Справа № 580/495/18
Номер провадження 1-о/950/1/24
"30" жовтня 2024 р. Лебединський районний суд
Сумської області
В складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині заяву адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
Адвокат ОСОБА_4 звернувся з заявою в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, мотивуючи свої вимоги наступним: Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 23.04.2018 задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бєлгородського обласного суду від 08.08.2013 відносно засудженого - громадянина України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 .
Визначено, що відповідальність за кримінальне правопорушення за п. «ж» ч. 2 ст.105 КК рф передбачена п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України; за п. «а» ч. 2 ст. 166 КК рф - ч. 2 ст. 289 КК України. Визначено строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України строком на 11 років, ч. 2 ст. 289 КК України строком на 3 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначено строк покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється з 03.04.2013. Визначено в національній валюті за курсом Національного банку України суму коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди, в розмірі 135012 грн.
Проте, 23.05.2023 засуджений ОСОБА_3 дізнався, що існують інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при винесенні ухвали від 23.04.2018 у справі № 580/495/18 і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність цього рішення і його належить переглянути. Заявник вважає,що суд першої інстанції при приведені вироку іноземної держави відносно нього у відповідність із законодавством України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, порушив вимоги кримінального процесуального закону: неправильно визначив строк покарання у виді позбавлення волі, а також не зарахував у строк покарання строку попереднього ув'язнення відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК України (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення), а тому ухвала має бути скасована.
Щодо нововиявлених обставин, слід звернути увагу на те, що згідно з ч.5 ст.72 КК України (у редакції закону №838-VIII), що діяла станом на 20.06.2017, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, здійснюється з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З 21.06.2017 набрали чинності зміни до згаданої норми КК України, внесені законом «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 №2046-VIII, відповідно до яких термін попереднього ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими в ч.1 ст.72 КК.
Заявнику 23.05.2023 стало відомо, про те, що 29.08.2018, тобто після винесення ухвали Лебединським районним судом, Великою палати Верховного Суду під час розгляду справи №663/537/17, зроблено висновок про те, що якщо особа скоїла злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72 КК в попередній редакції.
Отже, виходячи з такого правового висновку ВП ВС весь строк попереднього ув'язнення засудженого до набрання вироком законної сили має зараховуватися за правилами ч. 5 ст.72 КК в редакції, що діяла до 20.06.2017 включно.
З матеріалів вбачається, що вирок Бєлгородського обласного суду рф від 08.08.2103 стосовно ОСОБА_3 набрав законної сили 29.10. 2013, тобто з дня постановлення ухвали апеляційного суду. Проте ОСОБА_3 звертався на вирок Бєлгородського обласного суду рф до Першого касаційного суду загальної юрисдикції рф. У зв'язку з переглядом справи касаційним судом рф, ОСОБА_3 з 03.04.2013 (моменту затримання) по 04.12.2013 утримувався в Слідчому ізоляторі № 3 м. Бєлгород рф.
23.04.2018 ухвалою Лебединського районного суду вирок суду іноземної держави, згідно до ч. З ст. 609 КПК України був приведений у відповідність із законодавством України, тобто визнаний Україною (вступив в силу) та прийнятий до виконання на її території.
Відтак, Лебединським районним судом під час винесення ухвали від 23.04.2018 про приведення вироку Бєлгородського обласного суду рф від 08.08.2013 у відповідність з законодавством України, ОСОБА_3 не було проведено зарахування до покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Зокрема, виходячи з того, що ОСОБА_3 з 03.04.2013 по 04.12.2013 утримувався в СІЗО № 3 м. Бєлгород рф, з 04.12.2013 перебував у ФКУ ВК-7 УФСВП Росії по Бєлгородській області.
Таким чином, строк попереднього ув'язнення з 03.04.2013, тобто з моменту фактичного затримання по день набрання ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 23.04.2018 законної сили, у відповідності із законодавством України підлягає зарахуванню із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки саме ухвала Лебединського районного суду від 23.04.2018 є остаточним судовим рішенням, яким визначено покарання.
При цьому, щодо існування правової позиції Великою палати Верховного Суду викладеної у постанові від 29.08.2018 справи №663/537/17, під час прийняття судового рішення від 23.04.2023 не було невідомо ні засудженому, ні Лебединському районному суду Сумської області.
Відповідно до ч. 6 ст. 610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.
Так, засуджений ОСОБА_3 на виконання вироку суду, про відшкодування потерпілій ОСОБА_6 моральної шкоди, систематично сплачував останній відповідні кошти. Однак у зв'язку з проживанням потерпілої, та відбуванням покарання у виправній колонії на території іноземної держави, засуджений не міг надати Лебединському районному суду під час розгляду справи документи, які б підтверджували відшкодування завданої шкоди. Отримати відповідно розписку від ОСОБА_6 засудженому вдалося лише 23.05.2023.
Згідно розписки ОСОБА_6 від 28.12.2018, ОСОБА_3 через ОСОБА_7 відшкодував потерпілій 300000 рублів рф. Як заявила ОСОБА_6 моральна шкода їй, відшкодована ОСОБА_3 у повному обсязі та будь-яких претензій вона до засудженого не має.
Однак, дані відомості Лебединському районному суду на момент винесення ухвали від 23.04.2018 щодо приведення вироку іноземної держави до законодавства України були не відомі, питання про виконання вироку частині цивільного позову вирішено не було.
Окрім того, з моменту проголошення незалежності України, російська федерація заперечує її український суверенітет. Керівництво рф вважає, що «єдиною реальною гарантією українського суверенітету» може бути лише рф, яка «створила Україну». 24.02.2023 рф розпочала військову агресію щодо України. При цьому, війна розв'язана російською федерацією проти українського народу, вказує на те, що російські суди завжди знехтували нормами права відносно українців, а рішення прийняті цими судами носять упереджений характер саме відносно громадян України. З урахуванням подій, що зараз відбуваються в України, є підстави вважати, що під час винесення вироку Бєлгородським обласним судом рф, судді були упереджені у винесенні вироку, тобто існували обставини, які могли істотно вплинути на це судове рішення, але не були відомі та не взяті до уваги Лебединським районним судом, під час приведення вироку у відповідність до чинного законодавства України.
Отже, при прийнятті ухвали від 23.04.2018 Лебединський районний суд не розглянув питання, щодо можливості застосування при призначенні покарання ОСОБА_3 вимог ст. 66, 68, 69 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 68 КК України, при призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями ст.ст. 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з вироку Бєлгородського обласного суду рф, ОСОБА_3 , вчиняючи злочин, передбачений п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, особисту участь у вбивстві потерпілого не приймав, а діяв як пособник, допомагав сховати тіло тощо. Проте, зазначені обставини судом першої інстанції при розгляді справи враховані не були.
Поряд з цим, згідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Однак, судом першої інстанції не були враховані вимоги ст. 68 КК України, а також щире каяття ОСОБА_3 та його активне сприяння розкриттю злочинів. Поміж того, у зв'язку з необізнаністю, судом першої інстанції не взято до уваги повне відшкодування ОСОБА_3 шкоди потерпілій, а також наявність у ОСОБА_3 неповнолітнього сина, самотньої матері пенсійного віку, які потребують догляду та піклування. Окрім, того суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 відбув більшу частину покарання, у місцях позбавлення волі характеризується позитивно та став на шлях виправлення. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань.
Суд першої інстанції застосовуючи до визначення ОСОБА_3 строку покарання, не врахував вимоги ст. 66, 68, 69 КПК України і при приведенні вироку іноземної держави до законодавства України не застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а застосував принцип часткового складання призначених покарань.
Таким чином, заявник вважає, що на момент винесення ухвали від 23.04.2018 існували нововиявлені обставини, які не були відомі Лебединському районному суду і могли істотно вплинути на прийняте ним судове рішення.
Тому він просить Відкрити кримінальне провадження у справі № 580/495/18 за нововиявленими обставинами. Переглянути ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 23.04.2018 у справі № 580/495/18 за нововиявленими обставинами. У ході перегляду справи визначити покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України строком 11 років, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України строком З роки без конфіскації майна та згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_3 остаточно засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років, без конфіскації майна. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 03.04.2013. Зарахувати у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 від 26.11.2015) час попереднього ув'язнення з 03.04.2013 по день набрання ухвали Лебединського районного суду від 23.04.2018 законної сили включно, із розрахунку один день перебування в установі попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі. Вирішити питання про виконання вироку Бєлгородського обласного суду від 08.08.2013 в частині цивільного позову ОСОБА_6 , визнавши його відшкодованим ОСОБА_3 у повному обсязі.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 вимоги заяви підтримав у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечив повідомивши, що нововиявлені обставини на його думку відсутні.
Під час розгляду заяви було встановлено:
Міністерство юстиції України звернулось до Лебединського районного суду Сумської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 23 квітня 2018 року клопотання Міністерства юстиції України задовільнене. Ухвалено привести у відповідність із законодавством України вирок Бєлгородського обласного суду від 08.08.2013 року відносно засудженого громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 . Визначити, що відповідальність за кримінальне правопорушення за п. «ж» ч. 2 ст. 105 КК рф передбачена п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України; за п. «а» ч. 2 ст. 166 КК рф передбачена ч. 2 ст. 289 КК України. Визначити строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України строком на 11 років, ч. 2 ст. 289 КК України строком на 3 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначити строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 строком на 12 років без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 03.04.2013 року. Визначити в національній валюті за курсом Національного банку України суму коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди, в розмірі 135012 грн.
Не погоджуючись з ухвалою Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_3 звернувся до Сумського апеляційного суду із апеляційною скаргою у поданій апеляційні скарзі засуджений ОСОБА_3 просить ухвалу суду змінити та зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 03.04.2013 до дня набрання законної сили ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 03.04.2013 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015, застосувати принцип не часткового складання призначених покарань, а принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки суд безпідставно не застосував до нього амністію, хоча він вже відбув більшу частину покарання, він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, повністю відшкодував потерпілій моральну шкоду, має неповнолітнього сина і матір пенсійного віку. Крім того, суд не застосував положення ст. 69 КК і безпідставно визначив в національній валюті суму моральної шкоди у вироку іноземної держави. Порушено його право на захист під час розгляду судом клопотання МЮ України без участі захисника, оскільки він згідно ст. 43 КПК мав права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 23.04.2018 відносно ОСОБА_3 змінено у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015) зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03.04.2013 до 29.10.2013 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій захисник ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, ухвалою від 12 травня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 23 квітня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 січня 2022 року щодо ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 ст.459 КПК України визначено, що нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Системне тлумачення положень статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що нововиявленими обставинами є виявлені після завершення розгляду кримінального провадження в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Перегляд за нововиявленими або виключними обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
При цьому, важливим є й дотримання принципу юридичної визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Згідно з п.п. 4, 5 ст.462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Однак, подана захисником ОСОБА_3 заява не містить посилань на обставини, які би не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення та підтверджували наявність нововиявлених обставин з огляду на положення ст.459 КПК України.
Доводи, наведені у заяві захисника ОСОБА_3 , стосуються неправильної, на його думку, оцінки неправильного застосування норм Кримінального Кодексу України, зводяться по суті до незгоди з судовими рішеннями, постановленими щодо нього, що не відноситься до предмета перевірки судових рішень за нововиявленими обставинами. Натомість ці обставини були предметом апеляційного розгляду.
Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №522/14170/17 (провадження №51-1836кмо19), положення ч.2 ст.464КПК України про те, що нововиявлені обставини, слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами або виключного провадження та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Оскільки обставини, на які посилається у своїй заяві заявник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 , не є нововиявленими, в розумінні положень ст.459 КПК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 459, 462, 464 КПК України,
Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 23 квітня 2018 року у справі №580/495/18 за нововиявленими обставинами.
На ухвалу може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її постановлення.
Суддя: ОСОБА_8