28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26430/23
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 р. № 38 та від 30.03.2022 р. № 64 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів від 06.03.2022 р. № 38 та від 30.03.2022 р. № 64, якими зазначити військове звання ОСОБА_1 “головний сержант»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити різницю між отриманим посадовим окладом за військове звання "солдат" та неотриманим окладом за військове звання "головний сержант", за період з 03.03.2022 р. по 30.03.2022 р.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 було призвано на військову службу у званні старшина та зараховано 03.03.2022 р. до штату військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 р. № 38 позивача було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у званні старшина. Позивач вказує, що підставою для подання цього позову є неправильне зазначення військового звання позивача в наказі від 06.03.2022 р. № 38 та що він проходив строкову військову службу в період з 26.11.1989 р. по 19.11.1991 р. у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , рф). Відповідно до здійсненого запису у військову квитку позивача наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 26.11.1989 р. № 212 йому було присвоєно звання рядовий. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 18.11.1991 р. № 271 позивачу було присвоєно звання старшина. У позовній заяві позивач також зазначає, що маючи раніше присвоєне звання “старшина» позивач мав би обліковуватись у списках відповідача як військовослужбовець із званням “головний сержант». В той самий час відповідач з невідомих причин вказав у своєму наказі від 06.03.2022 р. № 38 звання “старшина», що не відповідає приписам законодавства на момент прийняття позивача на військову службу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 відповідача внести зміни в накази 06.03.2022 р. № 38 та від 30.03.2022 р. № 64, зазначивши військове звання ОСОБА_1 , відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання присвоєне відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149 за період з 03.03.2022 року по 30.03.2022 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; в стягненні з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок) - відмовити у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що штатною посадою на 06.03.2022 року ОСОБА_1 визначено ШПК «СОЛДАТ», тому військовій частині НОМЕР_1 необхідно було подати подання на присвоєння військового звання «головний сержант» з одночасним переміщенням на посаду сержантського складу відповідно пункту 7 Порядку №149. Але, у зв'язку з тим, що військовослужбовець не перебував у військовій частині НОМЕР_1 , а весь час знаходився в розпорядженні командира іншої військової частини, а саме командира військової частини НОМЕР_2 , військова частини НОМЕР_1 не мала можливості направити відповідне подання (список) на присвоєння військового звання «головний сержант». Апелянт зазначає, що у зв'язку з тим, що переатестація військового звання ОСОБА_2 в період з 03.03.2022 по 30.03.2022 проведена не була з причини відсутності військовослужбовця у військової частини НОМЕР_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 відповідно наказу № 38 від 06.03.2022, тому й підстав для внесення змін в наказ командира військової частини (по стройової частині) №38 від 06.03.2022 та №64 від 30.03.2022 зазначивши військове звання «головний сержант» не має, підстав для нарахування окладу за військове звання «головний сержант» відсутні. Вказує, що внесення змін в наказ №38 від 06.03.2022 та №64 від 30.03.2024 неможливо без проведення відповідної процедури переатестації, так як військове звання «головний сержант» відповідно статті 43 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України має право присвоювати тільки командир бригади, в даному випадку командир військової частини НОМЕР_2 . Командир батальйону (військової частини НОМЕР_1 ) не має таких повноважень згідно Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України. Також, апелянт вважає безпідставним стягнення з апелянта на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки позивач до матеріалів справи, всупереч вимогам ст. 134 КАС України не надав доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них саме відносно військової частини НОМЕР_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 НОМЕР_4 , позивач проходив строкову військову службу в період з 26.11.1989 р. по 19.11.1991 р. у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до записів у військовому квитку позивача йому наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 26.11.1989 р. № 212 було присвоєно звання “рядовий», а від 18.11.1991 р. № 271 позивачу було присвоєно звання “старшина».
Також, у військовому квитку позивача у розділі 17 наявний запис про наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 03.01.1990 року №01 та про звання позивача “старший обчислювач».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 року №38, на підставі пункту 2 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 березня 2022 року № 74 нижчепойменованих військовослужбовців призначити на посади, зарахувати до списків особового складу та поставити на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 :
2.8 Солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 березня 2022 року № 74 на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 , вважається таким, що з 03 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою 3 посадовим окладом 2730 гривень на місяць, 4 тарифний розряд, ШПК солдат.
Пунктом 3 цього ж наказу передбачено, що старшина ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 вибув до військової частини НОМЕР_2 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 06 березня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.03.2022 року №64: “1. Вважати такими, що вибули:
З « 30» березня 2022 року до нового місця проходження військової служби:
1.4. Солдата ОСОБА_3 , СТРІЛЬЦЯ 3 СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ 184 ОКРЕМОГО БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ НОМЕР_6 ОКРЕМОЇ БРИГАДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ВОС - 100 вважати таким, що справи та посаду здав з 30 березня 2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_6 ОКРЕМОЇ БРИГАДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
З 30 березня 2022 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_7 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 »».
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивач за 29 днів березня 2022 року отримав 478,71 грн. окладу за військовим званням.
При цьому, позивач вважає, що відповідачем у наказах №38 від 06.03.2022 року та №64 від 30.03.2022 року неправильно вказано його військове звання “солдат» замість “головний сержант» та що у зв'язку з цим відповідач повинен виплатити йому різницю у окладах за військовим званням.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі №420/27750/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного зазначення у наказах № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. військового звання ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 “солдат» на військове звання “головний сержант». В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3435,52 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасовано, в частині задоволення вимог про обов'язок Військової частини НОМЕР_2 внести зміни у накази № 400 від 29.12.2022, № 79-РС від 22.08.2022, № 265 від 24.08.2022, № 110 від 30.03.2022, № 6-РС від 29.03.2022, № 49-РС від 19.06.2023, № 124-РС від 29.11.2022, №128-РС від 19.12.2022 та виправити військове звання ОСОБА_1 «солдат» на військове звання «головний сержант». Ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 внести зміни в накази № 400 від 29.12.2022, №79-РС від 22.08.2022, № 265 від 24.08.2022, № 110 від 30.03.2022, № 6-РС від 29.03.2022, № 49-РС від 19.06.2023 № 124-РС від 29.11.2022, №128-РС від 19.12.2022, зазначивши військове звання ОСОБА_1 , відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149. Змінено розподіл судового збору, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду в такій редакції: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року - залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
При цьому, у зазначених рішеннях встановлено, що з 03.03.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 69/2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.03.2022 року № 38, старшина ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 вибув до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 06 березня 2022 року.
Наказом командира НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29 березня 2022 року №6-РС, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду СТРІЛЬЦЯ-РЕГУЛЮВАЛЬНИКА 2 КОМЕНДАНТСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 3 КОМЕНДАНТСЬКОГО ВЗВОДУ КОМЕНДАНТСЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №110 від 30.03.2022 року, солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 184 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 31 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) №122 від 26.04.2022 року, солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти призначено на посаду СТРІЛЬЦЯ 2 СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 2 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 2 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_10 , ВОС-Ю0915А»
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 серпня 2022 року № 79-РС, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду ВОДІЯ 1 АВТОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АВТОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ АВТОМОБІЛЬНОЇ РОТИ ПІДРОЗДІЛІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 , ВОС - 790037А.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 265 від 24.08.2022 року, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу основних підрозділів військової частини НОМЕР_2 , прийнятий на посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19 грудня 2022 року № 128-РС, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду СТРІЛЬЦЯ СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ОСНОВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_10 , ВОС - 106646А.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 400 від 29.12.2022 року, солдат ОСОБА_1 з 29 грудня 2022 року справи та посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_10 АДРЕСА_2 ».
Наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) № 352 від 31.12.2022 року, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду СТРІЛЬЦЯ З СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 2 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ, ВОС - 100915А».
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача внести зміни в наказ № 38 від 06.03.2022, зазначивши військове звання ОСОБА_1 , відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149.
Крім того, суд не вбачав протиправності в наказах командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 року №38 та від 30.03.2022 року №64 в частині, що стосується звання позивача, а тому дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) від 06.03.2022 р. № 38 та від 30.03.2022 року №64 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Зважаючи на доводи позивача щодо виплати йому у спірний період окладу за військовим званням “солдат», а не “головний сержант», що відповідачем не заперечується, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання військової частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання присвоєне відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149, за період з 03.03.2022 року по 30.03.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, згідно з положеннями ч.1, 2 та 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з ст.1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закон № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч.5, 6 ст.4 Закон № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Статтею 22 Закон № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу 1 частини 1 вищевказаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 Закон № 3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 5 статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст. 5 Закону №2232-ХІІ (в первинній редакції), військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків (мічманів), офіцерський склад.
Офіцерський склад поділяється на молодший офіцерський склад, старший офіцерський склад і вищий офіцерський склад.
Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання. Військові звання у Збройних Силах України та інших військах поділяються на армійські та флотські.
Так, до військових звань сержантського і старшинського складу належать: молодший сержант, сержант, старший сержант та старшина.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» від 4 червня 2020 року № 680-IX до частини 2 і 3 статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" внесено зміни, а саме змінено армійські військові звання:
Сержантський і старшинський склад
Молодший сержантський і старшинський склад: молодший сержант, сержант.
Старший сержантський і старшинський склад: старший сержант, головний сержант, штаб-сержант.
Вищий сержантський і старшинський склад: майстер-сержант, старший майстер-сержант, головний майстер-сержант.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби» від 17 жовтня 2019 року № 205-IX, з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, прирівняти військові звання рядового, сержантського і старшинського складу в таких співвідношеннях: старшина - перший сержант.
Наказом Міністерства оборони України від 14.05.2020 року № 149 затверджено Порядок проведення у Збройних Силах України переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях (далі - Порядок №149).
Так, відповідно до п. 7 Порядку №149 громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман") та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з прийняттям або призовом на військову службу присвоюються військові звання, визначені пунктом 4 цього Порядку.
Пунктом 4 Порядку №149 визначено, що особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання, зокрема: які мають військові звання "старшина" - військове звання "перший сержант".
Наказом Міністерства оборони України від 12.10.2020 року № 379 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України від 14 травня 2020 року № 149, відповідно до яких абзац другий пункту 4 викладено в такій редакції:
«Особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання:
які мають військові звання "старшина" - військове звання "головний сержант"».
При цьому, пунктом 7 Порядку №149 фактично визначено виключення щодо обов'язку проходження переатестації для громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман") та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Перелічені вище законодавчі акти є чинними, діяли на момент проходження ОСОБА_1 військової служби та встановлюють декілька варіантів присвоєння нового військового звання військовослужбовцям, які мали військове звання «старшина».
Слід врахувати, що зміни які були внесені в порядок №149 і які стосувалися присвоєння військовослужбовцю, який мав військове звання «старшина» - військового звання «головний сержант», стосувалися питання проходження військової служби особами рядового та сержантського складу Державної спеціальної служби транспорту.
Варто відзначити, що оновлений Порядок №149 також надає право прямому командиру військовослужбовця присвоїти йому звання не тільки «головний сержант», а також «штаб-сержант», «майстер-сержант».
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача внести зміни в наказ № 38 від 06.03.2022, зазначивши військове звання ОСОБА_1 , відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149.
Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження апелянта, що вони не є уповноваженими на визначення військового звання позивача та що таке звання було визначено військовою частиною НОМЕР_2 , якій відповідач підпорядковується, оскільки доказів на спростування цього до суду не надано, та, крім того, з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 року №38 вбачається, що солдат ОСОБА_1 був призначений на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 , зарахований до списків особового складу та поставити на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 саме наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 березня 2022 року № 74.
На підставі викладеного суд не вбачає протиправності в наказах командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 року №38 та від 30.03.2022 року №64 в частині, що стосується звання позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 р. № 38 та від 30.03.2022 року №64 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити різницю між отриманим посадовим окладом за військове звання "солдат" та неотриманим окладом за військове звання "головний сержант", за період з 03.03.2022 р. по 30.03.2022 р. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 14 до постанови № 704 встановлено схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, відповідно до якої щодо солдата встановлено тарифний коефіцієнт 0,3, а щодо головного сержанта - 0,5.
Таким чином, зважаючи на доводи позивача щодо виплати йому у спірний період окладу за військовим званням “солдат», а не “головний сержант», що апелянтом не заперечується, вірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання, присвоєне відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149, за період з 03.03.2022 року по 30.03.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Що стосується доводів апелянта про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано:
1. Договір про надання правової допомоги №72 від 18.09.2023 року та додаткові угоди від 18.09.2023 року та від 01.12.2023 року;
2. Платіжні інструкції №9318-2602-5522-4487 від 18.09.2023 р. та 39319-3813-6596-4957 від 29.09.2023 р.;
3. Акт про надані послуги від 01.12.2023 р. до Договору про надання правової допомоги № 72 від 18.09.2023 р. укладеного між адвокатом Шиловим В.Ю. та Сачко А.Г.
Відповідно до акту про надані послуги від 01.12.2023 виконавцем позивачу надано такі послуги:
1. Ознайомлення з документами, стосується проходження служби ОСОБА_1 Ознайомлення із законодавством, що стосується проходження військової служби, присвоєння військових звань та інше - 1000,00 грн;
2. Підготовка та направлення запитів до військової частини НОМЕР_2 № 124 від 19.09.2023 р., № 128 від 19.09.2023 р., в тому числі витрати пошту - 1000,00 грн;
3. Підготовка позовної заяви до суду, копіювання документів для суду та відповідачів, засвідчення документів, подання позовної заяви та з додатками до суду та відповідачу, в тому числі витрати на послуги пошти - 3000,00 грн;
4. Ознайомлення з клопотання вч НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 5166, підготовка та направлення відповідачу та до суду заяви про збільшення позовних вимог, в тому числі витрати на послуги пошти - 2000 грн.
За результатами наданих послуг (виконаних дій) визначених у цьому акті клієнт сплатив адвокату суму у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень (а.с. 92).
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.
Крім того, витрати на послуги пошти та копіювання доказів не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважав за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000,00 грн. та вважав, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Дослідивши матеріали справи, а також додані документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи є 3000,00 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик