Єдиний унікальний номер справи 185/9902/24
1-кп/185/1110/24
29 жовтня 2024 року м.Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041400000337 від 26.07.2024 року,
за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурор просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як на даний час є ризики предбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Потерпіла підтримала думку прокурора.
Обвинувачений, його захисник заперечували щодо клопотання прокурора та просили замінити на домашній арешт.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, ухвалою слідчого судді обвинуваченом ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк дії якого закінчується.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, та які на даний час не відпали, а саме: може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким насильницьким злочином проти життя та здоров'я особи, наслідками учинення якого є смерть людини, судове слідство ведеться. Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, не працює, не одружений, тобто, не має соціальних зв'язків.
Даних про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 у суду не має, покарання за вчинення злочину, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено у вигляді позбавлення волі до 10 років.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати заставу.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Керуючись ст. 331, 384 КПК України, суд
ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів, а саме до 27 грудня 2024 року.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1