Справа № 591/9914/24
Провадження № 1-кс/591/3023/24
28 жовтня 2024 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , володільця майна ОСОБА_3 , представника володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню,
Представник володільця майна звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, яке він та володілець майна підтримали та мотивували тим, що 28 грудня 2020 року Октябрським районним судом м. Полтави було накладено арешт на автомобіль «MAN TGX 18.540», д.н.з. НОМЕР_1 та на напівпричіп-цистерну «TRAILOR», д.н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_3 . На думку заявників, потреба в арешті відпала, оскільки майно не має значення для справи, орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення відповідних досліджень, а подальший арешт безпідставно порушує права володільця майна.
Представник органу досудового розслідування, будучи неодноразово сповіщеним про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві лише формально послався на значення для справи наведеного майна та заперечив проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.
Встановлено та не заперечено сторонами, що 28 грудня 2020 року по кримінальному провадженню накладено слідчим суддею арешт на згадане майно, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів.
Підтвердження закінчення досудового розслідування по провадженню суду надано не було, як і не спростовано тверджень сторони володільця майна про те, що необхідні органу досудового розслідування слідчі та процесуальні дії слідчий не був позбавлений можливості провести (що є цілком вірогідним, з огляду на тривалість розслідування), а також, що володілець майна не має процесуального статусу в провадженні.
На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.
В свою чергу, в контексті вимог ст.ст. 16, 22, 26 КПК України, наявність потреб в подальшому застосуванні накладеного арешту насамперед покладається на орган досудового розслідування (прокурора), який і повинен доводи зазначені обставини.
Проте, ігнорування органом досудового розслідування (при наявності сповіщень) судового розгляду по клопотанню про скасування арешту майна, формальне заперечення проти задоволення клопотання, яке, з урахуванням тривалості провадження, не може сприйматись судом як єдина підстава для подальшого утримання майна особи та для порушення його права власності, на думку суду, свідчить про незацікавленість сторони обвинувачення в подальшому утриманні зазначеного майна та в його арешті, що також доводить і ту обставину, що подальший арешт безпідставно порушуватиме права володільця майна, який не має жодного статусу в провадженні (цього не спростовано суду), ніж сприятиме досягненню мети провадження.
Крім цього, в контексті вирішення згаданого питання, суд виходить і з загальновідомої обставини щодо здійснення в цей час зі сторони РФ збройної агресії відносно України, внаслідок чого в країні введений воєнний стан, що створює для громадян додаткові труднощі, крім безпідставного обмеження права володіння, користування та розпорядження власністю, яка, з урахуванням її характеристик (тягач та напівпричіп-цистерна) може використовуватись в тому числі для військових потреб.
Відтак, враховуючи, що суду не доведено представником держави необхідності подальшого утримання майна, з огляду на тривалість провадження, значення для справи вказаного заявником майна вже повинно бути зафіксовано шляхом проведення відповідних слідчих дій з ним, беручи до уваги п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, а також те, що, всупереч вимогам ст.ст. 22, 26 КПК України, органом досудового розслідування не подано жодних вагомих заперечень стосовно клопотання та який лише формально заперечив проти його задоволення, на думку суду, в подальшому застосуванні накладеного арешту відпала потреба, оскільки подальше його застосування в цій ситуації більше порушуватиме право власності особи та може мати більш негативні наслідки для неї, ніж сприятиме досягненню мети провадження, тому клопотання слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити та скасувати арешт автомобіля «MAN TGX 18.540», д.н.з. НОМЕР_1 та на напівпричепа-цистерни «TRAILOR SYY 3CX», д.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 28 грудня 2020 року.
Ухвала не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1