Іменем України
30 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 619/2029/24
провадження № 22-ц/818/3444/24
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові без повідомлення сторін апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2024 року ухвалене у складі судді Овсяннікова В.С.,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яким просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками поліції ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області стосовно нього вчинялися незаконні дії, які виразилися у складенні незаконних та безпідставних протоколів про притягнення його до адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, три протоколи та тимчасовий заборонний припис, в результаті чого йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, втраті психічного спокою внаслідок усвідомлення факту незаконного складення щодо нього адміністративного протоколу, усвідомлення можливого надання йому статусу «домашнього насильника», негативного ставлення суспільства, внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, негативне та принизливе ставлення вчителів у школі як до батька дитини.
Позивач вказує, що 22.06.2023 старшим лейтенантом поліції ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області Винянською Ю.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №464137, відповідно до якого 18.05.2023 приблизно о 23 год. 00 хв. він вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з цим 22.06.2023 старшим лейтенантом поліції ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області Винянською Ю.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №464135, відповідно до якого 06.06.2023 приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.07.2023 було об'єднано в одне провадження адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а 09.08.2023 у цій об'єднаній справі №645/3307/23 провадження закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили.
В подальшому, 01.10.2023 старшим лейтенантом поліції інспектором взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області Кучерук А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №745217, відповідно до якого ОСОБА_1 01.10.2023 приблизно об 11 год. 30 хв. вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме економічного характеру, не пустив до квартири, де вони мешкають.
Водночас 01.10.2023 було видано терміновий заборонний припис серії АА №426906, яким встановлювалася заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 провадження у цій справі №645/5614/23 закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили.
Вказує, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Зазначає, що моральна шкода полягає в тому, що він змушений був неодноразово відриватися від постійних занять, витрачати своє здоров'я, час та кошти на захист своїх інтересів у суді та доведення своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, користуватися правової допомогою, захистом адвоката.
Перенесені позивачем моральні страждання внесли негативні зміни у його життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, а також інші негативні наслідки морального характеру, викликані необхідністю захищати свої права у судах різних інстанцій.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відтак відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу.
Враховуючи глибину душевних страждань, характер і тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою і попереднього життєвого стану, позивач оцінює розмір моральних відшкодувань у загальному розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, з яких:
- за незаконне та безпідставне складення та притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2023 серії ВАБ №464137 - у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень;
- за незаконне та безпідставне складення та притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2023 серії ВАБ №464135 - у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень;
- за незаконне та безпідставне складення та притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення від 01.10.2023 серії ВАВ №745217 та терміновий заборонний припис від 01.10.2023 серія АА №426906 у розмірі - 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Внаслідок незаконного ініціювання провадження у справах про адміністративне правопорушення вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 грн в якості компенсації моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог в частині компенсації моральної шкоди у зв'язку із складанням протоколу від 01.10.2023 та заборонного припису від 01.10.2023 - відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що порушені права позивача були відновлені постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова 09.08.2023. Тому виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з державного бюджету на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог про компенсацію моральної шкоди у зв'язку із складанням протоколу від 01.10.2023 та винесення заборонного припису від 01.10.2023 відмовлено у зв'язку із пред'явленням зазначених вимог до неналежного відповідача.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог Головне управління Національної поліції в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту завдання йому діями відповідача моральної шкоди та її розміру.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 22.06.2023 року щодо позивача було складено 2 протоколи про вчинення ним домашнього насильства. (а.с. 8, 16)
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 у об'єднаній справі №645/3307/23, провадження за цими протоколами закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили (а.с. 13).
В подальшому, 01.10.2023 старшим лейтенантом поліції інспектором взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області Кучерук А.В. стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №745217, відповідно до якого ОСОБА_1 01.10.2023 приблизно об 11 год. 30 хв. вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме економічного характеру, не пустив до квартири, де вони мешкають (а.с. 7).
Водночас 01.10.2023 було видано терміновий заборонний припис серії АА №426906, яким встановлювалася заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строк на 3 доби (а.с. 14).
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 провадження у цій справі №645/5614/23 закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили (а.с. 15).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393свй18).
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, врахував, що дії працівника Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Відшкодування завданої позивачу в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється незалежно від вини.
Зважаючи на наведене, висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2024 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2024 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук