Справа № 240/418/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
28 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
в січні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України (відповідача) щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у сумі 315300,00 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у межах спірних правовідносин, суд встановив, що підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у пункті 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (№ 850), відсутні. Жодної з таких підстав відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги не вказав.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що нормами Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317) передбачені спеціальні вимоги до проведення медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції, зокрема, необхідність залучення при проведенні медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції представників закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії. При проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучалися, тому вказана обставина виключає можливість прийняття рішення відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850.
Відтак, у МВС України були підстави для прийняття рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та повернення відповідних документів до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» із зазначенням мотивів відмови.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи відповідача із посиланням на Положення № 1317 є помилковими, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами виконавчої влади владних функцій.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з випискою з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією №549699 від 15.01.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
На виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 240/7903/21, від 15.05.2023 № 240/19920/22 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 315300 грн (а.с.14).
Однак, листом від 13.11.2023 № 285933/26-2023 (а.с. 15) позивача повідомлено, що при огляді позивача медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, направлення на МСЕК в ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» позивач не оформляв та представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення, а тому прийнято рішення про відмову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ).
Зокрема, частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07 листопада 2015 року Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі Закон № 580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації положень статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову № 850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).
За змістом пункту 1 Порядку № 850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності групи;
За приписами пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин:
- за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-ХІІ відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580-VІІІ;
- розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги);
- обов'язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Тобто, у пункті 14 Порядку № 850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано критично оцінив посилання відповідача на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі.
Водночас, відповідно до абзаців першого-п'ятого пункту 10 Положення залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Як вірно наголошує суд першої інстанції на тому, що з порушенням вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Доводи апеляційної скарги, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучалися, тому вказана обставина виключає можливість прийняття рішення відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки положення вищевказаного пункту 14 Порядку №850 не передбачає можливості відмовити позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров'я МВС, які до складу комісії не залучалися.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.