Провадження № 11-кп/824/762/2024 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
ЄУН: 369/10038/22 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
17 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12022111050002816 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою зі змінами заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2023 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольське Гуляйпільського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, тимчасово не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 3 березня 2020 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) місяців арешту, звільнений 22 травня 2020 року у зв'язку з відбуттям покарання,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що 13 вересня 2022 року в умовах воєнного стану, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у магазині ТОВ «Новус Україна», що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна,120, шляхом вільного доступу, таємно викрав належні товариству товарно-матеріальні цінності, а саме: 8 (вісім) плиток шоколаду цілий горіх з молочним та карамелевим наповнювачем «Milka» 300 г. кожна, загальною вартістю 692 грн. без ПДВ.
Після чого, продовжуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, утримуючи при собі вказаний товар, пройшов через касову зону не розрахувавшись за нього.
Проте з причин, які не залежали від його волі, виконавши при цьому усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, викраденим не зміг розпорядитись на власний розсуд, оскільки був затриманий працівниками служби охорони магазину.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість; ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
На початку апеляційного розгляду заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав зміни до апеляційної скарги, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України закрити у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння відповідно до ст. 5 КК України, п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зміни до апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи, у такому разі вони поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такими законами чинності.
Враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон №3886-ІХ має зворотню дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_6 , вчинені ним 13 вересня 2022 року.
Відповідно до п. 5 р. XX Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.
Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року становив 2481 гривень.
Таким чином, кримінальна відповідальність за крадіжку з врахуванням змін, внесених Законом № 3886-ІХ, настає за вчинення крадіжки на суму 2481 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 засуджений за вчинення 13 вересня 2022 року замаху на крадіжку на суму 692 грн., вирок суду щодо нього підлягає скасуванню, а кримінальне провадження стосовно останнього - закриттю.
Представник потерпілої особи, належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Враховуючи думку учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності представника потерпілої особи.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, захисника та обвинуваченого на підтримку доводів зміненої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи зміненої апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Диспозицією ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка). Проте, сума крадіжки, з якої настає кримінальна відповідальність, диспозицією не передбачена.
Разом з тим, частиною 1 ст. 51 КУпАП станом на 13 вересня 2022 року передбачалась адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, особа підлягала кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп. 169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
З 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становив 2481 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (станом 13 вересня 2022 року) викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто, 248,1 (0,2 х (50% х 2481).
За змістом оскаржуваного вироку ОСОБА_6 засуджений за вчинення 13 вересня 2022 року замаху на крадіжку на суму 692 грн.
Разом з тим, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 9 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року).
За наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів враховує, що зміни, внесені Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
З огляду на вимоги Закону України № 3886-IX, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2022 році кримінальна відповідальність, становить 2481 грн.
Зважаючи на те, що вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_6 , є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX у взаємозв'язку з нормами Податкового кодексу України з 1 січня 2022 року настає кримінальна відповідальність, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду - 17 жовтня 2024 року - законом усунута караність діяння, вчиненого ОСОБА_6 , і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України № 3886-IXвід 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням того, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з зазначених у зміненій апеляційній скарзі прокурора підстав, зважаючи на положення ст. 417 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга зі змінами прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу зі змінами заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 12022111050002816 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її проголошення.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4