28 жовтня 2024 року м. Київ № 320/46275/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 1 622 949,13 грн;
зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 1 622 949,13 грн відповідно до виконавчого листа №440/1571/2020 від 02 лютого 2020 року;
стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 31 серпня 2020 року по 31 липня 2023 року в розмірі 141 930 грн та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за період з 31 серпня 2020 року по 31 липня 2023 року у розмірі 798 162,22 грн, а всього - 940 092,22 грн, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявою від 28 лютого 2022 року він направив оригінал виконавчого листа за №440/1571/20 до Державної казначейської служби України, яка, відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Відповідач, отримавши виконавчий лист, залишив його без виконання. Вважає вказану бездіяльність протиправною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2023 року позовна заява розподілена судді Жуковій Є.О.
26 грудня 2023 року зазначену позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі відкрито провадження у справі № 320/46275/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
15 лютого 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, надісланий через систему «Електронний суд» 15 лютого 2024 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до даних системи електронного документообігу «АСКОД» заява ОСОБА_1 від 28 лютого 2022 року разом із виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/1571/20 до Казначейства не надходила та станом на сьогодні на обліку в Казначействі не перебуває. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №440/1571/20, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №328. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді.
Так, виконання рішень суду про зобов'язання органів Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату коштів покладено на органи Державної виконавчої служби України. Отже, для виконання рішення суду по справі №440/1571/20 ОСОБА_1 необхідно подати виконавчий лист до відповідного органу Державної виконавчої служби України. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі №440/1571/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №328. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 25 лютого 2020 року №01-46/74/2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по справі №440/1571/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 440/1571/20 - залишено без змін.
Вважаючи, що Державною казначейською службою України протиправно залишено без виконання виконавчий лист за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі №440/1571/20 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів і зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про гарантії встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм та порядок з виконання рішень суду щодо стягнення (безспірного списання) коштів з державних органів встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).
Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
В той же час, частиною першою статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про гарантії встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд зазначає, що законодавство передбачає різні способи виконання судових рішень та чітко розмежовує компетенцію державних органів щодо їх виконання: рішення зобов'язального характеру виконуються органами ДВС в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а рішення про стягнення коштів виконуються виключно органами Казначейства.
Враховуючи вищевикладене, виконання рішень суду про зобов'язання органів Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату коштів покладено на органи Державної виконавчої служби України.
Отже, для виконання рішення суду по справі №440/1571/20 ОСОБА_1 необхідно подати виконавчий лист до відповідного органу Державної виконавчої служби України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до відповідача із відповідною заявою про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі №440/1571/20.
Матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача по відношенню до позивача щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі №440/1571/20.
Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року, по справі №П/9901/5/181800/399/17, обов'язковою умовою надання правового захисту судом е наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, при вирішенні даної справи по суті суд виходить з того, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зазначає, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом при розгляді даної справи, оскільки стосуються особи, яка не є стороною по справі, а тому і законність їх дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не порушено законних прав та інтересів позивач, у суду відсутні підстави для задоволення позову, з огляду на що відмовляє у задоволенні позову.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із позовом до належного відповідача та клопотанням про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.