Справа: № 755/17918/23 Головуючий у суді першої інстанції: Марченко М.В.
Провадження: № 33/824/4158/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Балацька Г.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
30 вересня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю:
особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1.000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою суду визнано доведеним те, що ОСОБА_1 31.10.2023 року, о 17 год. 10 хв., керував автомобілем марки "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Березняківській в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу "Драгер".
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник Сіренко М.Ю. в апеляційній скарзі просить постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2024 стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник вважає, що вказана постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, справу розглянуто без особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було прийнято незаконне рішення.
Так, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки він не керував транспортним засобом і працівники поліції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупиняли, а під'їхали до припаркованого автомобіля. Саме по собі знаходження за кермом транспортного засобу чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не доводить факту керування транспортним засобом. Отже, відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП.
Підсумовуючи, з врахуванням положень ст. 62 Конституції України, захисник Сіренко М.Ю. переконаний, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вину останнього не доведено належним чином, висновки щодо винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить як нормам національного, так і міжнародного законодавства.
Захисник Сіренко М.Ю. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ще і за позицією ОСОБА_1 , який, будучи ознайомленим з своїми правами в судовому засіданні, що передбачені ст. 268 КУпАП, вважав за можливе розглянути справу у відсутності захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги про скасування постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2024 та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, переглянувши диск з відеозаписом досліджуваних подій, слід дійти наступних висновків.
Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення, що визнані доведеними судом першої інстанції в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, за доводами, означеними в апеляційній скарзі, з урахуванням позиції сторони захисту в суді апеляційної інстанції, - на виконання вимог ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним стосовно ОСОБА_1 , винуватість якого у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України за обставин, викладених в постанові, підтверджується дослідженими і оціненими у сукупності доказами в справі.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
На підставі п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, зі змінами, водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху.
Проте, даних вимог закону ОСОБА_1 не дотримався.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 031758 від 31.10.2024, в цей день, о 17 год. 10 хв., в м. Києві по вул. Березнявській водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння, у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "DRAGER ALCOTEST" 6820, результат - 2,61 ‰.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою - інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Чернишевичем Є.В.
В протоколі про адміністративне правопорушення є посилання і на те, що у ОСОБА_1 не вилучалося посвідчення водія, бо згідно постанови № ЕАТ № 8053258 від 31.10.2023 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 за досліджуваних подій керував транспортним засобом без посвідчення водія (а.с. 5), а саме НОМЕР_2 (а.с. 6, 7).
Згідно даних роздруківки тестування ОСОБА_1 за допомогою приладу "Драгер" та Акта огляду на стан алкогольного сп'яніння, результат тестування водія склав - 2,61 ‰, правильність чого підписана водієм ОСОБА_1 (а.с. 2, 3).
Також матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.10.2024 (а.с. 4).
У суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як указує зміст постанови не заперечував (а.с. 49, 50).
Доводи захисника Сіренка М.Ю. про те, що розгляд провадження відбувся без участі ОСОБА_1 , чим порушені його права, - не є беззаперечними з огляду на зміст постанови та того, що, судові засіданні, що призначалися судом, відкладалися за клопотаннями сторони захисту, а саме: на 15 год. 06 хв. 12.12.2023 (а.с. 11-12, 13-15); на 13 год. 50 хв. 23.01.2024 (а.с. 16-17, 18); на 13 год. 30 хв. 13.02.2024 (а.с. 19-20, 22); на 13 год. 45 хв. 05.03.2024 (а.с. 23, 24, 25-26); на 13 год. 45 хв. 04.04.2024 (27-28, 29-33); на 13 год. 45 хв. 01.05.2024 (а.с. 34-35, 36-39); на 13 год. 30 хв. 04.06.2024 (а.с. 40-41, 42-44, 45-46); на 13 год. 50 хв. 24.07.2024 (а.с. 47-48), коли і була розглянута за відсутності будь-яких клопотань, що у свою чергу свідчить про використання стороною захисту своїх прав на власний розсуд.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що справді керував транспортним засобом "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1 , 31.10.2024 о 17 год. 10 хв., коли у нього закінчився бензин, тому він застряг десь на перехресті - на середині проїзної частини, що за будь-яких обставин не можна вважати, що автомобіль запаркований, як на те послався захисник в апеляційній скарзі.
До нього- ОСОБА_1 під'їхали працівники поліції, які його фактично не зупиняли, так як автомобіль під його керуванням вже зупинився, та пояснили, що він створює перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, після чого працівниками поліції було виявлено в нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти тестування, яке він і пройшов на місці.
Дійсно він- ОСОБА_1 за день та за два дня до часу даної події вживав алкоголь (пиво), через складні сімейні обставини, проте у день його тестування алкоголь не вживав, який можливо міг накопичитися в його організмі, але прилад показав результат - 2,61 ‰, чого на його- ОСОБА_1 думку не могло бути.
Між тим, з наявного у матеріалах справи відеозапису подій вбачається, що транспортний засіб працівників поліції під'їжджає до автомобіля, що стоїть посеред проїзної частини з включеними аварійними світловими сигналами.
Працівники патрульної поліції пояснили ОСОБА_1 про те, що до них поступив сигнал, що дії водія певного транспортного засобу на дорозі викликаються занепокоєння, а тому вони і виявили ОСОБА_1 , що вийшов з автомобіля з місця водія автомобіля, та почали розпитувати ОСОБА_1 , чи зламався в нього автомобіль, оскільки він їхав з світловими сигналами, які не дозволяли зробити висновок щодо наміру водія здійснювати маневри на проїзній частині: загорався то лівий то правий сигнал світлофору та аварійна сигналізація, а потім і зовсім автомобіль зупинився так, що перешкоджав іншим транспортним засобам здійснювати рух, зокрема тролейбусам доводилось об'їжджати автомобіль ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 відповів, що він заправляв свій транспортний засіб біля магазину "Велмарт" (вказане твердження не узгоджується з позицією водія ОСОБА_1 про те, що він зупинився на проїзній частині через відсутність бензину).
На вимогу працівників поліції пред'явити посвідчення водія, ОСОБА_1 відповів, що забув його.
На запитання працівників поліції на рахунок того, коли ОСОБА_1 востаннє вживав алкогольні напої, той відповів, що вживав алкоголь вчора, проте погодився пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "DRAGER ALCOTEST" 6820, результат якого склав - 2,61‰.
З результатом проведеного огляду ОСОБА_1 не погодився, а працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що у разі незгоди водія з результатами освідування він має право пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога або погодитися з результатами первинного огляду, після чого відносно нього- ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, ОСОБА_1 , вислухавши вказані роз'яснення працівника поліції, погодився з результатом огляду, проведеним на місці зупинки транспортного засобу.
З відеозапису також випливає, що ОСОБА_1 перебуває на місці водія транспортного засобу "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1 , який дійсно стоїть, інакше у який спосіб до нього підійшли б працівники поліції; протеу автомобіля заведений двигун та включена аварійна сигналізація; автомобіль стоїть посеред проїзної частини, що не можна вважати належним/тривалим паркуванням транспортного засобу, куди/на місце водія могла сісти особа, що не є водієм, щоб проводити в автомобілі час (будь-якої тривалості) з особистих причин - що явно за загальноприйнятими поняттями правил поведінки у суспільстві, у тому числі учасників дорожнього руху, вказує саме на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом безпосередньо перед тим, як до транспортного засобу наблизилися працівники поліції, що загалом не спростував і ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, висловивши прохання про пом'якшення виду або розміру накладення на нього стягнення.
Не можна не послатися на те, що ОСОБА_1 перебуває у стані, що вочевидь не відповідає обстановці, що і дало працівникам поліції зробити висновок про знаходження водія в стані алкогольного сп'яніння, ще і за тим, що водій не зміг виразно пояснити, звідки у нього на обличчі тілесні ушкодження (подряпини та садна).
Посилання захисника на те, що на відеозаписі відсутня фіксація події зупинки транспортного засобу, а тому запис не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі - не є переконливими, оскільки до матеріалів справи долучені записи з нагрудних реєстраторів поліцейських, які і почали фіксування обставин, коли працівники поліції вийшли з службового автомобіля і підійшли до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що відповідає приписам ч. 2 ст. 266 КУпАП про те, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час проведення огляду водіїв.
У який спосіб нагрудні бодікамери поліцейських мають фіксувати рух транспортного засобу - з апеляційної скарги захисника не випливає.
На пропозицію суду першої інстанції надати за своїм розсудом інші, ніж містяться в матеріалах справи докази, - сторона захисту не скористалася (а.с. 21).
Порядок, процедура та особливості проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду та оформлення результатів такого огляду визначається:
- положеннями ст. 266 КУпАП;
- Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України за № 1452/735 від 09.11.2015, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11.11.2013, з послідуючими змінами (далі по тексту Інструкція);
- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України за № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами (далі по тексту Порядок);
- Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України за № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1408/27853 від 10.11.2015, з послідуючими змінами (далі по тексту Інструкція 2).
За п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції (наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я, якому надається право проведення такого огляду на стан сп?яніння, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров?я України, Міністерством охорони здоров?я Автономної республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров?я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, як вказує норма п. 1 розділу ІІІ Інструкції.
Вказаних вимог закону і нормативних актів, працівники поліції під час процедури фіксації наявності у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння - дотрималися.
Дії працівників поліції у передбаченому законом порядку - не оскаржені.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, досліджені у справі докази, в їх сукупності, дали підстави суду першої інстанції дійти ґрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
Не вказала на такі обставини, щоб заслуговували на увагу, і сторона захисту в поданій апеляційній скарзі.
У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вкотре законодавством України посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що покладає на водіїв і додаткові зобов'язання під час дії воєнного стану, введеногоз 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного станув Україні", що набравчинності одночасно з набраннямчинності Закону України "Прозатвердження Указу Президента "Провведення воєнного стану вУкраїні" № 2102-ІХ від24.02.2022, з подальшим його продовженням, що дієна час інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
За підсумками вищевикладеного, апеляційна скарга захисника Сіренка М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька