Справа № 212/9366/24
2/212/4042/24
29 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про захист прав споживачів,-
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (далі - ТОВ “Житлокомцентр») у якому проситьзобов'язати ТОВ “Житлокомцентр» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу та стягнути з ТОВ “Житлокомцентр» судові витрати, які очікує понести в розмірі 24000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем всупереч вимог ст.32 Конституції України, ч.1 ст.302 ЦК України, ч.2 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних», ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію», ч.2 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» без згоди позивача здійснено обробку, зберігання та використання його персональних даних шляхом безпідставного звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача неіснуючої заборгованості за комунальні послуги в рамках цивільної справи № 212/5250/24 (провадження № 2/212/2645/24). Позивач у спосіб, встановлений законом, ніколи не надавав належної згоди відповідачу на обробку, зберігання та використання своїх персональних даних. Позивач стверджує про відсутність у відповідача підтвердження отримання позивачем повідомлення в письмовій формі про свої права, визначені Законом України “Про захист персональних даних», до початку обробки персональних даних. Таким чином, відповідач грубо порушує права позивача, у зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача ТОВ «Житлокомцентр» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані у будь-яких трактуваннях та варіаціях щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про що скласти відповідний акт, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача ТОВ “Житлокомцентр» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ТОВ “Житлокомцентр» звернулось до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у приміщеннях 42, 52 в будинку АДРЕСА_1 , як зі споживача-власника даних приміщень. Вимогами ст.175 ЦПК України передбачено що обов'язково в позовній заяві, має бути зазначено повне найменування, ПІБ боржника, його місце проживання, РНОКПП або номер і серію паспорта боржника. При цьому, ТОВ «Житлокомцентр» було отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власників квартири АДРЕСА_2 , де зазначено персональні дані позивача, при цьому до вказаного реєстру доступ є вільним і необхідність отримання згоди суб'єкта на обробку його персональних даних не передбачена законом, а таке надання інформації є обов'язком держави. При зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення боргу з позивача, відповідач діяв в випадку передбаченому законом, у порядку встановленому ЦПК України, а нарахування житлово-комунальних послуг та звернення до суду з метою стягнення заборгованості не є порушенням прав позивача, оскільки документи з матеріалів цивільної справи, що знаходиться в суді не являються незаконним поширенням. Відповідач не збирає, не поширює, не обробляє конфедеційну інформацію щодо позивача і не втручається в особисте та сімейне життя, доказів зворотнього до позову не додано. Крім того, між сторонами 21.08.2013 року був укладений договір № 467 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, де пунктом 8.1. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав згоду на використання його персональних даних відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів», що спростовує позовні вимоги повністю. Для звернення до суду, бази або картотеки персональних даних боржників житлово-комунальних послуг не створюються, у відповідача відсутні автоматизовані системи персональних даних, при зверненні до суду ТОВ "Житлокомцентр" використовує інформацію отриману в межах закону на підставі наданих громадянами паперових документів та з державних реєстрів, а тому видалити персональні дані ОСОБА_1 з державних реєстрів як з джерел та інформаційних ресурсів не можливо. Враховуючи викладене, представник відповідача просила у задоволенні позових вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, попередній (орієнтовний) розмір яких становить 10000 грн.
03 жовтня 2024 року представником відповідача на виконання вимог п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України позивачу та його представнику направлено копію відзиву на позовну заяву, правом надання відповіді на відзив останні не скористались.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 травня 2024 року ТОВ «Житлокомцентр» звернулось до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги належного ОСОБА_1 на праві власності приміщення 42 в будинку АДРЕСА_1 , справа № 212/5250/24 (провадження № 2/212/2645/24). У позовній заяві зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , а саме дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 стверджував, що він як власник персональної інформації ніколи не надавав ТОВ «Житлокомцентр» у передбачений законом спосіб згоди на обробку, зберігання та використання своїх персональних даних, а отже відповідач грубо порушив права позивача на приватне та особисте життя, поширивши його дані у поданій позовній заяві до суду.
Статтею 32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України у рішенні від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Закону України “Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.20 Закону України “Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Частиною 1-2 статті 2 1 Закону України “Про інформацію», визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних визначено Законом України “Про захист персональних даних» (із змінами) від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI).
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Відповідно до ч.5-6 ст.6 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 2297-VI підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
Таким чином, згода суб'єкта персональних даних є лише однією з шести правових підстав для обробки персональних даних, передбачених статтею 11 Закону № 2297-VI. За наявності підстав, визначених пунктами 2-6 частини першої статті 11 цього Закону, обробка персональних даних здійснюється без згоди суб'єкта персональних даних.
Відповідно до ч.1 та п.5-6 ч.2 ст.8 Закону № 2297-VI, особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Як встановлено судом з наданих відповідачем доказів, 21 серпня 2013 року позивач ОСОБА_1 уклав з ТОВ “Житлокомцентр» договір № 467 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , де знаходиться приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 52.
При цьому, у пункті 8.1 Договору ОСОБА_1 надав згоду на використання його персональних даних відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем спростовано відсутність згоди позивача на використання його персональних даних, оскільки позивач самостійно надав такі дані у розпорядження ТОВ «Житлокомцентр» під час укладення Договору № 467.
Суд також погоджується із твердженням представника відповідача про те, що персональні дані відповідача як фізичної особи-підприємця наявні у вільному доступі як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно як власника нерухомого майна, що перебуває на обслуговуванні ТОВ «Житлокомцентр», а отже відповідач не наділений повноваженням видаляти з цих джерел, або будь-яких інших ресурсів персональні дані позивача, оскільки ТОВ «Житлокомцентр» не є держателем таких реєстрів, при цьому власних реєстрів не має, користуючись лише відкритими даними.
Суд також вважає недоведеними твердження позивача щодо безпідставного втручання ТОВ «Житлокомцентр» у його особисте та сімейне життя, а також грубого порушення його прав внаслідок звернення до суду із позовом про стягнення неіснуючої заборгованості, де зазначено персональні дані позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимогами п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено обов'язкові умови, які повинна містити позовна заява, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Таким чином, ТОВ «Житлокомцентр» під час реалізації свого права на звернення до суду з метою ефективного судового захисту зобов'язано виконати вимоги ст. 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, а отже для дотримання вимог закону під час оформлення позову, згода суб'єкта персональних даних не вимагається, з чого слідує, що відповідач при зверненні до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 діяв у випадку передбаченому законом, а саме у порядку, встановленому ЦПК України.
Таким чином, за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту вчинення відповідачем незаконних дій щодо збирання, зберігання, оброблення та поширення персональних даних ОСОБА_1 , а отже заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, вказані витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, суд,-
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про зобов'язання ТОВ “Житлокомцентр» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлокомцентр», код ЄДРПОУ 37665038, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Руденка, буд. 2.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 29 жовтня 2024 року.
Суддя: М.Д. Власенко