Ухвала
Іменем України
Справа № 712/12860/24
Провадження № 2/712/3726/24
31 жовтня 2024 року м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевська О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
29 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що сторони зареєстрували шлюб 10 вересня 2016 року у Херсонському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем. Вихованням та утриманням займається позивачка. Позивачка разом з дитиною проживає за адресою АДРЕСА_1 , як ВПО. Відповідач добровільно надавати кошти на утримання дитини відмовляється.
Розглянувши матеріали позовної заяви, що справа не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси, у зв'язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених ч.ч. 2,3 ст. 23 ЦПК України.
Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 28 ч. 1 ЦПК України підсудність справ за вибором позивача - про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Положення ч. 1 ст. 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Такий висновок про застосування норм права, забезпечуючи єдність судової практики, зробила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі про скасування наказу та поновлення на роботі (постанова від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23)).
30 жовтня 2024 року надана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру за № 874278 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
30 жовтня 2024 року надана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру за № 874247 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з довідки від 04.09.2023 року фактичне місце проживання позивачки та відповідача АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, жодна із сторін не зареєстрована на території Соснівського районного суду м. Черкаси, даний позов подано на розгляд Соснівського районного суду м.Черкаси з порушенням правил територіальної підсудності.
Стосовно доводів щодо подання позову за фактичним місцем проживання позивача та відповідача як ВПО, суд враховує наступне.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
При цьому, згідно положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1жовтня 2014 р. № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, вищевказана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрації позивача та відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає можливість розгляду позовної заяви Соснівським районним судом м. Черкаси, виходячи з положень загальних правил підсудності визначених нормами ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 № 566/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ на Херсонський міський суд Херсонської області.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» ( рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Виходячи з аналізу положень ЦПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність направлення означеної справи для розгляду по суті за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, в силу вимог ст.ст.30, 31 ЦПК України, оскільки Соснівський районний суд м. Черкаси не є судом, повноважним згідно закону на розгляд даної справи та розгляд справи призведе до порушення права позивачки на справедливий судовий розгляд.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, яким є Херсонський міський суд Херсонської області, оскільки відповідно до розпорядження Вищої Рида правосуддя № 566/0/15-23 від 30 травня 2023 року підсудність справ Білозерського районного суду змінено Херсонському міському суду).
Керуючись ст. ст.30,31, 32, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд, -
Направити цивільну справу № 712/12860/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області (вулиця Маяковського, 6/29, Херсон, Херсонська область, 73000).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання) ч. 1, 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію стосовно справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.
Суддя: О.М. Марцішевська
Дата виготовлення повного тексту ухвали 31 жовтня 2024 року.