Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2024 року Справа№200/5181/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити позивачу пенсію за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн на умовах та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24, яке набрало законної сили 10.06.2024 року, було здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком, із встановленням її розміру із застосуванням норм абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 01.02.2023 року, проте виплату заборгованості з пенсії, яка виникла після перерахунку, відповідачем дотепер не здійснено.
Як вказується позивачем, розмір невиплаченої відповідачем заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року складає 49879,47 грн, про що свідчить зміст листа відповідача від 25.07.2024 року № 19664-16746/Б-02/8-0500/24.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному обсязі пенсії за вищевказаний період - протиправною, та просить суд зобов'язати відповідача сплатити йому пенсію за цей період у сумі 49879,47 грн.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Зокрема, відповідач у відзиві на позов зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 21.06.2024 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року та встановлено її розмір з урахуванням норм абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Починаючи з 01.07.2024 року і по теперішній час виплата позивачеві пенсії у новому розмірі проводиться шляхом включення нарахованого позивачу місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій, із подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі ПАТ КБ "Приватбанк".
Нарахована доплата до пенсії позивача, згідно з рішенням суду у справі № 200/1228/24, за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в загальному розмірі 49879,47 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена позивачу після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Серед іншого відповідач у відзиві зазначає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту, а саме - зобов'язання сплатити пенсію за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в загальному розмірі 49879,47 грн, є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24.
Водночас, наявність спеціальних правових норм КАС України (статті 382 та 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову до суду.
Отже, на думку відповідача, провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5181/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року відмовлено у задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 (дата видачі - 25.08.2020 року, дійсний до 25.08.2030 року), РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
01.02.2023 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком згідно з частиною 3 статті 114 Закону України № 1058- IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.02.2023 року № 057250004930 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року у справі № 200/1854/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.12.2023 року) даний позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 057250004930 від 08.02.2023 року, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до страхового і пільгового стажу періоду навчання у Селидівському гірничому технікуму з 01.09.1990 року по 24.05.1994 року і періодів роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_3 (вкладиш НОМЕР_4 ): з 08.12.1993 року по 09.02.1994 року, з 10.03.1994 року по 29.04.1994 року, з 31.05.1994 року по 28.07.1994 року, з 20.07.1995 року по 31.08.1995 року, з 27.06.1996 року по 15.09.1996 року, з 24.06.1997 року по 30.09.1997 року, з 21.07.1998 року по 05.10.1998 року, з 21.07.1999 року по 18.08.2002 року, з 05.09.2002 року по 30.11.2002 року, з 01.12.2002 року по 21.11.2003 року, з 09.02.2004 року по 02.07.2004 року, з 26.07.2004 року по 26.12.2006 року, з 28.12.2009 року по 28.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 23.11.2010 року, з 10.06.2011 року по 16.10.2022 року, з урахуванням висновків суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року вказане рішення суду було залишено без змін.
25.12.2023 року на виконання рішення суду від 12.06.2023 року у справі № 200/1854/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення № 057250004930 про призначення позивачу пенсії з 01.02.2023 року.
Вважаючи, що під час призначення пенсії та встановлення розміру пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не було застосовано положення статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24 зазначений позов було задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягали у встановленні розміру призначеної позивачу з 01.02.2023 року пенсії за віком без застосування норм абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком, встановивши її розмір із застосуванням норм абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 01.02.2023 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 року вказане рішення суду було залишено без змін.
У червні 2024 року на виконання вказаного рішення суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", про що позивач був повідомлений листом відповідача від 25.07.2024 року № 19664-16746/Б-02/8-0500/24.
Як видно зі змісту цього листа, розмір заборгованості з пенсії, після її перерахунку на виконання рішення суду, за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року склав 49879,47 грн, зазначена заборгованість із пенсії, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена позивачу після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Вказана сума заборгованості з пенсії у розмірі 49879,47 грн підтверджується наявними у справі документами, не заперечується відповідачем та не оспорюється позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а та інших.
Судом установлено, що на виконання рішення суду у справі № 200/1228/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 01.02.2023 року відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", за наслідками якого була нарахована доплата за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн, яка є заборгованістю з пенсії.
Станом на дату ухвалення цього рішення заборгованість із пенсії в сумі 49879,47 грн за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року позивачу не виплачена.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з вимогами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, зокрема, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Положеннями частини 1 статті 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, після набрання законної сили рішенням суду у справі № 200/1228/24 і здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахунку пенсії позивача у відповідача, як у пенсійного органу, в якому позивач перебуває на обліку, виник обов'язок провести виплату позивачеві заборгованості з пенсії в розмірі 49879,47 грн, яка утворилася внаслідок такого перерахунку.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність або відсутність у позивача права на одержання призначених за законом пенсійних виплат.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її перерахунку.
Викладені у відзиві доводи відповідача стосовно того, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме - зобов'язання сплатити пенсію за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в загальному розмірі 49879,47 грн, є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі № 200/1228/24, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги з інших підстав та обставин, що обґрунтовують звернення до суду.
Так, у справі № 200/1228/24 спірним питанням було право позивача на перерахунок раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тоді як спірним питанням у даній справі є право позивача на отримання заборгованості з пенсії.
Крім того, суд зауважує, що позовні вимоги у справі № 200/1228/24 були заявлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а не до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач у цій справі), а рішення суду у справі № 200/1228/24 не містило зобов'язань пенсійного органу здійснити виплату позивачу суми заборгованості з пенсії.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не було здійснено виплату позивачеві заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн і зобов'язати відповідача сплатити позивачу пенсію за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в сумі 49879,47 грн на умовах та з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в даній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вже зазначалося судом, вказана сума 49879,47 грн є несплаченою відповідачем на користь позивача заборгованістю з пенсії за минулий період.
Отже, належним та ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача буде стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту і відновлення порушених прав позивача, застосувавши положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в розмірі 49879,47 грн - протиправною;
- стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в розмірі 49879,47 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, із застосуванням положень частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція № 9348-9696-3498-9244 від 21.07.2024 року).
Судовий збір сплачено позивачем із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Суд, застосувавши частину 2 статті 9 і статтю 245 КАС України, задовольнив майнову позовну вимогу щодо стягнення заборгованості з пенсії в розмірі 49879,47 грн за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають присудженню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в розмірі 49879 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 47 копійок.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості з пенсії за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року в розмірі 49879 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 47 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне судове рішення складене 25 жовтня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч