Справа № 346/7700/23
Провадження № 11-кп/4808/509/24
Категорія ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
29 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 29 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_9 за ст. 286 ч.2 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим в частині призначення додаткового покарання.
Зазначає, що призначене покарання судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості.
Суд першої інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив хоча і тяжкий, однак необережний злочин, свою провину визнав у повному обсязі, щиро покаявся, активно сприяв у розкритті злочину, відшкодував завдані збитки, претензії зі сторони потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченого відсутні.
Окрім цього, суд не дослідив належним чином подані стороною захисту характеризуючі матеріали, а саме: характеристику та довідку з місця роботи. Поза увагою суду залишилась та обставина, що обвинувачений працює водієм на міжнародних перевезеннях, має на утриманні малолітнього сина, а тому право керування транспортним засобом є необхідністю для виконання своїх трудових обов'язків, а робота водія є єдиним джерелом доходів обвинуваченого.
Просить вирок Коломийського міськрайонного суду від 29.08.2024 року змінити. Призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього такі обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .
Злочин вчинено за наступних обставин. Так, 28.09.2023 року приблизно о 12 год.15 хв., у світлу пору доби, на сухому асфальтному дорожньому покритті, обвинувачений водій ОСОБА_9 керував технічно справним маршрутним автобусом сполученням «Кам?янець-Подільський - Карлові Вари» марки «VAN HOOL - ASTROMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався прямою ділянкою проїзної частини дороги в с. Шепарівці, по вул. Шевченка, Коломийського району в напрямку до м. Івано-Франківськ із швидкістю 79 км/год., що значно перевищує максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів для даної ділянки дороги. У цей час, правою пішохідною доріжкою вул.Шевченка в с. Шепарівці та в попутному із маршрутним автобусом сполученням «Кам?янець-Подільський - Карлові Вари» марки «VAN HOOL - ASTROMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 напрямку, на велосипеді, рама якого пофарбована у червоний колір, рухався ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 .
Рухаючись вказаною прямою ділянкою автомобільної дороги із значним перевищенням дозволеної швидкості руху транспортних засобів на даній ділянці дороги та при наближенні вказаного маршрутного автобуса до велосипедиста, обвинувачений водій ОСОБА_9 маючи об'єктивну можливість виявити рух велосипедиста ОСОБА_11 по пішохідній доріжці, а також його виїзд на проїзну частину автомобільної дороги праворуч відносно його руху та уникнути наїзду на нього, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не правильно оцінив дорожню ситуацію, яка трапилася та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , який перетинав проїзну частину дороги по АДРЕСА_2 на велосипеді в недозволеному місці
у напрямку з права на ліво відносно напрямку руху автобуса.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_9 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п. 11.2, відповідно до якого на дорогах, які мають дві або більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.3, який зобов'язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 12.4, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У результаті порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_9 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_11 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 24.10.2023 р. отримав тілесні ушкодження, а саме відкритої черепно-мозкової травми з відкритим переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки, в речовину та у шлуночки головного мозку, розвитком набряку - набухання головного мозку ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19:20 год. в КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення додаткового покарання обвинуваченому;
- прокурор заперечив з приводу заявленої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просив залишити її без задоволення, вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні протиправних діянь щодо порушення правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_12 , та про кваліфікацію таких дій обвинуваченого за ст. 286 ч.2 КК України за обставин, викладених у вироку - є обґрунтованим.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Доводи захисника ОСОБА_8 наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, які полягають у призначені йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки, на думку колегії суддів є безпідставними та необґрунтованими.
Санкція ст.286 ч.2 КК України передбачає вид покарання, а саме - позбавлення волі на строк від 3 (трьох) до 8 (восьми) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 (трьох) років або без такого.
Як вбачається з вироку, призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
При цьому, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_9 те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, на утриманні має одну неповнолітню дитину.
Окрім цього, судом першої інстанції враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме : повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність претензій зі сторони потерпілого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання дотримався у повному обсязі.
У п. 21 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» закріплено, що у кожному випадку призначення покарання за ст. 286 ч.2 КК України, судам необхідно обговорити питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ст. 286 ч.3 КК України , суд може відповідно до ст. 69 КК України не призначити лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. Позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки за ст. 286 ч.2 КК України. Висновки суду про призначення вказаного додаткового покарання захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі не спростував.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 наведені в апеляційній скарзі про необхідність у керуванні транспортним засобом, не є такими, з яких, можна було би зробити висновок про реальну необхідність обвинуваченого у керуванні транспортним засобом протягом наступних двох років.
З вищевказаних підстав, у відповідності до вимог ст. 407 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376,404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 29 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4