29 жовтня 2024 р.Справа №160/28430/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши заяву Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/28430/24 за позовною заявою Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
1. 25.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2024 №2882/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 »;
2. Разом із позовною заявою Державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 (далі - "заявник") подано заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2024 №2882/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішення у справі за позовом державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
3. В обґрунтування заяви про забезпечення зазначено, що обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
4. Заявник зазначає, що Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України « Про «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).
5. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав (ч. 2 ст. 19 Закону №1952-IV).
6. Відповідно до ст. 38 Закону №1952-IV державні реєстратори, суб'єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, у тому числі за розголошення відомостей, одержаних ними в результаті проведення реєстраційних дій, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
7. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.
8. Також звертає увагу суду на те, що недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди.
9. Заявник також зазначає, що з наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2024 №2882/5 видно, що питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора ОСОБА_1 . Відповідачем не вирішувалось.
10. Заявник акцентує увагу на тому, що державними реєстраторами проводиться не лише реєстрація прав на нерухоме майно, а також і прийом заяв для проведення реєстрації, у зв'язку з блокуванням доступу до реєстру, державний реєстратор буде позбавлений можливості їх виконувати, а відтак наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2024 наказом №2882/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 » фактично унеможливив виконання ним своїх прямих обов'язків щодо розгляду заяв та реєстрації прав в реєстрі за зверненням третіх осіб та можливість завершити у передбачені вище законом строки реєстраційні дії в даному реєстрі.
11. Отже, на думку заявника вказане свідчить про існування очевидних ознак порушення його прав та інтересів, так як за наслідками блокування доступу до реєстру та не завершення у строки реєстрації прав заявників, в державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 виникла реальна загроза притягнення до юридичної відповідальності.
12. Заявник також зауважує, що Глеюватська сільська рада єдиний в регіоні суб'єкт державної реєстрації прав, який регулярно, без черг обслуговує громадян Херсонської області, які постраждали від російської агресії. Відтак, заявником тільки за останні пів року було зареєстровано 420 прав власності на житлові будинки в Херсонській області, які були зруйновані від бойових дій для подальшого оформлення допомоги від держави на відновлення житла, проведено більш ніж 2000 консультацій щодо збору пакетів документів та подальших дій. Із викладеного слідує, що тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до зупинки обслуговування громадян, що викличе резонанс; постраждалі люди й так знаходяться у складних життєвих обставинах, позбавлені можливості нормального існування та відновлення свого способу життя. У такій ситуації питання відшкодування людям завданих збитків та отримання компенсації за зруйноване/пошкоджене майно буде відкладатися ще на довгий термін.
13. Враховуючи вищевикладене, заявник у даному випадку, намагається захистити свої права на стадії перевірки законності блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому до перевірки законності оскарженого наказу, його виконання може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
14. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №826/15847/17.
15. Зупинення дії наказу до вирішення спору по суті, не порушить прав третіх осіб та забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.
16. При цьому, що ухвала про забезпечення позову у цьому випадку не вирішує питання про правомірність наказу, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника до перевірки його правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі. В той же час, якщо прийняті суб'єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов'язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої заявник позбавлений можливості захистити свої права.
17. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №ЗД/380/14/21 та в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №580/3884/19.
18. Отже, процесуальний закон передбачає можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта.
19. При вирішенні заяви про забезпечення по суті, суддя виходить з наступного.
20. За положеннями ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
21. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
22. Згідно з ч. 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Відповідно до ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
24. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
25. Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
26. Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
27. Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
28. Заходи забезпечення позову застосовуються з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
29. Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§40).
30. Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
31. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на позивача.
32. Проаналізувавши обставини, викладені заявником у заяві про забезпечення позову, суд не бачить в даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оспорюваного наказу, а встановлення протиправності чи обґрунтованості оскарженого наказу Міністерства юстиції України можливе шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження судом всіх зібраних доказів по справі.
33. Згідно правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
34. Суддя не бере до уваги посилання позивача на те, що спірний наказ породжує правові наслідки і обов'язки для заявника, що є підставою для забезпечення позову, оскільки забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
35. Суддя зазначає, що заявником не доведено реальних мотивів та підстав, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся до суду з позовом.
36. Разом з тим, суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
37. Таким чином, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
38. Крім того, суддя звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
39. Таким чином, суддя, розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.
40. Суддя зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
41. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
42. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
43. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
44. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
45. Згідно правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
46. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
47. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19.
48. Таким чином, суддя вважає, що заявником не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
49. З огляду на викладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суддя робить висновок, що заява про забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
50. Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
51. Заяву Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/28430/24 за позовною заявою Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
52. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський