Справа № 127/28213/24
Провадження № 2/127/4040/24
29 жовтня 2024 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року в розмірі 113780,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 28 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений договір про споживчий кредит №4512395 в електронній формі в особовому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Даний договір був укладений шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 20000,00 грн, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 3780,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Стандартна (базова) процентна ставка за користування становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договором також передбачено загальний строк пролонгації на стандартних (базових) умовах, що становить 60 днів. 26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором №4512395. В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі і за договором №4512395 від 28 липня 2021 року, укладеним з відповідачем.
Позивач вказує, що відповідач не виконала умови кредитного договору у зв'язку з чим у останньої виникла заборгованість, яка становить 113780,50 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 92780,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн - заборгованість за комісією. Заборгованість не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №4512395 від 28 липня 2021 року в розмірі 113780,00 грн, а також 3028,00 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2024 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Відповідач була повідомлена про розгляд справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що є належним повідомлення, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13 травня 2024 року в справі №755/4829/23.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом установлено, що 28 липня 2021 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) ОСОБА_1 подала анкету-заяву на кредит №4512395.
Цього ж дня між сторонами був укладений договір в електронній формі про споживчий кредит №4512395.
Відповідно до п.п. 1.1. - 1.7. п. 1 цього договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн та надається строком на 30 днів з 28 липня 2021 року (строк кредитування) з терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 27 серпня 2021 року. Проценти за користування кредитом - 3780,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4780,00 грн в грошовому виразі та 1,256.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 24780,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Комісія за надання кредиту - 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п.п. 2.1. п. 2 даного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.п. 2.2.1. - 2.2.3. п. 2 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Згідно п.п. 2.4.1., 2.4.2 п. 2.4. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 Договору.
Підпунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно із п.п. 7.1 п. 7 договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.
Додаток №1 до цього договору містить графік платежів за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, додаток № 2 - паспорт споживчого кредиту, підписавши які позичальник підтвердила: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Мілоан», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Тобто 28 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4512395 (індивідуальна частина) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
28 липня 2021 року на картку ОСОБА_1 №465369хххххх321 було перераховано грошові кошти в сумі 20000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 4512395 ( платіжне доручення №52336936 від 28 липня 2021 року).
26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за договорами кредиту, зокрема і за договорами про надання фінансових послуг, в тому за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 84780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн - заборгованість по комісії (витяг з додатку №3 до договору факторингу №26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року, реєстру боржників).
Відповідно до п. 6.1.4 договору право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток №4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Згідно п. 7.1 договору, сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 4097773,59 грн.
26 січня 2022 року сторони договору факторингу №26-01/2022-83 підписали акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року.
Проведення фінансування за цим договором підтверджується платіжним дорученням № 324190002 від 27 січня 2022 року.
Отже ТОВ «Мілоан» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму заборгованості 84780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн - заборгованість по комісії.
При цьому, з п. 2.3 договору факторингу передбачено, що з дати відступлення права вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договором фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимоги у боржників відшкодування збитків, завданих належним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
Тобто, відповідно до цих умов ТОВ «Вердикт Капітал» має право, окрім іншого, здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) відповідно до умов передбаченими кредитними договорами за умови дотримання вимог чинного законодавства України.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 березня 2023 року слідує, що товариством в період з 26 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року було нараховано проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 5,0% денних на 29 днів, що становить 29000,00 грн. У зв'язку з чим, станом на день розрахунку загальний розмір заборгованості за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року становить 113780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 92780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн. - заборгованість по комісії.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договорами кредиту, зокрема і за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 5.2 цього договору право вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту прийняття-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4).
В це же день сторонами цього договору підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників. За Реєстром ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 113780,00 грн.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач не виконала свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості не здійснила ні на рахунки первісного кредитора, ні наступних. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у неї наявна заборгованість.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 113780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 92780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн. - заборгованість по комісії на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Коллект Центр».
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та комісією. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту та комісії підлягає стягненню.
Що стосується розміру заборгованості по процентам, даний розмір є необґрунтований, оскільки, як зазначалось вище, ТОВ «Вердикт Капітал» отримавши право вимоги від ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року на загальну суму 84780,00 грн здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 26 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року за відсотковою ставкою 5,0% денних на 29 днів, що становить 29000,00 грн.
Разом з тим, не зважаючи на те, що право ТОВ «Вердикт Капітал» щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами хоча і передбачене п. 3.2 договору факторингу №26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року, однак нарахування процентів повинно здійснюватися відповідно до умов договору про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року та в межах строку кредитування з огляду на наступне.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року відповідач отримав кредит строком на 30 днів.
Згідно п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Отже, загальний строк кредитування за договору про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року становить 120 днів, тобто до 25 листопада 2021 року.
При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 26 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, тобто позами межами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Враховуючи те, що сторони узгодили строк кредитування, позивачем вимог за ч. 2 ст. 625 ЦПК України не пред'являлось до суду, а тому нарахування відсотків поза межами узгодженого сторонами строку кредитування є неправомірним, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у сумі 63780,00 грн.
З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року, яка становить 84780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн - заборгованість по комісії.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2256,23 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 1 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 271 від 30 липня 2024 року, акту №1 про надання юридичної допомоги від 06 серпня 2024 року та платіжну інструкцію № 0453960000 від 13 серпня 2024 року.
За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується адвокатським об'єднанням та надсилається клієнтом для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає(п. 4.1, 4.3, 4,5 договору).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №271 від 30 липня 2024 року сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об'єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованість з ОСОБА_1 , а саме надання усної консультації з вивчення документів (1 год. - 2000,00 грн) витрачено 2 год. - 4000,00 грг; підготовка пропозиції (1 год. - 2000,00 грн) витрачено 3 год. - 6000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год. - 3000,00 грн) витрачено 5 год. - 15000,00 грн, загальна сума 25000,00 грн.
6 серпня 2024 року між сторонами договору підписано акт №1 про надання юридичної допомоги із змісту якого слідує, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об'єднанням товариству до заявки надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивчення документів (1 год. - 2000,00 грн) витрачено 2 год. - 4000,00 грн.; підготовка пропозиції (1 год. - 2000,00 грн) витрачено 3 год. - 6000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год. - 3000,00 грн) витрачено 5 год. - 15000,00 грн, загальна сума 25000,00 грн.
Позивачем надано платіжну інструкцію № 0453960000 від 13 серпня 2024 року на підтвердження виконанням ним умов договору щодо оплати правових послуг наданих адвокатським об'єднанням.
Разом з тим, визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд враховує результат розгляду справи, а також зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику осіб, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит №4512395 від 28 липня 2021 року в сумі 84780,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63780,00 грн - заборгованості по процентам, 1000,00 грн. - заборгованість по комісії.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2256,23 грн та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: