29 жовтня 2024 року м. Житомир справа №240/24974/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в розмірі 23070,00 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог Головне управління ДПС у Житомирській області зазначає, що за фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг зі штрафних санкцій в розмірі 23070,00 гривень застосованих до нього за порушення норм законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій. У зв'язку з тим, що вказана заборгованість в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/24974/23 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі фізична-особа підприємець ОСОБА_1 отримав 21.08.2023.
Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалась, відзиву на позовну заяву до суду не надіслала.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В п.п.16.1.4п.16.1ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Головне управління ДПС у Житомирській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Житомирської області. Відтак, відповідно до покладених на нього завдань, Головне управління ДПС у Житомирській області здійснює в тому числі й функції з погашення податкового боргу.
Відповідно до пп.54.3.2. пп.54.3.3 п.54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
Під час розгляду справи судом встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі п.54.3 ст. 54 ПК України та з урахуванням висновків акту фактичної перевірки від 15.08.2016 №279/40/2932818978 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, згідно з яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23070,00 гривень за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скористався процедурою судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000. Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №806/1705/16, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в тому числі й вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, було відмовлено.
Відтак, з огляду на положення пункту 56.18 статті 56 ПК України, починаючи з 22.09.2021 грошове зобов'язання зі штрафних санкції у розмірі 23070,00 гривень, нараховане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2016 №0005564000 є узгодженим.
Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
У визначені законом строки грошове зобов'язання зі штрафних санкції у розмірі 23070,00 гривень відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 24.11.2020 №22469-13 на суму боргу 17000,00 гривень.
Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Матеріалами справи підтверджується, що податкова вимога від 24.11.2020 №22469-13 була надіслана рекомендованим листом на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та отримана ним 02.01.2021.
Доказів оскарження цієї вимоги відповідачем матеріали справи не містять.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).
Оскільки, після направлення відповідачу вимоги від 24.11.2020 №22469-13 на суму боргу 17000,00 грн податковий борг відповідачем погашений не був, то після збільшення суми боргу, податкова вимога на змінену суму податкового боргу додатково відповідачу не надсилалась.
Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи в суді податковий борг зі штрафних санкцій в розмірі 23070,00 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.
З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 23070,00 гривень такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів погашення податкового боргу не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в розмірі 23070,00 грн (двадцять три тисячі сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович