Справа № 420/2531/24
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого - Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Військової академії (м. Одеса) від 08.101.2024 року про відстрочення виконання рішення суду по справі №420/2531/24
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 01.07.2024 року адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 15.12.2022 року та 22.12.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі №420/5089/20;
зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 15.12.2022 року та 22.12.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі №420/5089/20.
Постановою П'ятого апеляційного суду від 30.09.2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовий інститут Одеського національного політехнічного університету) залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року залишити без змін.
Також, судом встановлено, що Військовою академією (м. Одеса) подано касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 року, яка надійшла до Верховного суду 07.10.2024 року.
08.10.2024 року представник Військової академії (м. Одеса) звернувся до суду із заявою, в якій просить:
Відстрочити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2531/24 від 01.07.2024 року на 60 днів, з моменту винесення ухвали суду.
В обґрунтування заяви представник заявника вказує, що воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 із змінами, зумовлений триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та не надходження фінансування Військової академії (м. Одеса) для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 року є обґрунтованими підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Учасники справи в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2024 року, участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, відповідно до вимог КАС України.
Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, судом прийнято рішення про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 378 КАС України).
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України).
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами) з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан, який дії станом на день розгляду заяви.
Разом з тим, заявником жодним чином не обґрунтовано яким чином дія правового режиму воєнного стану перешкоджає виконанню рішення суду.
Суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача.
Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
В свою чергу, слід зазначити, що в заяві про відстрочення виконання рішення суду представником заявника констатується, що Військова академія є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, та 30.09.2024 року Військовою академією повторно направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання письмової згоди на виконання вказаного рішення суду, а також відповідні заявки на виділення коштів. Але станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, академія досі не отримала відповіді від Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на вищевказане клопотання, а також отримання коштів не відбулось.
Водночас відсутність на рахунках боржника коштів не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення суду у справі №420/2531/24 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника Військової академії (м. Одеса) від 08.10.2024 року про відстрочення виконання рішення суду від 01.07.2024 року у справі №420/2531/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П. Марин