Справа № 344/6751/22
Провадження № 22-ц/4808/1103/24
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
24 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
секретаря Кузнєцова В.В.
за участю заявника ОСОБА_1 ,
адвоката Галкіна С. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Домбровської Г. В. в м. Івано-Франківську у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Галкін С.А., заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Галкін С.А., звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання та внаслідок ворожого обстрілу на Донеччині загинув рідний брат заявниці - ОСОБА_2 . З самого дитинства та до загибелі брата вони спільно проживали в одному житловому будинку, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки. Інших близьких людей на момент загибелі у ОСОБА_2 не було. Внаслідок загибелі брата ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сім'ї», тому просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю разом з братом - ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2022 року заяву задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю рідної сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1997 року по день смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела факт спільного проживання разом з рідним братом - ОСОБА_2 однією сім'єю.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив підсудність розгляду справи в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі виник через відмову заявниці в оформленні документів для виплати однарозової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання, а тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження.
Крім того, на думку представника апелянта, сам по собі факт спільного проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних членам сім'ї, не може свідчити про те, що між братом і сестрою існували відносини сімейного характеру.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Галкін С. А. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Рух справи
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 3 листопада 2022 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2022 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з'ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Постановою Верховного Суду у складії колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково.
Ухвалено скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 3 листопада 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи апеляційний суд має встановити обставини щодо існування або відсутності обов'язкових умов для визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами сім'ї і ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом і з дитинства проживали в будинку АДРЕСА_1 . Їх мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання із захисту незалежності України в районі населеного пункту Яковлівка Донецької області.
Поховання ОСОБА_2 провела його сестра ОСОБА_1 .
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Отже, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, наявні у справі докази, на які зіслався суд першої інстанції та які здобуто судом апеляційної інстанції, підтверджується факт того, що заявниця проживала однією сім'єю із рідним братом ОСОБА_2 , мали спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Враховуючи вказівки Верховного суду щодо дослідження судом обставин, що стосуються пов'язаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільним побутом і наявності у вказаних осіб взаємних прав та обов'язків апеляційним судом встановлено наступне.
Так, на підтвердження своїх вимог заявниця надала документи, які вказують на кровну спорідненість загиблого із нею як брата та сестри, докази реєстрації їх місця проживання за однією адресою, документи, які свідчать про те, що їй, як єдиному члену сім'ї сповістили про загибель брата та вона здійснила його поховання.
Зокрема, згідно довідки Виконкому Івано-Франківської міської ради від 30 травня 2022 року за № 150/120-11/35в ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: будинок АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 - сестра та його племінники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Така ж інформація викладена у довідці від 23 січня 2019 року за № 106 Виконкому Черніївської сільської ради про склад сім'ї ОСОБА_1 , де брат ОСОБА_8 зазначений як член сім'ї.
Під час апеляційного перегляду за клопотанням заявниці, було допитано свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Свідок - ОСОБА_9 суду повідомив, що є колишнім чоловіком заявниці ОСОБА_1 , в шлюбі з нею перебував з 2013 року до 2023 року. Вони проживали у батьківському будинку дружини, що за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними, як член сім'ї проживав її брат ОСОБА_2 , який з цього будинку пішов на війну. Вони разом ділили побут та обов'язки по будинку. Шлюбні відносини вони припинили у 2017 році, тоді ж він вибув з будинку. Після припинення шлюбних відносин, він продовжував спілкуватися з ОСОБА_2 та знає, що той з цього будинку пішов був в АТО, а у 2022 році на війну, іншого житла та сім'ї не мав. Також, за домовленістю із сестрою, протягом 2018 по 2022 років, ОСОБА_2 перераховував кошти із зарплати на потреби сім'ї для ОСОБА_1 . Оскільки остання не мала власного рахунку, кошти за спільною згодою перераховувалися йому на рахунок, а він вже віддавав їх колишній дружині, доказом чого є виписка по рахунку з банку. До проходження служби ОСОБА_2 та його сім'я проживали разом за місцем реєстрації, вели спільне господарство, мали спільні витрати на проживання, надавали один одному взаємну допомогу та піклувалися один про одного, тобто мали взаємні права й обов'язки, властиві одній сім'ї.
Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що із загиблим ОСОБА_2 разом проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 протягом 4 місяців 2022 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . В силу тісного спілкування знає, що єдиною особою з рідні в нього була сестра ОСОБА_1 , яка передавала йому на фронт передачі з дому, тефонувала, а він перераховував їй гроші.
Як вбачається з представленої стороною виписки по рахунку від 10 жовтня 2024 року виданої КБ «ПриватБанк», по картці-рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , що з картки ОСОБА_2 за № НОМЕР_3 з 2018 року по 05 травня 2022 року перераховувалися кошти в різних сумах. Остання сума надійшла 05 травня 2022 року в розмірі 15000 грн.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що заявниця не довела існування сімейних відносин із братом не заслуговують на увагу.
Разом з тим, основним доводом апеляційної скарги є твердження апелянта, що заявлені вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки учасниками правовідносин є публічно-правовий орган з однієї сторони та фізична особа з іншої.
Такі доводи апеляційної скарги представник апелянта обґрунтував посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), у якій викладено висновок, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) вказала на те, що такий підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Тому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У справі, яка переглядається, заявниця не оскаржує будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, а звернулася до суду цивільної юрисдикції, щоб встановити факт, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, оскільки в інший спосіб такі обставини встановити неможливо.
Обраний заявницею спосіб захисту свого права узгоджується із положеннями чинного законодавства та висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: І. О. Максюта
В. Д. Фединяк