29.10.24
22-ц/812/1556/24
Справа № 487/6036/24
Провадження № 22-ц/812/1556/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Постанова
Іменем України
29 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,
із секретарем Носіковим І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухваленого 13 серпня 2024 року під головуванням судді Лагоди А.А., в приміщенні цього ж суду, о 9.25 год., у справі № 487/6036/24, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладений договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Отримавши кредитні кошти, відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 06 травня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 45 493 грн 50 коп, яка складається з тіла кредиту.
Позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідача за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 вересня 2018 року.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2024 року позов Банку задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 вересня 2018 року, що утворилась станом на 06 травня 2024 року в сумі 25 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1663 грн 97 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 11 вересня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank». Згідно з укладеним договором АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок і випустив платіжну картку з встановленим кредитним лімітом.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
У анкеті-заяві позичальника нарахування процентів, пені, штрафів, комісії не зазначено.
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором, яку просить стягнути позивач, становить 45 493 грн 50 коп, що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Проаналізувавши положення ст. ст. 626, 628, 634, 630, 526, 1054, ЦК України, а також те, що Тарифи та Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», які надані на підтвердження позовних вимог позивачем, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 25 000 грн, тобто фактично отримані відповідачем за кредитним договором грошові кошти.
В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволння позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг в рамках проекту monobank, а також процедуру погодження споживачем Умов і правил обслуговування рахунків. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач завантажив мобільний додаток «monobank», пройшов ідентифікацію, а також користувався кредитною карткою. Сторонами були погоджені усі істотні умови договору. Підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у розмірі, заявленому Банком, були відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, через мережу Інтернет, регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
- у паперовому вигляді;
- у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
- в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом встановлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг від 11 вересня 2018 року, відповідно до якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі до 25 000 грн. Договір був укладений шляхом підписання сторонами Анкети-заяви від 11 вересня 2018 року.
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
На виконання цього договору позивач відкрив на ім'я ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_1 .
До позовної заяви банком долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
З довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 21 травня 2024 року вбачається, що розмір кредитного ліміту ОСОБА_1 встановлено у 25 000 грн. Відомостей про те, що у подальшому кредитний ліміт змінювався у сторону збільшення, матеріали справи не містять.
Відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором.
Згідно наданого Банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором, станом на 06 травня 2024 року, склала 45 493 грн 50 коп.
Визначаючи предмет позову як стягнення заборгованості за «тілом кредиту» у розмірі 45 493 грн 50 коп та обґрунтовуючи вимоги про стягнення вказаної заборгованості, яка перевищує розмір ліміту кредитування, Банк посилався на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк».
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank), тоді як вказані Умови і правила та Тарифи ОСОБА_1 не підписані, зокрема електронним цифровим підписом, як це передбачено узгодженими сторонами умовами у анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank) від 11 вересня 2018 року.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийняв до уваги зміст анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 11 вересня 2018 року, яка не містить інформації щодо погодженого розміру відсотків, пені, штрафів, комісії, які застосовуються у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, Тарифи та Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», які надані на підтвердження позовних вимог позивачем, і теж не містять підпису відповідача, та вірно вважав, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у визначеному позивачем обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено механізм отримання банківських послуг та процедуру ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифами банку, які відповідачу було надано дистанційно, а останній висловив свою згоду з вищевказаними документами шляхом застосування електронного цифрового підпису, не заслуговують на увагу.
Підписання ОСОБА_1 відповідних документів шляхом використання електронного цифрового підпису не доведено АТ «Універсал Банк» належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Тарифів та Паспорта споживчого кредиту. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документами.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише анкетні дані позичальника, контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги.
Твердження в апеляційній скарзі, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення, є безпідставними, оскільки суперечать наведеним нормам матеріального права щодо оформлення договірних відносин сторін.
Та обставина, що відповідач доводи банку в обґрунтування заявлених вимог не спростував, активно користувався кредитною карткою протягом тривалого часу, не дає підстав для суду вирішувати спір у справі всупереч наданих доказів лише на підставі позицій сторін.
Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Фактичне використання кредитної картки позичальником, що свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, не дає суду можливість задовольнити позовні вимоги в цій справі в частині стягнення боргу за відсотками, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких платежів. При цьому наявність правовідносин між сторонами під сумнів судом не ставиться, що й призвело до часткового задоволення позовних вимог у справі в частині стягнення боргу неповернутих коштів.
Інші доводи апеляційної скарги представника АТ «Універсал Банк» не спростовують висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді :
Повний текст судового рішення виготовлено 29.10.2024 р.