Справа № 345/4284/24
Провадження № 22-ц/4808/1410/24
Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.
Суддя-доповідач Барков В. М.
31 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.
суддів: Девляшевського В. А.,
Мальцевої Є. Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року у складі судді Миговича О. М., постановлену у м. Калуш Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про виплату страхового відшкодування,
У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Михайлюк Н. М. пред'явила до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позов про виплату страхового відшкодування.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про виплату страхового відшкодування передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що у суду першої інстанції не було підстав для передачі даної справи до Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки місце реєстрації позивача та місце спричинення шкоди перебувають в територіальній юрисдикції Калуського міськрайонного суду. А тому, на думку скаржниці, суд першої інстанції повинен був керуватися правилами підсудності справ за вибором позивача, зокрема ч.3 ст. 28 ЦПК України. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що вона є учасником деліктних відносин із відшкодування шкоди, завданої смертю особи, а тому до неї повинні застосовуватись також вимоги визначені Законом України «Про захист прав споживачів», що у відповідності до ч.5 ст. 28 ЦПК України дає їй право вибору підсудності.
Скаржниця звертає увагу суду на те, що згідно практики розгляду Калуським міськрайонним судом даної категорії справ, відповідачем у яких є саме ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», такі справи не передавались за територіальною підсудністю на розгляд іншому суду, а вирішувались судом по суті.
Також ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції повинен був відкрити підготовче засідання згідно ч.1 ст. 196 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк відповідачем ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в тому числі в пункті 9 частини 1 статті 353 цього Кодексу (ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на вищенаведене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.
В оскаржуваній ухвалі про передачу справи на розгляд іншому суду, суд першої інстанції зазначив, що підсудність цієї справи повинна визначатися за загальним правилом, тобто за місцезнаходженням відповідача, який знаходиться у м. Київ. Суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.
Однак, до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Норми ЦПК України передбачають процесуальний порядок звернення особи до суду і є спеціальними. Глава 2 ЦПК України регламентує територіальну юрисдикцію (підсудність) спорів, і її положення не допускають виключень.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04). Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиними державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Встановлено, ОСОБА_1 звернулася до Калуського міськрайонного суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом стягнення суми страхового відшкодування та посилалася на те, що 05 квітня 2024 року на ділянці автодороги «Стрий - Чернівці», що розташована між м. Калуш та с. Пійло Калуського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Toyota Rav 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_3 - брата позивачки. В результаті вказаної ДТП громадянин ОСОБА_3 загинув на місці події. Просила відшкодувати їй витрати на поховання та шкоду, заподіяну смертю брата (а.с. 18).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «Toyota Rav 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований у страховій компанії ПрАТ ««Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 14-15).
Як встановлено судом, місцезнаходженням ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є м. Київ, вул. Глибочицька, 44, що відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Положення статті 28 ЦПК України передбачають правила альтернативної підсудності за вибором позивача. Відповідно до ч. 3 вказаної статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Тобто законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, обрати на власний розсуд якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.
З урахуванням зазначеного та відповідно до положень щодо альтернативної підсудності право вибору суду, до якого він бажає звернутися, належить саме позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася на ділянці автодороги «Стрий - Чернівці», що розташована між м. Калуш та с. Пійло Калуського району. Згідно копії паспорту позивачки її місце проживання зареєстровано в м. Калуш Івано-Франківської області (а.с. 34).
Позивачка відповідно до положень ч. 3 ст.28 ЦПК України правомірно пред'явила свій позов за місцем свого проживання, скориставшись правом альтернативної підсудності.
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув. З урахуванням вищенаведеного, у суду не було підстав для направлення Шевченківському районному суду міста Києва даної справи.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана у справі ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
Є. Є. Мальцева