Справа № 344/11010/24
Провадження № 33/4808/905/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
31 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2024 року щодо нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2024 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2024 року о 08 год. 47 хв. по вул. Південний Бульвар, №43 б, у м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "BMW X5" н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскаржуючи вказану постанову ОСОБА_1 , вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушеннями норм права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Стверджує, що огляд на стан сп'яніння відносно нього проведений з порушенням відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, а тому вважається недійсним.
Крім того, стверджує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Просить постанову Івано-Франківського міського суду від 03.09.2024 року щодо нього за ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.
ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 31.10.2024 року о 09 год. 15 хв. не з'явився, однак подав письмове клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв'язку з поганим самопочуттям.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вже в третє подає аналогічні клопотання про відкладення апеляційного розгляду і до них не долучає жодного підтверджуючого документу, суд вважає, що вчинені ним дії спрямовані на затягування розгляду справи, тому розцінює їх як зловживання своїми процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 613637 від 03.06.2024 року, який за своєю суттю є основоположним документом, на підставі якого особу можна притягнути до адміністративної відповідальності, в якому зазначено відомості про посадову особу, яка склала даний протокол та особу, відносно якої він складений, суть адміністративного правопорушення та стаття, якою воно регламентоване. Зокрема зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "BMW X5" н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд у медичному закладі відносно ОСОБА_1 не проводився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- довідкою КНП "ПОКЦПЗ ІФ ОР" від 04.06.2024 року № 10033;
- копією постанови серії ЕНА №2302201;
- відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що останній в ході спілкування з ОСОБА_1 виявивши в нього ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», запропонували водію проходження огляду щодо визначення стану алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він дійсно мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими, а тому не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Доводи щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом, який визнає їх такими, що відповідають зібраним у справі доказам та не спростовують висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що суд першої інстанції, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, безпосередньо дослідивши усі надані докази, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.09.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз