1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 жовтня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 02 липня 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено у кримінальному провадженні № 42024000000000447 арешт на нерухоме майно, а саме:
- незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності незавершеної будівництвом будівлі охорони з приміщенням автомагазину складає 5%, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 7321082700:01:002:0049, цільове призначення: іншого призначення, площею 0.1613 га, що на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- земельну ділянку з кадастровим номером 7321082700:01:002:0049, площею 0.1613 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування означеним майном.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо означеного майна, яке належить на праві власності ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з таким рішенням, власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання розглянуто без його повідомлення, як власника майна, копію ухвали отримано представником власника майна 28 серпня 2024 року, апеляційну скаргу подано 29 серпня 2024 року. З цих підстав апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Апелянт зазначає, що арештовану земельну ділянку набуто відповідно до договору купівлі-продажу від 27 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_5 та Чернівецькою обласною державною адміністрацією.
Крім того, ОСОБА_5 є власником незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Відсоток готовності незавершеної будівництвом будівлі охорони з приміщенням автомагазину складає 5 %, що розташоване на арештованій земельній ділянці.
Посилається на те, що ОСОБА_5 у вказаному приміщенні здійснює підприємницьку діяльність з продажі автозапчастин, що є єдиним джерелом доходу сім'ї апелянта.
Зауважує, що власник майна не є підозрюваним у кримінальному провадженні, а через арешт майна заблоковано його підприємницьку діяльність
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апеллянт зазначив, щоклопотання розглянуто без його повідомлення, копію ухвали отримано представником власника майна 28 серпня 2024 року, апеляційну скаргу подано 29 серпня 2024 року.Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 березня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024000000000447, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено,що на початку 2020 року ОСОБА_8 маючи на меті незаконне збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , після знайомства з ним, з корисливих мотивів, увійшов в його довіру з метою отримання коштів за продаж об'єктів нерухомості в майбутньому, не маючи насправді мети продажу таких об'єктів нерухомості. Пропонував ОСОБА_9 земельні ділянки та об'єкти незавершеного будівництва з можливістю будівництва та розміщення на них паливно-заправних комплексів.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 після знайомства з ОСОБА_9 з метою створення довірливих відносин почав на постійній основі приїжджати до нього під приводом отримання різного роду консультацій щодо будівництва АЗС та ведення господарської діяльності у сфері торгівлі паливними матеріалами. Увійшовши в довіру та отримавши інформацію про те, що ОСОБА_9 здійснює свою діяльність в сфері торгівлі паливними матеріалами, а також володіє мережею АЗС ОСОБА_8 повідомив потерпілому, що разом із батьком ОСОБА_10 та рідним братом ОСОБА_5 є власниками об'єкту незавершеного будівництва для розміщення АЗС за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що ОСОБА_9 зацікавлений в розширені мережі АЗС, зловживаючи його довірою запропонував викупити незавершену будівництвом АЗС разом із земельною ділянкою за 180 000 доларів США, при цьому аргументував необхідність укладання договорів купівлі-продажу в майбутньому тим, що дозвільна документація оформлена на його ім'я, а земельну ділянка має бути викуплена в Чернівецькій міській раді. При цьому, ОСОБА_9 повністю довірившись ОСОБА_8 погодився на його пропозицію, обумовивши, що всі оригінали правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна будуть зберігатись у нього, як гарантія виконання фінансових зобов'язань ОСОБА_8 . Таким чином, за результатами домовленостей ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 готівкові кошти в розмірі 180 000 доларів США.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_8 влітку 2021 року продовжуючи злочинний умисел з метою наживи та незаконного особистого збагачення запропонував ОСОБА_9 викупити земельну ділянку по АДРЕСА_3 ) так як наче б то проектна документація на будівництво АЗС на цій земельній ділянці вже була погоджена відповідними службами та можна розпочати будівництво нової АЗС, що надасть можливість розширити ОСОБА_9 власну мережу АЗС.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незавершене будівництво, за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності незавершеної будівництвом будівлі охорони з приміщенням автомагазину складає 5%, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 7321082700:01:002:0049, цільове призначення: іншого призначення, площею 0.1613 га, зареєстровано за ОСОБА_5 .
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_11 від 08 червня 2024 року незавершене будівництво та земельна ділянка визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
18 червня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт незавершеного будівництва та земельної ділянки, що зареєстрована за ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року клопотання прокурора задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який звернувся із клопотання про арешт майна, не дотрималися.
Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримано вимог зазначених норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод,
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт земельної ділянки та незавершеного на ній будівництва, власником якогоє ОСОБА_5 належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що кримінальне правопорушення внесено за ч. 4 ст. 190 КК України. Зокрема зазначено, що до Офісу Генерального прокурора надійшли заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_12 за фактом заволодіння окремими особами майном заявників шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Вказані обставини безпосередньо і підлягають з'ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини.
Однак, земельна ділянка з кадастровим номером 7321082700:01:002:0049 та незавершене на ній будівництво, на які прокурор просив накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане нерухоме майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 з потребами досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
Проте вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.
За матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане арештоване майно набуто кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7321082700:01:002:0049 та незавершене на ній будівництво, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання вказаного будинку речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Крім того, у суді апеляційної інстанції доказів причетності ОСОБА_5 до розслідуваного кримінального провадження, прокурором не надано.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити власнику майна ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення у кримінальному провадженні № 42024000000000447 арешту на нерухоме майно, а саме:
- незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності незавершеної будівництвом будівлі охорони з приміщенням автомагазину складає 5%, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 7321082700:01:002:0049, цільове призначення: іншого призначення, площею 0.1613 га, що на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- земельну ділянку з кадастровим номером 7321082700:01:002:0049, площею 0.1613 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування означеним майном.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15
Єдиний унікальний № 757/27494/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Справа № 11сс/82/5973/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК