Справа №293/1475/24
Провадження № 3/293/889/2024
31 жовтня 2024 рокуселище Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський Олег Миколайович, розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ВАВ № 036764 від 24.09.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2020 року народження, яка станом на 24.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , не створила належні умови проживання відповідно до акту обстеження умов проживання ССД Оліївської ОТГ, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв та клопотань не подавала, про дату і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому порядку, у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, що підтверджується довідкою про доставку СМС.
При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_3 достеменно знала про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та розгляд його судом, про що свідчить її власноручний підпис у протоколі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Приймаючи до уваги, що у відповідності до ч.1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справ за ч.2 ст. 184 КУпАП, не є обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991року, №789 встановлено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Факт вчинення вказаного адміністративного правопорушення ОСОБА_3 доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 036764 від 24.09.2024, рапортом поліцейського офіцера громади СВГ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 24.09.2024; актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 24.09.2024; копією постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.07.2024, згідно якої ОСОБА_3 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у виді попередження. Постанова суду набрала законної сили 19.07.2024.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. У судді відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП, як ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Суд неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі докази по справі дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, є повністю доведеною.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують відповідальність, визначених в ст. 35 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до ст.34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі також не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушниці адміністративне стягнення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП, у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про накладення штрафу, та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ