Справа № 191/4423/24
Провадження № 2-з/191/49/24
іменем України
29 жовтня 2024 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошина О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.
Та обставина, що вони разом з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2016 року по січень 2024 року, вели спільне господарство, мали спільним бюджет, кохали один одного, підтверджується спільними сімейними фотографіями, характеристикою виданою Головою ОСББ «Сонячний Ковпака 17» та буде підтверджена в суді показаннями свідків, а саме сусідів по квартирі в якій проживали протягом усього цього часу.
Крім цього, від подружніх стосунків у них із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано два легкових автомобілі, а саме: Honda Accord, 2000 року випуску, об'єм двигуна 2 997 см.куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіль марки Mercedes Benz Е 350, 2008 року випуску об'єм двигуна 3 498 см.куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , які були зареєстровані на ім'я відповідача. Під час спільного проживання відповідач визнавав на нею право на вказані автомобілі, проте після того як вона його покинула, він сказав, що автомобілі належать виключно йому, він користується ними одноособово та не надає їй в користування це майно, вважаючи його особистою власністю, оскільки при купівлі реєстрація транспортних засобів проводилася на ім'я відповідача - ОСОБА_3 , таким чином відповідач не визнає її право власності на спільне майно (автомобілі).
Проте, як тільки відповідач отримає позовну заяву він зможе безперешкодно переоформити вказані автомобілі на своїх родичів або здійснити відчуження задля того, щоб уникнути відповідальності чим він унеможливить виконання можливого судового рішення в майбутньому, що позбавить її можливості реально захистити свої права.
Оскільки, ОСОБА_3 починаючи з січня 2024 року не повертав мотоцикл Deffiant Velon, зеленого кольору, який перебував у його користуванні, проте належав її батькові та без будь - яких прав у подальшому продав його, в результаті чого вона змушена була звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів, що підтверджується талоном - повідомленням єдиного обліку № 9660 від 24.07.2024 року.
Крім цього, у власності ОСОБА_3 відсутнє будь-яке інше майно на яке можна буде звернути стягнення у випадку задоволення моїх позовних вимог та виконання можливого судового рішення у майбутньому, що реально позбавить її можливості захисти свої порушені права.
Обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, відповідає йому за вартістю та є співмірним з позовними вимогам.
Просить суд, встановити заборону відчуження та переоформлення будь-яких документів на автомобілі Honda Accord, 2000 року випуску, об'єм двигуна 2 997 см. куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіль марки Mercedes Benz Е 350, 2008 року випуску об'єм двигуна 3 498 см. куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , які зареєстровані на ім'я відповідача ОСОБА_3 .
Суддя, дослідивши заяву та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за їх позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.
З наданих до заяви про забезпечення позову документів не можливо встановити обставини, якими обґрунтовану цю заяву, в зв'язку із чим відсутні підстави для накладення заборони відчуження та переоформлення будь-яких документів щодо автомобілів які є предметом спору.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду. У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду.
З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову наразі є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони відчуження та переоформлення будь-яких документів на автомобілі Honda Accord, 2000 року випуску, об'єм двигуна 2 997 см. куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіль марки Mercedes Benz Е 350, 2008 року випуску об'єм двигуна 3 498 см. куб., ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , які зареєстровані на ім'я відповідача ОСОБА_3 - відмовити
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя О. О. Порошина