Головуючий у суді першої інстанції: Левко В.Б.
Єдиний унікальний номер справи № 755/5685/24
Апеляційне провадження № 33/824/4528/2024
21 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На вказану постанову інший учасник ДТП - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд всебічно не дослідив матеріали справи, не дослідив всі наявні у матеріалах справи докази, не з'ясував всі обставини справи, внаслідок чого безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відповідальності.
Також у апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, що не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, копію постанови своєчасно не отримав.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 28 травня 2024 року, а апеляційна скарга на неї подана 01 серпня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Вважаю, що ОСОБА_1 слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки розгляд справи 28 травня 2024 року відбувся без його участі, докази отримання копії постанови апелянтом у матеріалах справи відсутні. З матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився 04 червня 2024 року. При цьому, 14 червня 2024 року ОСОБА_1 вже подавав апеляційну скаргу на постанову суду, однак, скаргу було повернуто постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на добросовісну реалізацію ним свого права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними та поновити цей строк.
До апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких ОСОБА_2 не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року - залишити без змін.
В судове засідання до Київського апеляційного суду з'явилися ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Карандюк Ю.О., які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити із викладених підстав. Також у судовому засіданні взяли участь ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Олексієнко М.М., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, вказували, що у діях ОСОБА_1 не було складу правопорушення, тому постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії 20 березня 2024 року серії ААД № 865284, 20 березня 2024 року об 11 год 32 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «AUDI» н/з НОМЕР_1 , регульованим перехрестям проспекту Воскресенський та проспекту Алішера Навої, не надав переваги в русі автомобілю «HYUNDAI» н/з НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 16.6 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 16.6 Правил дорожнього руху України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 не визнав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснив, що в цей день рухався по бульвару Воскресенському в сторону м. Дарниця та виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору, в подальшому мав намір на перехресті зробити маневр розвороту. При цьому, переконавшись, що зустрічні транспортні засоби почали зупинятись, оскільки їм загорівся забороняючий сигнал світлофору, він почав виконувати маневр розвороту, як в цей час із зустрічного напрямку в крайній лівій смузі руху на перехрестя виїхав автомобіль «HYUNDAI» на забороняючий жовтий сигнал світлофору та допустив з ним зіткнення.
Захисник Олексієнко М.М. надав письмові заперечення та долучив до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відео з реєстратора автомобіля, який рухався позаду автомобіля «HYUNDAI», відповідь з КП «Центр організації дорожнього руху» з циклограмою роботи світлофора, а також висновок експертного дослідження № ВЕД-14/24 від 29 квітня 2024 року, згідно якого у водія ОСОБА_2 відсутнє порушення вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху.
Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав у суді апеляційної інстанції та вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки не вчиняв дій на порушення вимог Правил дорожнього руху.
Усні пояснення ОСОБА_2 щодо фактичних обставин настання ДТП є логічними та послідовними, узгоджуються з його поясненнями, вказаними у протоколі та викладеними на окремому аркуші, доданому до протоколу.
Інший учасник ДТП ОСОБА_1 викликався у судове засідання в суд першої інстанції для дачі пояснень, однак не з'явився, причини неявки не повідомив.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як визначено положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заслухавши пояснення учасників справи, надані в судовому засіданні, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: письмові пояснення учасників ДТП, протокол про адміністративне правопорушення, схему ДТП, місце розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про їх достовірність і допустимість, в той час як вказані апелянтом обставини не знайшли підтвердження у матеріалах справи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, дії водія ОСОБА_2 відповідали вимогам ПДР. Порушень ОСОБА_2 положень ПДР, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При цьому, суд звернув увагу, що п. 16.6 ПДР передбачено правило проїзду регульованих перехресть. При цьому, як видно зі схеми ДТП, що міститься у матеріалах справи, зіткнення відбулось між двома автомобілями, що рухались у зустрічному напрямку. Вказана схема ДТП містить підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, жодних зауважень до такої схеми учасники не мали.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на власній переоцінці апелянтом обставин події ДТП та доказів, наявних у матеріалах справи, не підтверджують наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення та не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини. Належна оцінка обставинам справи надана суддею Дніпровського районного суду м. Києва, з якою апеляційний суд погоджується.
Пояснення, надані апелянтом, також не впливають на висновки суду першої інстанції. При цьому, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення було складено лише щодо одного учасника ДТП - ОСОБА_2 , в межах розгляду даної справи суд не надає оцінку діям ОСОБА_4 .
Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко