Справа 573/1892/24
Номер провадження 3/573/840/24
іменем України
29 жовтня 2024 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Марина ЧЕРКАШИНА, розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області відносно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця,
АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
про притягнення до адміністративної відповідальності
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
22 вересня 2024 о 17.22 год. в с. Товста по вул. Шевченка, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови та координації рухів, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, що зафіксовано відеореєстратором.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.
Своїми вищевказаними протиправними діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Разом з тим, у суд за викликом особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлявся шляхом надіслання смс-повідомлення.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов'язковою, керуючись ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Будучи обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності шляхом розміщення інформації про рух справи на сайті судової влади, ОСОБА_2 жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення суду не надав, а тому розгляд справи здійснюється судом на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.
Проте, 04 жовтня 2024 року та 22 жовтня 2024 року на електронну адресу суду направив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв"язку з перебуванням на військовій службі у лавах ЗСУ, які судом розглянуто та прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотань.
Судом виконано всі належні дії, що спрямовані на повідомлення особи про день, час та місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Мотиви суду та оцінка наданих доказів.
Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшла своє підтвердження та підтверджується дослідженими судом письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколом серії ААД № 779461 від 22.09.2024 про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, направленням на огляд, актом, рапортом, диском.
Дослідженим у судовому засіданні відеозаписі нагрудної камери встановлено наступне.
Відеозапис складається з 9 файлів. На вказаних відео чітко видно рух автомобіля «Опель вектра» н.з НОМЕР_1 , з якого при зупинці вийшов ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На відео 0000020_00000020240922172843_0022 на 17 хв. 43 сек. ОСОБА_2 , після роз'яснення прав, наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на камеру чітко і однозначно відмовився від проходження огляду.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Мотив накладення стягнення.
Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
При визначенні виду та міри стягнення в межах санкції, на підставі ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, який становить значну суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху, ступінь вини та особу ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом, має посвідчення водія відповідної категорії, та є водієм у розумінні 1.10 Правил дорожнього руху й положень ст. 130 КУпАП, приходжу до висновку, що стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є таким, що буде сприяти запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень.
Вважаю, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Судовий збір.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на наведене, вважаю можливим звільнити військовослужбовця ОСОБА_2 від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 33, 40-1, 294 КУпАП, п.п. 1.10, 2.5 ПДР, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Суддя