Справа № 509/1831/23
29 жовтня 2024 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023162380000120 від 29.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Надія Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.01.2022 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, -
29.03.2023 року приблизно о 08 годині 12 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, які полягають у порушенні нормальної діяльності працівника правоохоронного органу України, під час виконання ним своїх функціональних обов'язків, затверджених 21.02.2023 року начальником відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за № 61.3/1531, розуміючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правовідносини, що забезпечують нормальну законну діяльність державної служби особливого характеру і особисту недоторканність її представників, бажаючи їх настання, діючи умисно, тримаючи у правій руці кухонний ніж, погрожував інспектору сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області старшому сержанту поліції ОСОБА_5 , призначеного на вказану посаду наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 263 о/с від 22.02.2021року, і який згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронних органів, та відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», та виконуючи функції офіційного представника органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто є службовою особою правоохоронного органу та представником влади, який, діючи відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» прибув до вищевказаної адреси разом зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , з яким перебував на добовому чергуванні, отримавши повідомлення від оперативного чергового ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, про те, що за вказаною адресою співмешканець ОСОБА_7 вчиняє домашнє насильство відносно неї.
З метою попередження протиправних дій працівник поліції ОСОБА_6 , діючи відповідно до ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» неодноразово надав голосно команду ОСОБА_4 "Стояти".
Незважаючи на законі вимоги працівника поліції зупинитися, обвинувачений ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу, під час виконанням ним службових обов'язків, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції в однострої, прискорив рухи та зробив замах на працівника поліції ОСОБА_5 рукою, в якій тримав ножа.
При цьому протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 сержант поліції ОСОБА_5 щодо застосування правопорушником насильства відносно себе як працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, потерпілий офіцер поліції сприйняв реально, як такі, що загрожують його життю та здоров'ю, і можуть бути реалізовані.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 було припинено спільними зусиллями сержанта поліції ОСОБА_5 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , який відібрав з руки ОСОБА_4 ніж, яким він погрожував працівнику поліції, після чого його було затримано.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення спочатку визнавав, однак при дачі показань у суді не підтвердив всіх обставин, викладених в обвинувальному акті, надавши показання, що в той день 29.03.2023 року він святкував день народження та разом зі своїм пасинком в домоволодінні за імсцем свого проживання їли та вживали спиртні напої. Ніяких суперечок, в тому числі зі своєю співмешканкою, в той день не було. Далі, ОСОБА_4 , сидячи на ліжку, заснув, будучи одягненим. Коли в будинок зайшли працівники поліції, він прокинувся, однак не зрозумів, що це були поліцейські, та не в повній мірі керуючи своїми діями, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння та має поганий слух і зір, взяв зі столу в праву руку ножа та побіг з ножем в бік працівників поліції. Законних вимог працівників поліції про припинення протиправних дій він не чув. Що перед ним були поліцейські не розумів. Майже нічого не пам'ятає. Ніж з його руки відібрав у нього його пасинок ОСОБА_8 . Почав розуміти, що саме відбувається лише коли працівники поліції одягли на нього кайданки та вивели на подвір'я.
Просив суворо не карати, в подальшому обіцяв виправитись.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні надав наступні показання. Працює в Овідіопольського відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області на посаді поліцейського СРПП у званні старший сержант поліції. 29.03.2023 року знаходився на добовому чергуванні разом зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 . В той день, близько 07.00 години прийшло повідомлення, що в АДРЕСА_1 чоловік вигнав дружину з дому, в якому були також діти. Після приїзду на місце виклику, двері будинку відчинила заплакана жінка, яка повідомила, що її чоловік перебуває в будинку в стані алкогольного сп'яніння. Перед входом до будинку було увімкнуто бодікамеру. Потім він разом з жінкою та поліцейським ОСОБА_6 зайшли до будинку. Поліцейські були одягнені у формений одяг, бронежилети та мали при собі спецзасоби. В будинку було темно, однак в середній кімнаті було велике вікно, яке добре освітлювало кімнату. В кімнаті, де знаходився ОСОБА_4 , було темно. Під час руху до цієї кімнати поліцейські кликала чоловіка по імені. Потім ОСОБА_5 побачив як з кімнати вибігав чоловік (обвинувачений ОСОБА_4 ), щось викрикуючи, з ножем у правій руці, піднятій вгору, та рухався до нього. Потерпілий, відступаючи назад, перечипився через собаку, яка бігала під ногами, та впав. В цей час, коли він лежав на підлозі, інший поліцейський - ОСОБА_6 викрикував команду "Стій, буду стріляти". Однак, ОСОБА_4 продовжував рух в його бік з ножем у руці, перебуваючи на відстані 1-2 метри від потерпілого. В цей час ОСОБА_5 намагався відповзти подалі. Потім, невідомо звідки з'явився син ОСОБА_4 та зі словами: " ОСОБА_9 , заспокойся", своїми руками схопив за руку ОСОБА_10 та вихопив з його руки ніж. Після чого, поліцейські застосували до обвинуваченого спецзасоби, одягли кайданки.
В подальшому потерпілий ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, подав відповідну заяву про продовження розгляду кримінального провадження без його участі, також просить за результатами розгляду справи призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Цивільний позов не заявляв.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, крім його показів та показів потерпілого, підтверджується також іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, які суд визнає правдивими, належними та достовірними і ні одна сторона не поставила їх у сумнів під час судового розгляду:
- протоколом огляду місця події від 29.03.2023 року (а.п. 48-50) та таблицями ілюстрацій (а.п. 51-54);
- протоколом огляду предмета від 29 березня 2023 року (а.п. 56);
- протоколом огляду предмета від 30.03.2023 року (а.п. 57-61) та відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора (бодікамери) (а.п. 62);
- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 29.03.2023 року (а.п. 79);
- постановою про визнання речовим доказом від 30.03.2024 року (а.п. 82).
Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стороною захисту будь-яких доказів на спростування обвинувачення ОСОБА_4 , суду не надано.
Клопотань про визнання доказів недопустимими в ході судового слідства стороною захисту не заявлялося.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 345 КК України, оскільки він своїми протиправними діями вчинив погрозу вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Суд приходить до висновку, що під час розгляду справи у суді обвинувачений ОСОБА_4 , з метою уникнення відповідальності дав неправдиві свідчення в суді щодо деяких обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він не в повній мірі розумів, що в його будинку знаходяться працівники поліції та виконують свої службові обов'язки, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння та має поганий слух і зір.
Так, дійсно, згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 000464 від 29.03.2023 року (а.п. 50), обвинувачений ОСОБА_4 29.03.2023 року перебував у стані алкогольного сп'яніння. Однак, дана обставина не звільняє особу від кримінальної відповідальності чи від покарання, а навпаки, являється обставиною, яка обтяжує покарання, згідно п.13 ч.1 ст. 67 КК України.
Посилання обвинуваченого на свій стан здоров'я - поганий зір та слух, під час судового розгляду стороною захисту не підтверджено, жодної медичної документації про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 не надано.
Суд також звертає увагу на той факт, що ОСОБА_4 , прокинувшись в темній кімнаті, побачив та взяв до руки ножа, що спростовує твердження обвинуваченого про те, що він не бачив перед собою працівників поліції, які знаходились в добре освітленій кімнаті у форменому одязі.
Крім того, з дослідженого відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора (бодікамери) (а.п. 62), яким зафіксовано факт вчинення кримінального правопорушення, чітко вбачається, що працівники поліції перебували в добре освітленій денним світлом кімнаті, були одягнені у формений одяг, однак ОСОБА_4 , незважаючи на неодноразові, голосно озвучені законні вимоги поліцейського ОСОБА_6 - "Стояти", "Я буду стріляти", продовжив рух в бік поліцейських з розплющеними очима, з піднятою вгору правою рукою, в якій був стиснутий кухонний ніж. І лише за декілька метрів від поліцейських, зупинився в дверному отворі між кімнатами, однак положення руки піднятої вгору з ножем не змінив та ножа не відпустив, допоки його пасинок ОСОБА_8 не відібрав у нього ножа.
Все вищезазначене узгоджується також з показами потерпілого.
А відтак, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлював протиправність своїх дій.
Посилання прокурора на те, що саме потерпілий ОСОБА_5 надавав ОСОБА_4 голосно команду "Кинути ножа" чи "Стояти" та припинити протиправні дії, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки з дослідженого відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора (бодікамери) (а.п. 62), яка була прикріплена до форменого одягу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , чітко вбачається, що команди "Стояти", "Я буду стріляти" голосно надавалися саме поліцейським ОСОБА_6 . Жодних команд від потерпілого ОСОБА_5 даним відеозаписом не зафіксовано. Крім того, даний факт підтверджується і з показань потерпілого ОСОБА_5 , наданих під час допиту в судовому засіданні.
Отже, сукупність досліджених судом доказів свідчить про направленість умислу обвинуваченого саме на погрозу вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, та розцінює таку позицію обвинуваченого в ході судового розгляду як захисну і бажання уникнути кримінальної відповідальності за ч.1 статті 345 КК України.
З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до впевненого висновку поза розумним сумнівом про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 та його дії кваліфікує за ч.1 ст.245 КК України, як погроза вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, не працює, не одружений, утриманців не має, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий 14.01.2022 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспиттовим строком 2 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Зваживши у сукупності викладені обставини, вчинення обвинуваченим умисного нетяжкого злочину, позицію потерпілого, яким не заявлено цивільного позову, що свідчить про відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, особу винного, відсутність обставин,що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.1 ст.345 КК України слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкцій даної статті.
Встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 345 КК України, обвинувачений вчинив 29.03.2023 року, тобто після постановлення вироку Біляївським районним судом Одеської області від 14.01.2022 року, згідно з яким ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Вирок суду набрав законної сили 15.02.2022 року. Тобто кримінальне правопорушення було вчинено в період іспитового строку.
Виходячи з наведеного, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, це слід розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.
Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. З огляду на характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів є неможливими без ізоляції від суспільства.
При застосуванні ст. 71 КК України та при призначенні остаточного покарання ОСОБА_4 , суд вважає за необхідним до призначеного покарання за даним вороком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня взяття його під варту - 03.04.2024 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.03.2023 року та від 03.04.2023 року, необхідно скасувати.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали суду від 03.04.2024 року у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, необхідно залишити без змін, так як суд прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.345 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за дійсним вироком, шляхом часткового складання покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2022 року остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_4 за цим вироком рахувати з 03 квітня 2024 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.03.2023 року та від 03.04.2023 року, - скасувати.
Речові докази після набрання вироком суду законної сили:
- ніж вилучений 29.03.2023 під час проведення огляду місця події з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який передано до камери зберігання речових доказів ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, - знищити;
- нагрудний портативний відеореєстратор (бодікамеру) працівника сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області, на якій зафіксовано (зафільмовано) події, які відбулись 29.03.2023 за участю громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який передано до камери зберігання речових доказів ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, - повернути у володіння та розпорядження ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1