30 жовтня 2024 р. Справа № 480/6007/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/6007/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
09.07.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) № 37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування", в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "догана" (п.2 наказу);
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу в частині невиплати йому додаткової винагороди на період дії воєнного стану за січень 2024 року та премії у повному обсязі за січень та лютий 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу в частині направлення матеріалів службового розслідування щодо нього до четвертого слідчого відділу (з дисклокацією у м. Суми територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ) для долученім до матеріалів кримінального провадження № 62024170040000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заборгованість зі сплати грошового забезпечення в повному обсязі: премію за січень та лютий 2024 року у повному обсязі відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 та додаткову винагороду за січень 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та відповідними доказами, а також надати до суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або доказів сплати судового збору.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається, що після винесення оскаржуваного наказу, всупереч п. 8, наказ про притягнення до відповідальності не доведено до нього у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Про наказ дізнався 07.06.2024 зі слів військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 . До суду надано копію наказу зі штампом ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), наказом якого був мобілізований.
Зазначив, що у зв'язку з неознайомленням його під підпис з наказом від 28.02.2024 №37 «Про результати службового розслідування», незважаючи на його п. 8 (наказано довести до особового складу в частині, що їх стосується) позивачем 07.06.2027 направлено начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , отриманому ним 13.06.2024, вхідний № 13208, рапорт про надання копії акту службового розслідування, призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.01.2024 №50. Однак ні копії акту, ні витягу не було надано, як не доведено під підпис і сам наказ в частині, що його стосується.
Всупереч п.8 оскаржуваного наказу, на поданому рапорті від 07.06.2024 у верхній його частині наявна резолюція «НВП провести нараду про результи розслідування», а не довести до нього оскаржуваний наказ.
Зі слів керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , 20.06.2024 почув текст оскаржуваного наказу, отже не зважаючи на те, що під підпис з наказом його так і не було ознайомлено, вважає, що датою доведення до нього наказу є саме 20.06.2024, а тому строк звернення до суду не пропущено.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши судд-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач 01.04.2022 був мобілізований третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 та продовжує служити.
28.02.2024, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) № 37 "Про результати службового розслідування", позивачу припинено виплату додаткової винагороди за січень та лютий 2024 року, у зв'язку з самовільним залишенням місця служби в січні 2024 та не повернення до нього в лютому 2024 році в пункт постійної дислокації.
Не погоджуючись із вищевказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що про існування цього наказу позивач повинен був дізнатись, коли отримав грошове забезпечення у зменшеному розмірі за січень та лютий 2024 року, однак з даним позовом звернувся до суду лише 09.07.2024, тобто із порушенням встановленого місячного строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції дані висновки вважає передчасними та зазначає.
Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Колегія суддів зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №821/2004/17, від 20.05.2020 у справі №826/14598/16 та від 18.08.2022 у справі № 240/41471/21.
У постанові від 24.09.2019 по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, в зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, посилався на те, що позивач повинен був дізнатися про існування оскаржуваного наказу, коли отримав грошове забезпечення у зменшеному розмірі за січень, лютий 2024 року.
Водночас, дійшовши висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не з'ясував конкретної дати коли саме позивач дізнався про прийняття оскаржуваного наказу, враховуючи те, що в позовній заяві позивач наголошував на порушенні процедури проведення службового розслідування, позбавлення можливості надати додаткові пояснення, неповідомлення про призначення проведення службового розслідування та на неотримання копії оскаржуваних наказів під підпис.
Так, відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (частина перша статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608.
Порядком № 608 розмежовані поняття службового розслідування та службової перевірки.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 608 службова перевірка визначена як комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення; службове розслідування - як комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 2 розділу VII Порядку № 608 також установлено, що у разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Пунктом 1-4 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.
З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що до обов'язків безпосереднього командира (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, віднесено доведення до відмова військовослужбовця наказу про притягнення до відповідальності або у спосіб проставлення підпису про ознайомлення з наказом, або складення акту про відмову від отримання наказу.
А тому для з'ясування обставин того, коли саме позивач дізнався про оскаржувані наказі необхідно встановити дату отримання ним наказів під підпис або складення відповідно акту про відмову в отриманні наказу.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів щодо дотримання відповідачем вимог Порядку № 608 та доведення до відома позивача змісту оскаржуваних наказів під підпис.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був достеменно обізнаний про прийняття оскаржуваного наказу раніше, ніж після проведеної наради про результати розслідування 20.06.2024.
В даному випадку судом першої інстанції не було встановлено конкретної дати, з якої позивачу стало відомо про наявність оскаржуваного наказу та проведеного щодо нього службового розслідування, а без цього зробити висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин не вбачається за можливе.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не надаючи правову оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, зважає на передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, оскільки для формування висновку про пропуск строку звернення до суду необхідно з'ясувати, чи отримував позивач оскаржувані ним накази під підпис, чи складалися військовою частиною відповідні акти про відмову від отримання наказів, що судом першої інстанції було проігноровано.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 243, 294, 308, 312, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі № 480/6007/24 - скасувати.
Справу № 480/6007/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін