25 жовтня 2024 рокуСправа № 160/24589/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою адвоката Меламеда Вадима Борисовича, який дії в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі Ордеру серії АА №1036524 до відповідача: Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Відділу примусового виконання рішень про визнання постанови виконавця від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження - незаконною та скасування її, зобов'язання виконавця відновити провадження,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Меламеда Вадима Борисовича, який дії в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі Ордеру серії АА №1036524 до відповідача: Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Відділу примусового виконання рішень про визнання постанови виконавця від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження - незаконною та скасування її, зобов'язання виконавця відновити провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив Рішення у справі №160/11733/20: “Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення та не виплати пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №3973/03-16 від 02.06.2020 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».». 30.08.2024 було отримано лист виконавчої служби №30504 від 19.08.2024 в якому повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №73144820 з примусового виконання виконавчого листа №160/11733/20 від 17.02.202 та що 06.12.2023 року виконавчій службі надійшло повідомлення Пенсійного фонду, в якому сказано, що: «на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 по справі № 160/11733/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009. Доплата ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 внесено до відомості на виплату у жовтні 2022 року. Виплату пенсії призупинено у зв'язку із неотриманням нарахованої пенсії.». У зв'язку з вищевикладеним, 21.12.2023 винесено постанову про закриття провадження. Позивачці стало відомо, що Пенсійний фонд, в процесі виконання судового рішення застосував, відносно неї, як представника групи пенсіонерів - громадян України, єврейській національності, які проживають в Ізраїлі, антисемітську дискримінацію, а саме, не надав їй права, можливості та ресурси на отримання її майна - пенсії, в розмірі, в порядку та у спосіб передбаченому законодавством України, доступні іншим пенсіонерам - громадянам України. Тільки зовсім недосвідченій людині може здатися, що сума у розмірі 37,00 грн. може зійти за пенсію, встановлену в Законі. Позивач зазначає, що само по собі нарахування замість пенсії позивачці за період 07.10.2009 по 30.09.2022 суми в розмірі 5764,84 грн. за цей період є безумовним порушенням її конституційних прав і ніяк не має бути належним виконанням судового рішення про поновлення саме пенсії, а не будь якої суми. Позивачка не погоджується, що нарахування пенсії за період 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 є виконанням рішення суду від 29.12.2020 та взагалі не вважає це виплатою її пенсії. позивач вважає, що Пенсійний фонд не здійснив нарахування пенсії в порядку та у способі відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції дійсної на момент фактичної виплати. Наголошує, що незважаючи на особисту заяву позивачки від 21.01.2020 року нотаріально завірену з апостилем подану 10.03.2020р., пенсійний фонд безпідставно не здійснює виплату пенсії на банківський рахунок позивачки № НОМЕР_1 АТ КБ “Приватбанк». Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання або виплати пенсії в розмірі, порядку та у способі не передбаченому в Законі №1058-ІV, позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші пенсіонери, громадяни України, що отримують пенсію за віком. Жодне судове рішення стосовно позивачки не містить вказівок про призначення пенсії позивачки в твердому розмірі та про
виключення її з масових перерахунків пенсії. Наслідками такого протиправного втручання, є нарахування пенсії позивачки в, значно меншому розмірі, актуальному не на дату нарахування її до фактичної виплати, а на іншу, значно ранішу дату, без урахування індексації та масових перерахунків пенсій, що унеможливлює нарахування пенсії позивачки в розмірі, в порядку та у спосіб передбаченому в Законі, на момент її нарахування до фактичної виплати. Враховуючи вищесказане, відповідач незаконно виніс постанову від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження, буцімто, фактично виконано рішення, згідно з виконавчим документом. Таким чином, виконавець здійснив, не у повному обсязі виконавчі дії, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Витребувано від Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Відділу примусового виконання рішень постанову про закриття виконавчого провадження від 21.12.2023 року, у вигляді індивідуального правового акту та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження в ході виконання якого було винесено оскаржувану постанову.
Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
До суду через систему «Електронний Суд» від Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає вимоги зазначені у позові безпідставними, необґрунтованими та такими, в задоволенні яких необхідно відмовити у повному обсязі та зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження 66286268 по виконанню в/л № 160/11733/20 від 17.02.2022 Дніпропетровського окружного адміністративного суду про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень, 27.10.2023 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 73144820, копії якої, згідно з супровідним листом 27.10.2023, за вих. № 38724 направлено сторонам виконавчого провадження. Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження , на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області направлено виклик керівника за вих №38731. Вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі, згідно листа ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 05.12.2023 вих № 0400-010902-5/195275, відповідно до якого боржником повідомляється, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 грн, та внесено до відомості на виплату у жовтні 2022 року. Зі змісту виконавчого листа вбачається , що боржник повинен вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Тобто резулятивною частиною виконавчого листа чітко передбачено, що необхідно провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії призупинено у зв'язку із неотриманням нарахованої пенсії. Керуючись вищезазначеним та згідно вимог п.9 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає завершенню, тому 21.12.2023 державним виконавцем винесена відповідна постанова .
Також відповідач зазначив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі № 160/11733/20 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Меламеда Вадима Борисовича, подану в порядку статті 383 КАС України у справі №160/11733/20 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено, суд обґрунтував свою відмову тим, що суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі №160/11733/20 відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, що підтверджується матеріалами справи, а тому захист порушеного права позивача, у зв'язку з неналежним нарахуванням виплати пенсії, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів можливий при новому зверненні до суду з новим предметом спору та з інших підстав. Відтак, за наявними доказами у справі, позов задоволенню не підлягає.
Також відповідачем було надіслано до суду копію оскаржуваної постанови та матеріали виконавчого провадження.
Третя особа правом на надання пояснень по суті спору не скористалася.
Від адвоката Меламеда Вадима Борисовича, який дії в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі Ордеру серії АА №1036524 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій він не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року провадження в адміністративній справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у справі №160/11733/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427) зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427), щодо не поновлення та не виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427) №3973/03-16 від 02.06.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
На виконання зазначеного вище рішення судом 17 лютого 2022 року було видано виконавчий лист №160/11733/20 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який було направлено до органів виконавчої служби для примусового виконання.
Постановою Відділу примусового виконання рішень від 27.10.2023 року було відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа №160/11733/20.
06.12.2023 року до відділу примусового виконання рішень надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010902-5/195275, яким було повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 грн, та внесено до відомості на виплату у жовтні 2022 року. Виплата пенсії призупинено у зв'язку із неотриманням нарахованої пенсії.
В матеріалах виконавчого провадження міститься рішення №045750009032 від 02.09.2022 року, з якого вбачається, що виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено з 07.10.2009 року.
Також у рішенні містяться відомості про розмір нарахованої пенсії з 07.10.2009 року.
На адвокатський запит представника позивача, відповідач, листом від 19.08.2024 року №30504 повідомив, що перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 73144820 з примусового виконання виконавчого листа № 160/11733/20 від 17.02.2022 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (НІН НОМЕР_2 ) з 07,10.2009 року відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На адресу відділу 06.12.2023 за вхід, № 15293 надійшло повідомлення від ГУ ГІФУ у Дніпропетровській області № 0400-010902-5/195275 від 05.12.2023, згідно з яким «на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 по справі №160/11733/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009. Доплата ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 внесено до відомості на виплату у жовтні 2022 року, Виплату пенсії призупинено у зв'язку із неотриманням нарахованої пенсії.» Враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 ч| 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадженні», державним виконавцем, 21.12.2023 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Вважаючи незаконною постанову виконавця від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження, представник позивача звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (надалі Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції).
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно із частиною другою цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 39 Закону №1404-VIII передбачені підставі закінчення виконавчого провадження. Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема: 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання судового рішення у відповідності до встановленого цим рішенням способу та порядку та для виконання покладених на нього обов'язків виконавець проводить перевірку виконання рішення. Постанова про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у справі №160/11733/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427) зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання зазначеного вище рішення судом 17 лютого 2022 року було видано виконавчий лист №160/11733/20 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який було направлено до органів виконавчої служби для примусового виконання.
Постановою Відділу примусового виконання рішень від 27.10.2023 року було відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа №160/11733/20.
06.12.2023 року до відділу примусового виконання рішень надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010902-5/195275, яким було повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 по 30.09.2022 в розмірі 5764,84 грн, та внесено до відомості на виплату у жовтні 2022 року. Виплата пенсії призупинено у зв'язку із неотриманням нарахованої пенсії.
В матеріалах виконавчого провадження міститься рішення №045750009032 від 02.09.2022 року, з якого вбачається, що виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено з 07.10.2009 року.
Також у рішенні містяться відомості про розмір нарахованої пенсії з 07.10.2009 року.
Отже, пенсійний орган виконав рішення суду, яким було зобов'язано вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поновив виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року, про що свідчить рішення №045750009032 від 02.09.2022 року.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо розміру нарахованої пенсії та не проведення її виплати на банківський рахунок, адже в резолютивній частині рішення від 29.12.2020 року справі № 160/11733/20 суд не зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та/або перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , не визначав конкретний розмір пенсії, не визначав спосіб здійснення виплати пенсії, не зобов'язував нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Своїм рішенням від 29.12.2020 року суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішило питання та поновило виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Фактично позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 .
Крім того за даними КП «ДСС» судом встановлено, що 10 вересня 2024 року в межах справи №160/11733/20 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд» надійшла заява представника позивача - ОСОБА_2 , в порядку ст.383 КАС України, в якій останній просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, стосовно не виплати пенсії позивача з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів через її особистий банківський рахунок НОМЕР_1 ;
- визнати бездіяльність відповідача, стосовно розрахунку поточної пенсії позивачці та розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати в порядку та у спосіб і не відповідному до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме без врахування ст.ст. 1, 3, 21, 28, 46, 4 Конституції України у їх взаємозв'язку, що вказують на позитивний обов'язок держави забезпечувати безумовний захист людської гідності та мінімальний соціальний захист людини, визначений приписам ч.3 ст. 46 Конституції України, що означає, що внаслідок такого внормування розмір виплачених особам пенсій, інших соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, за жодних умов не може бути нижчим від гарантованого державою прожиткового мінімуму.
Ухвалою суду від 20.09.2024 року у справі №160/11733/20 у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Меламеда Вадима Борисовича, подану в порядку статті 383 КАС України у справі №160/11733/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
У мотивувальній частині ухвали судом зокрема зазначено: «…Суд звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі №160/11733/20 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення та не виплати пенсії ОСОБА_1 та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №3973/03-16 від 02.06.2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, вимога заявлена представником позивача у заяві від 10 вересня 2024 року, подана в порядку статті 383 КАС України, зокрема, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії позивача з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, позивачем у позовній заяві від 24 вересня 2020 року заявлена не була.
Також, прохальна частина позовної заяви від 24 вересня 2020 року не містила вимог щодо розрахунку поточної пенсії позивачці та розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати.
Як наслідок, незгода позивача з нарахуванням та виплатою їй пенсії у неналежному розмірі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати, свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду з даними позовними вимогами, які можуть бути заявлені окремим позовом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі №160/11733/20 відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, що підтверджується матеріалами справи, а тому захист порушеного права позивача, у зв'язку з неналежним нарахуванням виплати пенсії, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів можливий при новому зверненні до суду з новим предметом спору та з інших підстав…».
Отже ухвалою від 20.09.2024 року у справі №160/11733/20 суд підтвердив факт виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі №160/11733/20 відповідно до вимог резолютивної частини.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд робить висновок, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі №160/11733/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконане.
Відтак, у діях відповідача немає ознак протиправності та, як наслідок, відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови, адже позивач виконав рішення суду, тому орган ДВС закінчив виконавче провадження у відповідності до Закону №1404-VІІІ.
Отже позовні вимоги щодо визнання постанови виконавця від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження - незаконною та скасування її, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути задоволені судом позовні вимоги щодо зобов'язання виконавця відновити провадження, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
При цьому, суд наголошує, що незгода позивача (стягувача) з нарахованим та/або перерахованим розміром пенсії, не згода зі способом здійснення виплати пенсії, не згода з нарахованою та/або не нарахованою компенсацію втрати частини доходів, є підставою для звернення до суду з новим позовом.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Окрім того, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
В свою чергу, відповідач належним чином довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови та відсутність правових підстав для її скасування.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви адвоката Меламеда Вадима Борисовича (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), який дії в інтересах позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на підставі Ордеру серії АА №1036524 до відповідача: Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Відділу примусового виконання рішень (код ЄДРПОУ 43315529, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв) про визнання постанови виконавця від 21.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження - незаконною та скасування її, зобов'язання виконавця відновити провадження, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса