвати електронний кабінет зобов'язані не всі суб'єкти. Такий обов'язок законодавець поклав лише на вичерпне коло осіб, перелік яких наведений у ч.6 ст.14 ЦПК України.
Згідно ч.6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Повертаючи позовну заяву позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ «ФК «АЛАНД» не є державною установою, а також є відповідачем по справі, тому реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не є обов'язковою. Тому, позивач не звільняється від обов'язку надання доказів надсилання матеріалів справи відповідачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 була подання до суду позовна заява, в якій останній зазначив, що станом на 19 липня 2024 року ТОВ «ФК «АЛАНД» не зареєструвало електронний кабінет, отже він звільняється від обов'язку надання доказів надсилання матеріалів справи відповідачу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів для усунення недоліків, а саме для надання до суду доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії поданої до суду позовної заяви та додатків до неї, а також для сплати судового збору.
04 вересня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва від сторони позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої було долучено квитанції про сплату судового збору, а також вказано, що станом на дату подання позовної заяви, так само як і станом на сьогодні, ТОВ «ФК «АЛАНД» не зареєструвало електронний кабінет, отже він звільнений від обов'язку надання доказів надсилання матеріалів справи відповідачу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута заявнику.
Абзац 2 ч.7 ст.43 ЦПК України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов'язані його реєструвати.
Натомість для учасників справи, які згідно з ч. 6 ст. 14 ЦПК України зобов'язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов'язку надсилання цим суб'єктам паперових копій документів.
Приписи ч.7 ст.43 ЦПК України спонукають осіб, перелік яких визначений ч.6 ст.14 ЦПК України, виконати свій обов'язок з реєстрації електронного кабінету, усвідомлюючи, зокрема, можливі негативні процесуальні наслідки його невиконання.
Тобто позивач, звернувшись з позовною заявою до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, у справі де відповідачем є юридична особа, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України зобов'язана була зареєструвати електронний кабінет, обґрунтовано покладався на те, що у нього відсутній обов'язок із надсилання копій цієї заяви відповідачеві, та очікував на відкриття апеляційного провадження за його позовною заявою.
Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30 серпня 2024 року у справі № 908/3731/23.
Отже, суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не звільняється від обов'язку надання доказів надсилання матеріалів справи відповідачу.
Згідно з ч.6 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: