30 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 619/5636/24
провадження № 22-ц/818/3577/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Фермерське господарство «Руслан»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року у складі судді Жорняка О.М.,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322010100:01:000:0449, площа /га/ :2,1033, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дергачівської міської ради, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Русла» та стягнути з фермерського господарства «Руслан» суму 672, 56 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки у розмірі: 336,28 грн за користування земельною ділянкою у 2022 році, 336,28 грн борг за користування земельною ділянкою у 2023 році.
Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 29 липня 2024 року позов було залишено без руху через невідповідність позовної заяви вимогам статей 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України та позивачці надано строк для усунення недоліків.
Відповідно до вказаної ухвали позивачу необхідно було усунути недоліки шляхом подання позовної заяви, яка б відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України за формою та змістом, а саме: резолютивна частина позовної заяви є неконкретною, оскільки не зазначено дата укладення договору оренди.
01.08.2024 позивач ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали надала заяву, в якій повідомила дату укладання договору оренди ( а.с. 11).
Проте, суд дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліки, оскільки остання уточнену позовну заяву не надала.
Тому ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 01.08.2024 на виконання ухвали суду про залишення її позову без руху, вона надала суду позовну заяву з урахуванням уточнень, що підтверджується печаткою суду про отримання позовної заяви та підписом посадової особи суду. Проте суд зазначених уточнень не врахував та в супереч вимог закону повернув її позов. Такі дії суду позбавили її права на доступ до суду.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно приписів частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві(заявникові) (пункт 6 частини 1 статті 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частинами першої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За правилами ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи . Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 29 липня 2024 року позов було залишено без руху, позивачці надавався строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення копії ухвали.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а саме позивачу необхідно було уточнити резолютивна частину позову із зазначенням дати укладання оскаржуваного договору.
ОСОБА_1 на виконання ухвали від 01.08. 2024 надала заяву, в якій зазначила дату договору оренди земельної ділянки та в додатках надала позовну заяву.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки останньою не в повній мірі виконані вимоги викладені в ухвалі про залишення без руху позовної заяви та не надала уточнену позовну заяву.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Залишаючи без руху позовну заяву суд першої інстанції посилався на невідповідність заяви ст. 175 ЦПК України.
Суд першої інстанції зазначав, що резолютивна частина позовної заяви є неконкретною, оскільки не зазначено дата укладення договору оренди.
Матеріали справи містять заяву подану ОСОБА_1 на виконання ухвали суду першої інстанції якою залишено без руху позовну заяву та повідомлено, що датою укладання договору оренди земельної ділянки є дата - 06.07.2017. В додатках міститься позовна заява без додатків/ додатки до позовної заяви надані з первісною позовною заяво. Заява подана до суду зареєстрована належним чином Дергачівським районним судом Харківської області, про що свідчить печатка суду та підпис відповідальної особи.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Проте, судова колегія звертає увагу на те, що висновки суду, що позивачем не виконані вимоги ухвали є необґрунтованими.
Позивачем було виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене не можна вважати, що позивачка отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилась від виконання зазначених в ній вимог.
Згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц , встановлено, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Враховуючи, викладене, а також те, що судом першої інстанції всебічно не було досліджено позовну заяву ОСОБА_3 , що призвело до залишення її без руху та в майбутньому до її повернення, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За таких обставин висновок суду про те, що позивачем у строк визначений в ухвалі недоліки позовної заяви усунуто не в повному обсязі ґрунтується лише на припущеннях та не відповідає вимогам закону.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук