Справа №: 148/1548/24
Провадження № 1-кп/148/152/24
Іменем України
29 жовтня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020180000099 від 26.03.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічне Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, не непрацюючого, з професійно-технічною освітою, маючого інвалідність 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,
25.03.2024 року о 21 годині 52 хвилини ОСОБА_5 перебував на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей час, у вказаному місці, в період дії воєнного стану в Україні запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим його продовженням), у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на здійснення дзвінка на телефонний номер екстреної допомоги « НОМЕР_1 » та передачу завідомо неправдивого повідомлення про вибух у приміщенні робочого місця диспетчера комунікаційного центру «Служба 112», що за розташоване адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що жодних вибухонебезпечних предметів у приміщенні за вищевказаною адресою не знаходиться,розуміючи, що інформація, яка ним повідомляється є неправдивою, задля розваги, з хуліганських спонукань ОСОБА_5 зі свого мобільного телефону марки «Nokia 105 ТА-1203» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора мобільного зв'язку ТОВ «лайфселл» номер: НОМЕР_3 , о 21 годині 52 хвилини 25.03.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 здійснив телефонний дзвінок на помер екстреної допомоги «112» та повідомив диспетчеру даної служби - ОСОБА_6 про те, що на її робочому місці повинна вибухнути бомба.
Внаслідок вказаних дій була порушена громадська безпека та дезорганізована робота працівників відділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у м. Києві», оскільки їх, на час здійснення перевірки будівлі відповідними службами, переведено в приміщення, де розташовані резервні робочі місця.
При цьому, об'єктом умисних дій ОСОБА_5 , які виразилися у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи спричиненню інших тяжких наслідків, стало адміністративне приміщення «Комунікаційного центру «Служба 112» у м. Києві» ДУ «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України», яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 та відноситься до будівель, що забезпечують діяльність органів державної влади, з огляду на наступне.
Згідно абзацу 4 пункту 3.4.2 «Класифікації організаційно-правових форм господарювання» Державного класифікатору України, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 встановлено, що до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112», регулювання системи 112 здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Пунктом 4 розділу І «Положення про інформаційно-комунікаційну систему 112», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2023 № 473 встановлено, що власником і розпорядником ІКС 112 є держава в особі Міністерства внутрішніх справ України, яке здійснює організаційне, методологічне та нормативно-правове забезпечення функціонування ІКС 112.
Згідно п. 5 розділу І вказаного Положення володільцем інформації обробляється в ІКС 112, є державна установа, що належить до управління Міністерства внутрішніх справ України, метою діяльності упровадження та забезпечення функціонування і розвитку системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України визнав повністю та підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому, судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 259 КК України, завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю чи іншими тяжкими наслідками, об'єктом якого стали будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно цієї постанови, відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, відповідно до ст. 66 КК України до пом'якшуючих обставин суд відносить щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обтяжуючих обставин передбачених ст. 67 КК України суд не вбачає.
Крім цього суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, перебував на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Змішаний тривожно-депресивний розлад» та знаходився під профілактичним наркологічним спостереження в КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками», його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, маючого інвалідність 3 групи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, оскільки саме таке покарання на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у справі відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, призначивши йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на два роки, в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, зобов'язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 3786,40 грн. за проведення судової експертизи відео, звукозапису № СЕ-19/102-24/7462 ВЗ від 17.04.2024 року.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 02.04.2024 року, справа № 148/787/24 - скасувати.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення злочину, мобільний телефон марки «Nokia 105 ТА-1203» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора мобільного зв'язку ТОВ «лайфселл» номер: НОМЕР_3 .
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_1