Справа № 523/8111/24
Провадження №2/523/4036/24
(ЗАОЧНЕ)
"15" жовтня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя Далеко К.О.,
за участю секретаря Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №17 в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №L6634991 від 26.07.2018 в сумі 44663,59 грн., з яких: 29700,00 грн. основний борг, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань 12 286,51 грн., 3% річних 2677,08 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрати на правову допомогу.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 26.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L L6634991 з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 29700,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 13 300,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 16 400,00 грн.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L6634991 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 29 700,00 грн.
Відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати пені і штрафів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 44663,59 грн., з яких: 29 700,00 грн. основний борг, 3% річних 2677,08 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань 12 286,51 грн.
Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № L6634991 від 26.07.2018 в сумі 44663,59 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідачки на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 26.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L L6634991 з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 29700,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 13 300,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 16 400,00 грн.
Відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати пені і штрафів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 44663,59 грн., з яких: 29700,00 грн. основний борг, 3% річних 2677,08 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань 12 286,51 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L6634991 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 29 700,00 грн.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.526Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №L6634991від 26.07.2018 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено в п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків, пені та штрафів.
Приймаючи до уваги те, що відповідачка отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, а також відсотки, пеню та штраф у встановленому договором розмірі на користь позивача не сплатила, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка складається з 29 700,00 грн. основного боргу, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.625ЦК України у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання інфляційних втрат в розмірі 12286,51 грн. та 3% річних в розмірі 2677,08 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з доданим розрахунком інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем за період з 30.04.2021 року по 30.04.2024 року.
Разом з тим, відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З 24.02.2022 року і по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
У зв'язку з цим, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та по 30.04.2024 року, є безпідставним, тому в цій частині їх стягнення до задоволення не підлягає.
В іншій частині, а саме за період з 30.04.2021 року по 23.02.2022 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання є законними та підлягають задоволенню.
Розмір простроченого, невиконаного зобов'язання становить 29700,00 грн.
Зокрема, розмір 3% річних за вказаний період прострочення (300 днів) становить 732,33 грн. із розрахунку: 29 700,00 грн. х 3% х 300 днів /365 днів.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється з урахуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, і їх розмір становить 2394,57 грн. із розрахунку: 29700,00 грн. х 1,08062530 грн., де 1,080 - сукупний індекс інфляції за вказаний період прострочення, визначений шляхом множення помісячних індексів за відповідний період, поділений на 100, а саме : 29700,00 х 1,08062530 - 29700,00 грн = 2394,57 грн.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 732,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 2394,57 грн.
За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги №36 від 25 квітня 2024 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», а також Додаткову угоду від 25 квітня 2024 року, в яких сторони погодили вартість послуг. Крім того на підтвердження витрат надано Детальний опис робіт в якому зазначено перелік виконаних робіт, зокрема: складання позовної заяви: - 3500,00 грн; направлення через підсистему «Електронний суд» позовної заяви с додатками - 1500,00 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 757/36628/16-ц, акцентував увагу на тому, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, враховуючи вказані норми та додані докази про розмір правничої допомоги, відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, №922/445/19.
Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіатора Ігоря Сікорського, 8) суму заборгованості за кредитним договором № L6634991 від 26.07.2018 в сумі 29700 (двадцять дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., з яких: 29700,00 грн. основний борг, 3% річних - 732 (сімсот тридцять дві) грн. 33 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань - 2394 ( дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіатора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн, 40 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 21.10.2024р.
Суддя: К.О. Далеко