Справа № 947/28698/24
Провадження № 3/947/5649/24
29.10.2024 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ВАБ №505373 від 04.08.2024, складений інспектором УПП в Одеській області ДПП капітаном поліції Іоніним Е.С. щодо
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 04.08.2024, приблизно об 11.30 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що могло завдати шкоди психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Вказані дії ОСОБА_1 були кваліфіковані офіцером поліції за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
ОСОБА_1 до суду на виклик не прибув. Він був додатково сповіщений через дільничного офіцера поліції.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тому, з огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 не прибув до суду, хоча достовірно знав, що матеріали щодо нього направлені до Київського районного суду м.Одеси, поводячись пасивно, не цікавився справою щодо нього, будучи додатково сповіщеним через дільничного офіцера поліції, з урахуванням стислих строків розгляду даної категорія справ, справа розглянута без його участі.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши зібрані інспектором поліції матеріали, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, що є підставою для закриття справи.
Так, автором протоколу не надано жодних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи наявні лише заява ОСОБА_2 , яка не зареєстрована в журналі реєстрації звернень громадян відділу поліції, а отже не набула статусу офіційного звернення.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки адміністративного правопорушення, а в матеріалах справи відсутні їх пояснення.
Крім того, інспектор поліції не відібрав пояснення самого ОСОБА_1 та не долучив їх до справи.
Також, в матеріалах справи відсутні копія документу, який посвідчує особу щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи наявна форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, яка не зрозуміло ким підписана. Копія термінового забороненого припису, який належним чином не посвідчений, має погану якість копіювання. Отже перелічені документи не набули статусу доказів.
До того ж, інспектор поліції не описав в протоколі про адміністративне правопорушення в чому саме проявилось фізичне та психологічне насильство.
Одного лише протоколу про адміністративне правопорушення, який не вручений особі, щодо якої він складений, явно недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд не в праві самостійно здійснювати збір доказів, із власної ініціативи викликали і допитувати свідків, та фактично перебирати на себе функцію прокурора щодо доведення обвинувачення, оскільки такими діями порушує пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, що зазначено в рішеннях ЄСПЛ (рішення у справах: «Карєлін проти росії» (Karelin v. Russia) від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 16; «Озеров проти росії» (Ozerov v. Russia), № 64962/01, пункт 53; «Кривошапкін проти росії» (Krivoshapkin v. Russia) від 27 січня 2011 року, заява № 42224/02, пункти 44, 45).
Отже через неправильне складання інспектором поліції матеріалів справи в діях ОСОБА_1 не вбачається наявності усіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, у зв'язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України, щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.