Справа № 161/16528/23 Головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.
Провадження № 22-з/824/1398/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
30 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці, товариства з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про розірвання договору купівлі-продажу транспортного засобу,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просив: розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «VOLVO S40», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який укладений за результатами проведення електронних торгів по реалізації вказаного транспортного засобу, реалізація якого здійснювалася Волинською митницею через оператора електронного майданчика - ТОВ «Національна електронна біржа»; стягнути з ТОВ «Національна електронна біржа» грошові кошти в сумі 64 003,30 грн, сплачені за вищезазначений придбаний транспортний засіб; стягнути з ТОВ «Українська універсальна біржа» грошові кошти в сумі 5 219,05 грн, сплачені як гарантійний внесок в сумі 2 969,17 грн та гарантійний внесок для участі в аукціоні в сумі 2 079,88 грн, реєстраційний внесок в сумі 170,00 грн; стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн та по сплаті судового збору в сумі 1 074,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року позов задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки «VOLVO S40», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який укладений за результатами проведення електронного аукціону 13 січня 2022 року по реалізації вказаного транспортного засобу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року стягнуто з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Волинська митниця звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу Волинської митницізалишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року у даній справізалишено без змін.
06 вересня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Скрипчук О.П. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути з Волинської митниціна його користь 3 000,00 грн в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що 25 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача було подано клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, до якого долучено відповідні докази на підтвердження факту їх понесення в сумі 3 000,00 грн, однак це питання у постанові апеляційного суду від 04 вересня 2024 року не вирішено.
Волинська митниця в особі представника - Клекоцюка Р.Є. подала клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на неможливість встановити із наданих позивачем документів вартість послуг та години роботи адвоката, а також невідповідність заявленого розміру витрат на правову допомогу критеріям розумності, пропорційності, співмірності розподілу судових витрат та ринковим цінам на юридичні послуги.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду,представник позивача - адвокат Скрипчук О.П. підтримала вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогуу заявленому розмірі.
Інші учасники справи явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід задовольнити з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Скрипчук О.П.подано клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, у якому вона просила стягнути з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
До цього клопотання було долучено: орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 24 червня 2024 року; додаткову угоду від 20 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 37-ЮП від 07 вересня 2023 року; акт № 311 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 24 червня 2024 року; квитанцію № 24/06 від 24 червня 2024 року про оплату наданих послуг (а.с. 75, 76, т. 2).
Відповідно до умов пункту 4.1 договору про надання правничої допомоги № 37-ЮП від 07 вересня 2023 року вартість послуг, що надаються адвокатом (гонорар), погоджується сторонами додатково шляхом підписання додаткових угод та/або актів приймання-передачі наданих послуг.
Згідно із пунктами 1, 2 додаткової угоди від 20 червня 2024 року до вказаного договору вартість послуг, що надаються адвокатом клієнту в Київському апеляційному суді у справі № 161/16528/23, становить 3 000,00 грн.
В акті № 311 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 24 червня 2024 року ОСОБА_1 та адвокатом Скрипчук О.П. затверджено, що адвокатом були проведені роботи (надані послуги) згідно з договором про надання правничої допомоги, а саме підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу на основне та додаткове рішення у справі № 161/16528/23.
Відповідно квитанції № 24/06 від 24 червня 2024 року адвокат Скрипчук О.П. прийняла від ОСОБА_1 3 000,00 грн в рахунок оплати наданої правничої допомоги згідно договору № 37-ЮП від 07 вересня 2023 року та на підставі акту № 311 від 24 червня 2024 року.
04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Волинської митниці залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року- без змін.
Питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в цьому судовому рішенні не вирішувалось.
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського судувід 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
При цьому саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
У даній справі розмір винагороди адвоката за надання професійної правничої допомоги у справі № 161/16528/23 в суді апеляційної інстанції визначений позивачем та його адвокатом у розмірі 3 000,00 грн, а на підтвердження понесення ОСОБА_1 таких витрат суду надано належні докази, зокрема, копії додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, акту здачі-приймання виконаних робіт, квитанції про оплату наданих послуг.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
В клопотанні про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги представник Волинської митниці не обґрунтував в чому саме полягає невідповідність заявленого розміру витрат на правову допомогу критеріям, визначеним у частині четвертій статті 137 ЦПК України, а також, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн суперечить вимогам розумності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і співмірності із ринковими цінами на юридичні послуги у такій категорії справ з огляду на доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах яких відбувався перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, виходячи з того, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, і представником позивача документально доведено понесення останнім витрат на правову допомогу, то в апеляційного суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Оцінюючи обґрунтованість вимог заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення сторони відповідача в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена сума 3 000,00 грн підлягає стягненню з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права позивача на отримання коштів, які він був змушений фактично затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Також колегія суддів врахувала, що в межах доводів та вимог апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції переглядалося як рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року по суті спору в частині розірвання договору купівлі-продажу транспортного засобу, так і додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу Волинської митниці, однак у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року не зазначив висновку щодо результату розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції.
Зазначене відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 04 вересня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та не зазначено в її резолютивній частині висновку щодо результату розгляду апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції, наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці, товариства з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про розірвання договору купівлі-продажу транспортного засобу додаткове судове рішення, яким доповнити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року абзацами такого змісту:
«Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року у даній справі залишити без змін.
Стягнути з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній