21 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2024 задоволено клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком 60 діб.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися цілодобово із місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
Справа № 369/15377/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6494/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначено до 16.11.2024, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б встановлювали наявність складу інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Зокрема не вказано, в якій формі вчинені діяння, спрямовані проти порушення громадського порядку, кому підозрюваний спричинив тілесні ушкодження, який механізм їх спричинення, ступінь тяжкості цих тілесних ушкоджень.
Підозра не містить посилань на форму умислу інкримінованого кримінального правопорушення, а в доданих до клопотання матеріалах відсутні будь які докази, спрямовані на доведеність вини особи та її умислу на скоєння правопорушення.
На думку апелянта, підозра є неконкретизованою та не відповідає дійсним обставинам подій.
Крім того, ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, отримує стабільні прибутки та сплачує податки до бюджету, одружений, має двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, має на утриманні батьків пенсійного віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Однак слідчий суддя не взяв до уваги вказані обставини.
Також апелянт вказував, що наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є виключно припущеннями, оскільки органом досудового розслідування не надано жодних доказів на підтвердження можливості вчинення підозрюваним зазначених дій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111380000977 від 18.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 близько 20 год. 00 хв., (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на порушення громадського порядку, вчинене групою осіб, разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перебуваючи біля входу до ресторану «Garden», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності інших осіб, усвідомлюючи при цьому, що вони знаходяться у громадському місці, керуючись мотивами явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, на фоні раптово виниклих не приязних відносин, почали наносити один одному тілесні ушкодження.
Попри неодноразові зауваження інших відвідувачів, працівників ресторану «Garden» та працівників поліції, які прибули на виклик про порушення громадського порядку, а також інших осіб, які намагалися припинити правопорушення, останні не реагували та продовжували здійснювати хуліганські дії групою осіб.
18.09.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 296 КК України.
19.09.2024 т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням, погодженим прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у межах строку досудового розслідування, із покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2024 задоволено вказане клопотаннят.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком 60 діб.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися цілодобово з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено наявність вагомих доказів, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, враховуючи тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та відсутність доказів, які б встановлювали наявність складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не вказано, в якій формі вчинені діяння, спрямовані проти порушення громадського порядку, кому підозрюваний спричинив тілесні ушкодження, який механізм їх спричинення, ступінь тяжкості цих тілесних ушкоджень, а також посилання на відсутність доказів винуватості підозрюваного у вчиненні злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки на думку колегії суддів, з огляду на тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність зазначених у клопотанні ризиків, зокрема можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, є фізичною особою-підприємцем, не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3