Справа № 532/1970/24 Номер провадження 11-сс/814/691/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засіданняОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на подання скарги.
Повернуто ОСОБА_6 його скаргу на бездіяльність слідчих, дізнавачів, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 02 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_6 пропустив встановлений законом строк на подання скарги, не навів поважних причин, які були би підставою для його поновлення та на їх підтвердження не надав жодних доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року, поновити пропущений строк для подання скарги та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: відповідь поліції, відповідно до якої подану ним 02 липня 2024 року заяву про вчинення кримінального правопорушення не було перевірено в порядку ст.214 КПК України та її розгляд начальником доручено дільничному, надійшла йому ( ОСОБА_6 ) поштою 28 серпня 2024 року та розгляд згаданої вище заяви здійснювався до 31 липня 2024 року, в той час як тривалість надходження відповіді поліції не залежала від його волевиявлення та щодо цієї безвідповідальності поліції він подавав скаргу; скарга з конвертом була надана ним особисто 29 серпня 2024 року; він повідомляв у телефонному режимі помічнику судді про те, що не зможе з'явитись із с. Бутенки в м. Кобеляки в судове засідання, призначене на 05 вересня 2024 року о 10 годині, через особливості транспортного сполучення (автобус із м. Кобеляки виїжджає об 11 годині), а також зазначав у скарзі, що він хворіє та перебуває на денному стаціонарному лікуванні й просив задовольнити подану ним скаргу.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та до суду не з'явились, клопотань про відкладення засідання від них не надходило. Водночас прокурор заявив клопотання щодо здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апелянта, які зводяться до того, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги, позбавлені підстав.
Процедура ж визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Правило дотримання строку в установленому розмірі має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб заяви, повідомлення, клопотання, скарги та провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на оскарження, строк для роздумів щодо того, чи подавати скаргу, визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція слідчого судді не здійснюється.
За змістом ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений кримінальним процесуальним законом, також міститься у ст.116 КПК України.
Положеннями п.3 ч.2 ст.304 КПК України унормовано, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, та особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, на підставі п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач або прокурор зобов'язаний внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Із системного аналізу приписів ч.1 ст.214 КПК України, згідно з якими внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також положень ч.5 ст.115 КПК України, за якими при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, убачається, що десятиденний строк для подання скарги на згадану вище бездіяльність слідчого (щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення) розпочинається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг двадцяти чотирьох годинного строку для внесення відомостей до цього реєстру.
Передбачений процесуальним законом десятиденний строк для подання скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на оскарження рішення слідчого. Правило дотримання строку у встановленому розмірі має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів щодо того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція слідчого судді не здійснюється.
Особа, яка бажає подати скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст.117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку, якими є лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Наведене вище відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року; «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року).
Зі змісту скарги, апеляційної скарги й доданих скаржником матеріалів убачається, що 02 липня 2024 року ОСОБА_6 звернувся в поліцію на лінію 102 і шляхом подання письмових матеріалів із заявою про вчинення кримінального правопорушення директором КП «Бутенківське».
У відповідь на вказану вище заяву ВП №2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області направило ОСОБА_6 лист від 31 липня 2024 року, у якому повідомило про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.п.7).
При цьому, наведені вище обставини, хронологію дій і їх взаємозв'язок підтверджено ОСОБА_6 в скарзі, поданій до слідчого судді, та апеляційній скарзі.
Таким чином, аналіз змісту цього листа свідчить про те, що й станом на 31 липня 2024 року відділ поліції вже отримав і мав у своєму розпорядженні заяву ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 02 липня 2024 року.
Затим 29 серпня 2024 року ОСОБА_6 в порядку ст.303 КПК України подав до слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області скаргу на бездіяльність уповноваженої особи ВП №2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про кримінальне правопорушення від 02 липня 2024 року та відсутності початку досудового розслідування (похідна вимога від зобов'язання внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань), що підтверджується вхідним штампом місцевого суду про отримання скарги й здійсненим самим ОСОБА_6 датуванням у скарзі. Також апелянт у скарзі заявив клопотання про поновлення строку на оскарження наведеної вище бездіяльності органу досудового розслідування (а.п.1).
Ураховуючи викладене вище, в будь-якому випадку ОСОБА_6 пропустив визначений ч.1 ст.304 КПК України десятиденний строк на оскарження вказаної вище бездіяльності слідчого, подавши скаргу 29 серпня 2024 року. Так, оскільки ВП №2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області вже 31 липня 2024 року безумовно отримало заяву про кримінальне правопорушення, то, за таких обставин, днем, наступним за тим, у який закінчився перебіг двадцяти чотирьох годинного строку для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення, і початком десятиденного строку на подання скарги було 02 серпня 2024 року, а кінцем згаданого строку - 12 серпня 2024 року (понеділок). Тобто навіть за найбільш сприятливого тлумачення розвитку подій для скаржника є наявним пропуск строку для звернення зі скаргою до слідчого судді в порядку ст.303 КПК України.
Факт подання до слідчого судді скарги з пропуском строку, передбаченого КПК України, констатується і самим ОСОБА_6 , оскільки в скарзі та апеляційній скарзі він просив поновити пропущений процесуальний строк для звернення зі скаргою.
Між тим, ОСОБА_7 , маючи можливість оскаржити згадану вище бездіяльність у межах регламентованого КПК України строку, не зробив цього та не навів поважних причин, які би позбавляли його можливості своєчасно подати скаргу в установлений законом строк.
Посилання ж в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 отримав відповідь ВП №2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області щодо розгляду його заяви про кримінальне правопорушення 28 серпня 2024 року, не слугує підставою для поновлення строку на подання скарги до слідчого судді, оскільки не є об'єктивною причиною, яка би перешкоджала чи могла перешкодити ОСОБА_7 при відсутності належного процесуального реагування органу досудового розслідування за його заявою звернутись до слідчого судді з дотриманням установленого ч.1 ст.304 КПК України десятиденного строку. Наведена вище обставина суб'єктивного характеру виникла внаслідок безпосередніх дій самого скаржника, а тому не є поважною причиною пропуску строку в розумінні ст.117 КПК України.
Слідчим суддею правильно не встановлено об'єктивних непереборних обставин, які би унеможливили чи могли унеможливити реалізацію права ОСОБА_6 на оскарження стверджуваної ним бездіяльності органу досудового розслідування в порядку та строки, передбачені КПК України, через це є відсутніми підстави для поновлення зазначеного процесуального строку.
Тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність повернення скарги ОСОБА_6 з доданими матеріалами на підставі п.3 ч.2 ст.304 КПК України.
Усупереч доводам апелянта, в скарзі ОСОБА_6 не зазначав, що він хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні, не долучав до неї відповідних даних про це. Згідно з даними телефограми, складеної помічником судді, 04 вересня 2024 року ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомив про неможливість прибуття до суду через проблеми з транспортним сполученням і просив здійснювати розгляд поданої ним скарги, призначений на 04 вересня 2024 року об 11 годині 40 хвилин без його участі (а.п.22). Зміст названої вище телефонограми підтверджується і відсутністю в матеріалах провадження клопотань/заяв ОСОБА_6 про відкладення судового засідання першої інстанції. Окрім того, в самій апеляційній скарзі ОСОБА_6 не вказує, що він просив відкласти судове засідання по розгляду його скарги, а також під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій не долучив даних, які би підтверджували поважність причин його неприбуття для розгляду скарги.
Урахувавши наведену вище позицію скаржника, яка залежала виключно від волевиявлення останнього, слідчий суддя небезпідставно здійснив розгляд клопотання про поновлення процесуального строку за відсутності ОСОБА_6 .
Колегія суддів зауважує, що в разі неявки до суду скаржника, належним чином сповіщеного про судове засідання, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цієї особи проти її волі.
Зокрема, примусовий привід до суду згідно з ч.3 ст.140 КПК України застосовується виключно до підозрюваного, обвинуваченого або свідка.
Грошове стягнення за неявку до суду без поважних причин відповідно до ч.1 ст.139 КПК України може бути накладено лише на підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Адміністративній відповідальності за злісне ухилення від явки в суд за ст.185-3 КУпАП підлягають лише свідок, потерпілий, позивач, відповідач, експерт, перекладач.
Таким чином, закон не встановлює жодних заходів процесуального примусу для забезпечення участі в судовому засіданні особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача прокурора, а в силу ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Постановлення ж у такому випадку іншого судового рішення, крім визначених у КПК України, не пов'язаних із розв'язанням порушених у скарзі питань по суті (зокрема, про залишення скарги без розгляду) суперечитиме закріпленій у п.2 ч.1 ст.7, ст.9 КПК України засаді законності, оскільки відповідного способу вирішення скарги законом не передбачено. Тоді як за змістом ч.2 ст.19 Конституції України суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, оскільки законом створені найбільш сприятливі умови для захисту порушених прав особи під час досудового розслідування, скаржник, звертаючись до слідчого судді, повинен добросовісно користуватися такою процесуальною можливістю та з'явитися в судове засідання для надання особистих пояснень.
Водночас колегія суддів ураховує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає також право на розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року (справа №11-619сап19), неприбуття в судове засідання скаржника, участь якого є обов'язковою в силу вимог закону, не звільняє слідчого суддю від виконання обов'язку по розгляду порушених у скарзі питань, якщо за результатом розгляду відповідної скарги він постановляє ухвалу по суті заявлених у скарзі вимог, а не ухвалу процесуального характеру.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, і були би визначеними законом підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року про повернення скарги ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4