Справа № 576/2075/24
Провадження № 2/576/472/24
29 жовтня 2024 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2075/24
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
05.08.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» через свого представника ОСОБА_2 звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 6896279 про надання споживчого кредиту у розмірі 96142,50 гривень та понесених судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 25 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 6896279 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 25000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата останнього платежу по кредиту 19.07.2024 року.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 27.05/2024-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна»» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у розмірі 96142,20 грн., з яких 25000 грн. - тіло кредиту; 44775 грн. - відсотки; 26367,5 грн. - нараховані відсотки за 53 календарні дні.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду міста Сумської області від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Також задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Універсал Банк» відповідні докази.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позов є необгрунтованим, та, таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копія договору створювалась у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вона підписувалась електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документу. Тому наявні в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 5, 7 зазначеного закону та не є належним укладення договору. Також позивачем не надано жодного доказу акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору, а обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Зауважує, що позивачем також не надано жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Також не надано разом з позовною заявою реєстр відступлення права вимоги, доказів виконання договору факторингу з боку сторін, що його уклали, доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги, зокрема до відповідача. Вважає, що витрати на правову допомогу, які поніс позивач не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Просить відмовити в задоволенні позову.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що кредитний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правового регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом. Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С6439», який був власноручно ведений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа. Кредитні кошти відповідачу перераховувались за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківське карту № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором було укладено договір факторингу, згідно умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача було повідомлено шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення. Позивачем додано до позову належним чином оформлений витяг з реєстру боржників, оскільки сам реєстр містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням Закону України «Про захист персональних даних». Відповідачу проценти нараховувано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, у межах нового погодженого строку та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку. Таким чином, факт укладення кредитного договору та наявність права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідача надійшло заперечення, де він зазначає, що не заперечує щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як того вимагають закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронну комерцію», однак вказує на те, що матеріали справи не містять жодного доказу укладення спірного договору в порядку, визначеному чинним законодавством. Також не було повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи та не надано доказів такої ідентифікації, як і доказів, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Авентус Україна», якими є первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зауважує, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем від ТОВ «Авентус Україна» будь-яких коштів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
25 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6896279 про надання споживчого кредиту у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Сума кредиту складає 25000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата останнього платежу по кредиту 19.07.2024 року (а.с. 11-16).
Відповідно до п. 1.1 укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства.
Згідно із п. 1.2 Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит визначені в додатку № 1 до Договору (а.с. 16).
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується інформаційною довідкою АТ «Універсал Банк» за вих. № БТ/5540 від 19.09.2024, із якої вбачається, що 25 липня 2023 року на банківську картку № НОМЕР_2 , емітовану банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), було перераховано кошти в сумі 25 000 грн..
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна»» передає ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 69-74).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року (а.с. 18) та акту (а.с. 74) , ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 6896279 про надання споживчого кредиту у сумі 69775 грн..
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 6896279 про надання споживчого кредиту від 25.07.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 69775 грн., з яких 25000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 44775 гривень - сума заборгованості за відсотками (а.с. 77-84), в тому числі 26367,5 грн. нарахованих позивачем відсотків за 53 календарні дні, а всього - 96142,5 грн..
Згідно ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи договір про надання споживчого кредиту № 6896279 від 25 липня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, адресу проживання, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону та підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора C6439.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли кредитно-договірні відносини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 25.07.2023 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 6896279 про надання споживчого кредиту (кредитний договір), який укладено відповідно до «Правил надання коштів у позику», в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 р. та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents в розділі «Архів юридичних документів».
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000,00 грн. (п. 1.3. кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту (19.07.2024) вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 25 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою АТ «Універсал Банк» за вих. № БТ/5540 від 19.09.2024, із якої вбачається, що 25 липня 2023 року на банківську картку № НОМЕР_2 , емітовану банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), було перераховано кошти в сумі 25 000 грн., в сукупності з довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.05.2024, у графі 2 якої вказані аналогічні відомості. При цьому при співставленні моменту підписання кредитного договору (п. 10 договору) та моменту переводу грошових коштів на рахунок відповідача (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім») видно, що грошові кошти були переведені ОСОБА_1 протягом однієї хвилини після накладення ним одноразового ідентифікатора C6439.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується відповідно до умов договору.
Відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У п. 3 п. 4.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 27.05.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф (договір факторингу), згідно умов якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 69-74).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнта) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» передав грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що підтверджується платіжною інструкцією № 421 від 31.05.2024.
Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу № 27.05/24-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6896279.
Заборгованість за кредитним договором відповідача згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості склала: сума кредиту 25 000 грн. 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 44 775 грн. 00 коп., 23 880 грн. 00 коп., - нараховані проценти за 53 календарних днів - 26367,5 грн, а всього - 96142,5 грн.
Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення не позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка складається з 25 000 грн - тіло кредиту та 71 142,50 грн. - нараховані проценти.
Разом із цим суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, так як останній не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не надав виписки по банківському рахунку, а також, що він звертався до суду із позовами про визнання недійсним кредитного договору або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій. Інші доводи відповідача, про які йдеться у заявах по суті справи, спростовуються матеріалами справи.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений відповідно до платіжної інструкції, судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., стосовно якого суд зазначає таке.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вартість послуг наданих за договором, згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про отримання правової допомоги, який містить детальний опис виконаних робіт (наданих постул), від 18.07.2024 становить 10 000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, єдине подане клопотання стосується витребування доказів, також є типовим і не містить особливої юридичної складності, справа розглянута без виклику сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф.118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором № 6896279 про надання споживчого кредиту від 25.07.2023 року у розмірі 96142,5 грн., з яких 25000 гривень - сума кредиту; 44775 гривень - сума процентів за користування кредитом, 26367,5 грн. - нараховані позивачем проценти за 53 календарні дні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29 жовтня 2024 року.
Суддя Л.М Усенко