29 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5324/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який є працівником професійної (професійно-технічної) освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених Законом заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який є працівником професійної (професійно-технічної) освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У додатку до своєї заяви надав довідку №90/23-24 від 09.07.2024 року про роботу на повній (1,0) ставці на посаді викладача (педагогічний склад) циклу спеціальних дисциплін Маріупольського центру первинної професійної підготовки “Академія поліції» Донецького державного університету внутрішніх справ. Вказує, що 01.08.2024 року позивач отримав повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період вих.№336 від 11.07.2024 року. Причиною відмови відповідач зазначив: заявник не надав диплом про науковий ступінь. Вважає дану відмову незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. (а.с.18-20)
Ухвалою судді від 15.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.23-24). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано уповноваженою особою відповідача 19.08.2024 року (а.с.27).
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних доказів не надав.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 10.10.2024 року повторно зобов'язано відповідача подати до суду належними чином завірені копії усіх документів, що були подані позивачем разом із заявою про надання відстрочки від 09.07.2024 року та копії: вказаної заяви, рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки, протоколу від 11 липня 2024 року №14, а також всі матеріали, що були покладенні в основу прийнятого рішення та можуть бути використані як докази у справі (а.с.29-30).
Ухвалу суду від 10.10.2024 року отримано уповноваженою особою відповідача 14.10.2024 року (а.с.32).
Станом на момент винесення рішення у даній справі, витребуваних доказів від відповідача не надійшло.
Дослідивши письмові докази у справі судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із заявою від 09.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.4).
Разом із заявою про надання відстрочки позивач надав довідку від 08.07.2024 року №90/23-24 яка підтверджує, що ОСОБА_1 працює на посаді викладача циклу спеціальних дисциплін у Маріупольському центрі первинної професійної підготовки "Академія поліції" Донецького ДУВС з 11.09.223 року (наказ від 07.09.2023 №686 о/с) по теперішній час. Працює на повній (1,0) ставці (а.с.5).
01.08.2024 року позивач отримав повідомлення від 11.07.2024 року №336 у якому зазначено, що протоколом від 11 липня 2024 року №14 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомили, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: заявник не надав диплом про науковий ступінь (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3891-IXвід 23.07.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В розумінні статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України оголошено та розпочато проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з ч.5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації
Частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку №560 Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 передбачено, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято протокольне рішення від 11 липня 2024 року №14 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.10).
Єдиною підставою відмови у наданні позивачу відстрочки є те, що позивач не надав диплом про науковий ступінь.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем разом із заявою про надання відстрочки подано довідку від 08.07.2024 року №90/23-24 яка підтверджує, що ОСОБА_1 працює на посаді викладача циклу спеціальних дисциплін у Маріупольському центрі первинної професійної підготовки "Академія поліції" Донецького ДУВС з 11.09.223 року (наказ від 07.09.2023 №686 о/с) по теперішній час. Працює на повній (1,0) ставці (а.с.5).
Вказана довідка є беззаперечним та належним доказом, що ОСОБА_1 є викладачем, відноситься до працівників закладів професійної освіти та працює на повній ставці.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Маріупольський центр первинної професійної підготовки "Академія поліції" Донецького державного університету внутрішніх справ, зареєстрований як юридична особа з 12.01.2018 року, основним видом діяльності є професійно-технічна освіта. (а.с.6-7)
До того ж, згідно витягу з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо права провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти Маріупольський центр первинної професійної підготовки "Академія поліції" Донецького державного університету внутрішніх справ є закладом освіти, вид професійної підготовки - первинна професійна підготовка; рівень професійної (професійно-технічної) освіти - перший (початковий) рівень. (а.с.8-9)
Постановою КМ України №963 від 14.06.2000 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (надалі - Перелік № 963).
Вказаний Перелік №963 містить категорії «викладачі всіх спеціальностей», а тому займана позивачем посада викладача циклу спеціальних дисциплін у Маріупольському центрі первинної професійної підготовки "Академія поліції" Донецького ДУВС є педагогічною посадою працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, в розумінні п.2 ч.2 ст.23 Закону № 3543-XII.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 11.07.2024 року №14, є протиправним та підлягає до скасування.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Як зазначалося вище, саме на відповідача покладено обов'язок по оформленню відстрочки військовозобов'язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Як встановлено судом, заяву про надання позивачу відстрочки розглянуто по суті та прийнято протиправне рішення.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 11.07.2024 року №14, а також, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 статті 23 Закону №3543-ХІІ та прийняти відповідне рішення по суті звернення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем не надано ні відзиву, ні будь яких доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 11 липня 2024 року №14 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.2 ч.3 статті 23 Закону №3543-ХІІ та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА